Статті

Нац. безпека і оборона [87]

Держава і громадянське суспільство [17]

Інші [4]

Пропозиції до парламентських слухань (Воєн. організація та сектор безпеки) [12] Пропозиції СОУ до парламентських слухань на тему: "Про стан та перспективи розвитку Воєнної організації та сектору безпеки України" (25.04.2012)

Духовність [4]

18 травня до ректора Українського католицького університету отця доктора Бориса Ґудзяка завітав співробітник СБУ. Його місія полягала, по-перше, переконати ректора, що його обов'язком є остерегти студентів перед можливими "протиправними діями політичного характеру", і, по-друге, взяти в нього підпис під іменним листом до нього від керівництва СБУ.

Особливе місце у переліку таких «порохових бочок» займає Крим. Його мешканці, починаючи від стародавніх греків, добувати камінь-вапняк для своїх осель. На місці кар’єрів утворилися численні печери. У минулому столітті їх почали використовувати для військових потреб, розмістивши на півострові склади з боєприпасами для армії і Чорноморського флоту. У підземних казематах досі зберігаються тисячі тонн боєприпасів. Нині вони подекуди навіть не охороняються.

Нині українській офіцер ЗС, СБУ, МВС, МНС, якщо він не піднявся до генеральського рівня і не бере участь у корупційних схемах, є людиною малозабезпеченою, змушеною виживати на суму в 300–400 доларів, що опускає його родину (якщо дружина не має можливостей працевлаштування) до межі бідності. Переважна більшість офіцерського корпусу України – це люди, які не мають власного житла і реальних перспектив його одержати.

Російська розвідка також надавала таємну підтримку сепаратистам, антинатівським та антиамериканським групам у Криму та Одесі. Починаючи з 2005-го, ці протестуючі на півострові почали заважати проведенню спільних військових навчань України та НАТО. ФСБ таємно підтримувала моряків Чорноморського флоту, які вдягали цивільний одяг та маскувалися під місцевих під час протестів.

...Подібні квінтесенції були подані на тлі чудового прикладу «місця українського народу як частини радянського народу…» тієї доби – повністю російськомовного пісенно-музичного доробку митців бувшого СРСР: від «смєла ми в бой пайдьом за власть савєтов» до «…одна на всєх, ми за ценой нє пастаим». «Ціна», як вдуматися, вимірювалася десятками мільйонів життів українців, чи не найбільше серед усіх учасників переможної війни...

У грудні 1990 року маршал Моїсеєв з трибуни Верховної Ради роздавав компліменти українцям, аби якось втримати їх у складі СССР: «Юноши из Украины составляют основу нашей армии. Им прежде всего доверяем сложнейшую боевую технику, которая принадлежит к стратегическим ядерным силам. Значительную часть офицерского корпуса составляют также украинцы, поскольку характеру этого народа присущи такие черты, как честность, ответственность, талантливость, хозяйственность, доброта и забота о людях. В трудную минуту на них можно всегда положиться».

Так як я не вірю у випадковості, особливо, якщо вони пов'язані з великим бізнесом і політикою, то такого роду події, як загибель вищих посадових осіб Польщі, не вважаю нещасним випадком або ненавмисним збігом обставин, незалежно від того, що про це йдеться публічно і офіційно. Останні стали надбанням гласності відомості тільки підтверджують це.