Офіційні сайти відомств




Статті

Головна » Статті » Аналітичні статті » Нац. безпека і оборона

"Тероризм - як форма захисту", - В.Таратушка .

    Останнім часом питанню боротьби з тероризмом в суспільстві приділяється занадто багато уваги. Та воно мабуть так і має бути. Адже в результаті проведення терористичних акцій гине чимало людей, які, якщо так можна сказати, дещо не винні.  Втім невинність може стосуватись лише неповнолітніх дітей, які не розуміють подій,  не розуміють того, що відбувається в суспільстві.
    В той же час, чомусь ніхто із можновладців не бажає  вдаватись до аналізу причин через які виникає  явище,  яке має  назву - тероризм.
    Визначень тероризму безліч, але суть його залишається незмінною.
    Тероризм можна охарактеризувати, як дії держав, народів, певної групи людей або навіть однієї людини спрямовані проти інших людей, організацій, держав чи навіть суспільства з метою відстоювання чи ствердження  інтересів, ідеалів або  прав організацій чи людей які здійснюють ці дії (моє бачення тероризму).
    Тероризм також характеризується, як найгостріша форма боротьби проти політичних і  класових супротивників із застосуванням насильства аж до фізичного знищення.
     В Кримінальному кодексі України означення тероризму виглядає так - терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів  (терориста).
    У  цих визначеннях фігурує не якась матеріальна мета, а саме  ідеологічний, духовний  аспект.
    Але, за виключенням першого, тобто в офіційних документах немає головного – причини тероризму.
    Історія тероризму сягає досить далеко, але його суть залишилась одна – силовий тиск з метою досягнення поставлених цілей..
Якщо навіть звернутись до Біблейських подій, то дії Каїна проти Авеля вже є тероризмом, боротьба казкових героїв за справедливість – в сучасній інтерпретації теж набуває ознаки тероризму.
    Сучасний тероризм набуває досить широкого розмаху у зв’язку із розділенням суспільства на дві протилежні системи, як за матеріальним рівнем, так і  за ідеологічними чи релігійними  розбіжностями.
Тероризм  ділиться: за обсягом  дій – на державний і індивідуальний;
За спрямуванням – на тероризм проти особи і проти майна.
Так тероризм більшовиків, з індивідуального – проти окремих осіб трансформувався в державний – проти окремих верств населення.
Він набував різних форм, але кожного разу наслідком його було знищення частини людей з метою примусу підкорити населення волі терористів. Так голодомор 1932-33 років є також терором  більшовицької Росії проти українців, які аж ніяк не могли погодитись з встановленням совєцької влади в Україні. І терор 1921, 1932-33  років спрямований в першу чергу проти вільного селянина, який мав за мету зламати дух свободи, в той час коли  робітничий рух в містах був давно придушений колективною системою відповідальності, організацією доносів та знищенню вільнодумства. Терор більшовиків, а взагалі  то є комуністичний терор, як характерна ознака  минулого сторіччя, характеризується своєю нелюдською жорстокістю.
    Жорстоке придушення Кронштадтського заколоту  більшовиками, коли були знищені навіть жінки і діти за особистою вказівкою Леніна, як потенційні вороги совіцької влади є зразком найжорстокішого  державного тероризму спрямованого проти власного народу, чи придушення селянських повстань в тамбовській губернії з застосуванням  отруйних газів, або жорстокі розправи „червоних кхмерів” над мирними людьми  в Камбоджі в 1975-х 1990-х роках.
    Це лише невелика кількість  прикладів державного  тероризму проти власних народів в наш цивілізований час, якщо його так можна назвати.
    Організовані терористичні дії часто постають причинними факторами  виникнення  війн, прикладів досить і  ось найяскравіші  - вбивство принца Фердінанда  у 1914 році – перша світова війна, вибухи будинків у Москві в 90-х роках – чеченська війна, відстань в 90 років, але за своєю суттю вони схожі – потрібна війна, є причина.  Проте до цього часу чомусь не було спроб ліквідувати  основи тероризму, а саме усунути  його причини, а навпаки - дедалі більше культивуються ці причини, які сприяють  виникненню терору.
    І якщо тероризм  комуністів був спрямований проти окремих верств населення, що відрізнялось від них в основному своїми ідеологічними поглядами,   з метою подавити людський дух, незважаючи на те, що влада в державі  знаходиться в їх руках і  цю діяльність можна охарактеризувати, як злочини проти свого народу, то на сучасному етапі розвитку суспільства напрямок терористичних дій дещо змінився..
    З одного боку об’єктами тероризму стали цілі держави та їх населення, які намагаються насадити своє панування, а також мешканці пригнобленої держави, які для збереження свого життя чи спокою йшли на співпрацю з гнобителями, з іншого - окремі громадяни в основному громадяни керівного складу різного рівня та установи, які були колаборантами завойовників.    Терористичні дії, які раз від разу примушують здригнутись світ – це відверта війна за свободу і волю пригноблених народів.
    Тероризм в Росії – війна чеченського, чи може інших пригноблених російською імперією народів  за свою державність.
    Адже існує право будь-якого народу на свою державність і якщо такої держави не існує де не будь у світі,  ніхто не має права позбавити цей народ цього  права.
    Росія, безумовно, має значну військову потугу, яка в багато разів перевищує військові формування не лише Чечні, але і інших народів які входять  до складу Російської імперії. Проте  остаточна перемога Росії в Чечні досить примарна. Війна триває ось вже майже 16 років і кінця її не видно,  війна проти народу ніколи не закінчується. Прикладів досить:  Індія-Англія, Алжир – Франція;  В’єтнам проти США, Афганістан проти СРСР і особливу увагу в цьому плані повинен привертати до себе Близький Схід.
    Арабо – ізраїльська війна, яка розпочалась  понад 30 років тому, продовжується до цього часу. І закінчення її в близькому майбутньому не очікується. В будь-якій ситуації для аналізу  війни потрібно шукати причини виникнення цієї війни.
    І якщо причини військових зіткнень 30 – 40 років тому були одні, то  в сучасну пору причини цих зіткнень зовсім інші, але в будь якому випадку мета приблизно одна –  прагнення до світового панування з однієї сторони, тобто вплив на будь-яку країну світу в інтересах певної групи людей, чи держав і протистояння цьому впливу.  Політика кожної держави коригується відповідними структурами і методами. І зовсім не іграшками є факти народження, наприклад в Україні,  «шевальє», «графів», „баронів”, чи трактування історичних подій на користь однієї нації і приниження іншої, або приниження культури, мови, релігійних переконань. Найдивніше в цьому процесі є те, що головними причинами терористичних дій є саме розбіжності на ідеологічному, духовному, культурному рівнях і зовсім мало прикладів терору спрямованого на завоювання чи захист матеріальних статків, про це говорилось вище.
    Чи є вплив на політику керівництва США, Росії, Канади, Китаю  ???  Безумовно.  Рівень розвитку будь-якої держави характеризується рівнем розвитку його науки, економіки, (узагальнено -  виробничих сил) в решті решт - рівнем життя населення. Але так чи інакше в суспільстві є певна група людей, яка намагається диктувати  керівництву держави  свої бачення на його дії. Ця група має важелі для впливу на дії керівництва держави в основному економічні та фінансові, в той час коли ідеологічні важелі  поступаються  матеріальним  впливом на це керівництво.
    І найцікавіше те, що це невелика купка людей, яка за для задоволення своїх хворих амбіцій здатна і готова знищити  навіть цілі  нації, держави. „Вільна Америка” – а де знаходиться сьогодні  - корінне населення – індіанці, чи пригноблені народи Китаю, чи стан української нації в колишній Російській імперії, чи чеченський народ в тій же Росії. І все це заради … ні вже не грошей, вони їм вже нецікаві, а заради якоїсь примарної влади над собі подібним. І чим більше поширюється ця влада тим страшнішими  і безжальнішими стають методи досягнення цієї мети. Які дії в цьому випадку мають бути  пригноблених.???
На превеликий жаль в сучасному житті ідеологічні основи  державотворення залишаються на другому плані. В Конституції України, наприклад, в ст.. 15 зазначається, що жодна ідеологія не може визнаватися  державною як обов’язкова, що є мабуть чи не найбільшою помилкою в українському державотворенні. Адже лише  люди високодуховні здатні творити добрі справи в ім’я інших. І в той же час ці високодуховні люди здатні, ціною свого життя, йти  на винищення ворогів  свого народу.  Прикладів в житті безліч, починаючи з Ісуса Христа - адже він віддав своє життя в ім’я рятування кожного із нас і в сучасні  часи люди, які віддають мабуть найцінніше, що у них є – це життя, в ім’я спасіння свого народу.  
    Чи винен народ, який потерпає від  терору?   Це питання  було на самому початку цієї доробки. Якщо дивитись на це питання з боку потерпілих, то безумовно, виникає питання: „А яке відношення має до дій керівництва держави  мирне населення?” Зовсім недавно, після терористичної акції в листопаді 2009 року, на залізниці Москва – Санкт-Петербург, перебуваючи в Росії, я почув саме таке питання. Відповідь моя була однозначною - має! Це на його волю, волю  мовчазного люду, який підтримує злочинну владу, опирається  ця влада. Це він, народ, посилає своїх синів поневолювати незгодних.  Це він носій загарбницької ідеології своїх  провідників  А в такому випадку він повинен нести солідарну відповідальність за злочини  керівників.  Приклад – німецький народ поніс покарання і до цього часу несе той тяжкий тягар відповідальності  за дії свого . керівництва.
    Ми не торкались в цій роботі економічних питань. Але вони завжди були наслідками  - ідеологічних. Люди, які не були виховані в дусі патріотизму ніколи не будуть дбати  про свій народ, свою державу, а будуть прагнути лише до задоволення  своїх приватних матеріальних потреб.  
    Висновок із цієї невеличкої оглядової статті можна зробити лише один.
Шлях для уникнення тероризму є лише один – це задоволення саме  справедливих вимог  навіть окремих людей, організацій, народів, держав. А визначення самої суті справедливості потребує організації великої, копіткої роботи і переговорів з залученням до неї не лише учасників  суперечностей, а і третіх, нейтральних сторін.  Проте це окрема розмова .
    Як тільки Україна вступить в будь-який альянс з Росією її народ може розраховувати на серйозні претензії з боку ворожих Москві терористичних організацій, як держава яка підтримує імперські амбіції Москви. Ми перетворюємось на носіїв московської імперської ідеології і будемо нести солідарну відповідальність.

Березень 2010 рік. 

Віктор ТАРАТУШКА
Член виконкому, Голова Дніпропетровської обласної організації СОУ, полковник.
Категорія: Нац. безпека і оборона | Додав: PORTAL_SOU (31.03.2010)
Переглядів: 1170 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
0
1 Vasylyev Oleksandr   [Матеріал]
Повністю згоден. Свідомий має допомогти несвідомому навчитися називати окупанта окупантом... Геть від Москви!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."





ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ

переглянути збільшену мапу
Логін:
Пароль:



НОВИНИ  © ВГО СОУ






Пошук

Календар


Наші друзі та партнери

Пам’ятай про Крути [Vox.com.ua] Портал українця
Пиши українськоюЕвропейський конгрес українців
Українці УгорщиниСпілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Український радіопортал - Украинский радиопортал
 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ
Воєнна історіяЧасопис Промінь Просвіти
zampolit
Українське життя в Севастополі
Український козацький портал

Сайти осередків СОУ

Кнопка ВОО СОУ




Кнопка КРоСОУ

Тернопільська СОУ

  • При використанні інформації посилання на  www.portsou.at.ua  бов’язкове.
  • Зміст матеріалів на сторінках сайту не завжди відображає офіційну позицію Всеукраїнської громадської організації СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ і адміністрації сайту.
  • Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає сервіс "Ucoz".
  • Відповідальність за точність наведених фактів, цифр, та імен несуть автори матеріалів.
                                                         
Locations of visitors to this page

© Портал українських офіцерів
(Спілки офіцерів України)
2020

E-mail редакції: rigsou@ukr.net




Використовуються технології uCoz