ЗАЯВА
КИЇВСЬКОГО МІСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ ВЕТЕРАНІВ /КМВ ВОВ – державників/  
У ЗВ’ЯЗКУ З АКТИВІЗАЦІЄЮ АНТИУКРАЇНСЬКИХ, АНТИДЕРЖАВНИЦЬКИХ СИЛ.

Нещодавно з трибуни  Верховної ради України  заступником голови парламентської фракції КПУ, партдепутатом  П. Цибенком  був здійснений виступ із «заявою від  ветеранів» з осудом Указу Президента України В.А.Ющенка про   посмертне надання звання Героя України  Степанові Бандері - організатору збройної боротьби з московським і берлінським окупантами, які змагались в кривавій розв’язаній ними боротьбі Другої світової війни за  приєднання Україною  до Третього райху  і Совєцького Союз.

Самозваний представник ветеранів Цибенко- вірний яничар московського комуністичного окупанта – представляє лише  ветеранів- колоборантів - вірних  поплічників кривавої тоталітарної компартії вже мертвого Союзу, саме тих вірних «ленінців та сталінців», які  вкрили могилами Україну в роки голодомору та  масових убивств.  Цибенкові жалі на «несправедливий Указ»  поділяють  колишні, сьогодні безробітні, сексоти, оперуповноважені, наглядачі політичних концтаборів, члени  «трійок», що здійснювали  маніакальні «ідеї» Ульянова-Леніна та  Джугашвіллі – Сталіна по знищенню «ворогів народу», а потім намагались відмитись від  крові на ХХ та наступних з’їздах КПСС. Вони ніяк не
можуть змиритися з фактом збройного опору  найсвідомішої частини української нації, організованої в Українську повстанську армію. Їм і досі здається «зрадництвом» , коли, захищаючи  Україну та життя свого народу, українські повстанці відповідали вогнем на вогонь катів та зрадників. Очолили  боротьбу проти окупантів  нині Герої України Степан Бандера та Роман Шухевич. І хоч провідник ОУН/р/  Степан
Бандера всю війну перебував у концтаборі Заксенхаузен, він залишався для сталінських поплічників-комуністів ворогом № 1, бо ідейно надихав  українців на боротьбу за визволення України з опертям на власні сили. За наказом  Хрущова він був по-бандитському  вбитий совєцьким найманцем так, як це зробили комуністи з Симоном Петлюрою, Євгеном Коновальцем, Левком Ребетом  та іншими борцями за незалежність. Українські ветерани-державники відкидають прагнення комуністів відзначати лише совєцькі  свята та уславлювати  комуністичних військових командирів, які гнали тисячами  солдатів на кулемети, щоб  виконати накази тирана Сталіна. Більше за все вони боялись, щоб  люди не повернули зброю проти своїх поневолювачів.

Коли Сталін вступив у змову з Гітлером за переділ світу, це  ветерани -«цибенківці»  іменують «мудрим і геніальним керівництвом» вчорашнього неука-семінариста Джугашвіллі - Сталіна, а  війну Повстанської армії  проти вчорашніх «братів по крові  комуністів і націонал-соціалістів»  - «зрадою». Більше як піввіку комуністична пропаганда вбиває  в голови людей ненависть до «українського буржуазного націоналізму», який збройно стояв на перешкоді винищення  української та інших національностей. Кати українського народу, яким місце не у парламенті, а на лаві підсудних у Нюрнберзі, мають нахабство  кидати в пам’ять  борців за незалежність  кривавим брудом,  утвореним після розстрілу невинних жертв,
незважаючи   на  рішення ПАРЕ, яка визначила  комуністичний тоталітаризм таким же фашизмом, як і гітлерівський націонал- соціалізм. Ось кого терпить у своєму середовищі українське суспільство!  Ось чому вони продовжують лякати  малосвідомих і необізнаних людей іменем  Степана Бандери. Ось чому вони залякують народ  військовим союзом  з   НАТО, бо  напад на одного  з членів  цього  об’єднання означає напад на  всі країни  Північного оборонного союзу.  Вони бояться і ненавидять   НАТО, бо знають, що вступ України до оборонного союзу назавжди покладе край  зажерливій  «братній» Москві надавати «братерську допомогу»  своїм союзникам в Україні – комуністам та  малоросам-переверням. Послужливу роль у підігріванні комуністичним  «борцям за всенароднє щастя»  відіграють сучасні претенденти на «еліту», що повиповзали з комуністичних організацій і прагнуть очолити українську націю. Саме вони намагаються «перекрити» святом Злуки  найвизначнішу подію в  історії України - проголошення незалежності  1У Універсалом Центральної ради від 22 січня 1918 року, бо визнання єдиного проголошення незалежності  вимагає визначення   перебування  московсько – більшовицьких військ в Україні як  акт окупації, що перекреслює всі  «закони» окупаційної Верховної ради УРСР в тому числі і проголошення «третьої незалежності», що була гарячково прийнята комуністами разом з «толерантщиками» з табору  демократії, щоб за всяку ціну не допустити відновлення придушеної комуністами  незалежності Української  Народньої Республіки.

Київське міське відділення Всеукраїнського  об’єднання ветеранів /державників/  рішуче  протестує проти  перебування в українському парламенті сучасних комуністів – продовжувачів  злочинної «ідеї  диктатури пролетаріату» - інструкції по масовому винищенню людей - і закликає  український народ до опору промосковським окупантам, які силою зламали Українську Народню Республіку, загребли Україну та встановили режим окупації, ослаблений але збережений і на сьогодні. На превеликий жаль,  отруєна більшовицькою свідомістю «класової боротьби» та «інтернаціоналізмом»  українська громада у 1991 році не знайшла в собі сили  всупереч послужливим «толерантщикам»  оголосити рішучу боротьбу окупанту за відновлення незалежності від 22 січня 1918 року. Так народилась  «третя» незалежність, породжена незаконною   окупаційною структурою – Верховною радою УРСР.

 В зв’язку з цим  українські ветерани- державники заявляють, що:

1. Визнають  єдине  проголошення незалежності України від   22 січня 1918року  Четвертим Універсалом Центральної Ради.

2.Визнають введення  військ більшовицької Росії  на територію незалежної України АКТОМ ОКУПАЦІЇ,

3. Визначають проголошення  третьої незалежності України 24 серпня 1991 року окупаційною структурою Верховної Ради УРСР незаконним  актом, який проголосив  вже проголошену незалежність України, і «затвердив»  вже  без них і всупереч ним затверджені державні символи: герб Тризуб, блакитно-жовтий прапор та Гімн « Ще не вмерла  Україна». Виправдання  такому політичному та юридичному  блюзнірству  немає жодних законних  підстав.

4.Визнає 24 серпня 1991 року як Акт другого відновлення української незалежності за умов совєцької окупації. Першим таким актом є 30 червня 1941 року у м. Львові під  окупацією німецькою.

5.Визнає КПСС  злочинною  організацію, забруднену  кров’ю людства.

6. Підтримує Указ Президента В.А.Ющенка про надання посмертного звання  Степанові Бандері  та Роману Шухевичу   Героя України.

7.Звертається до ветеранських  національних  організацій країн, що зазнали на собі радянської окупації, з проханням  порушувати перед міжнародним судом позов проти злочинної організації комуністів за скоєні злочини проти людства.

За дорученням Ради і голови КМВ ВОВ М.Зозулі

Олесь Гриб - голова Печерського районного відділення.

23 лютого 2010р.

м. Київ.

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ВЕТЕРАНІВ /ВОВ/,

КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ /КМВ / 01033, Київ, Саксаганського, 64-а.