візитівка Спілки офіцерів України

"Всьому українському народу міцного здоров'я, наснаги і впевненості в нашій спільній перемозі над бандитами при владі!"- Євген Лупаков.

PORTAL_SOU — Mon, 27 Jan 2014 11:30:23 GMT

26 січня 1992р. -- особовий склад 17-ї бригади кораблів охорони водного району (командир - капітан 2 рангу Ю.В.Шалит) Кримської військово-морської бази ЧФ прийняв присягу на вірність українському народу. Це був перший акт прийому присяги в складі цілого військового з'єднання, більшість офіцерів та мічманів якого вже на той час були членами Спілки офіцерів України. Спілка офіцерів України вітає наших бойових побратимів з черговою річницею цієї знаменної в їх житті події та бажає щастя, міцного здоров'я та сім футів під кілем.

26 січня 1993р.(вівторок) -- Міністерство юстиції України зареєструвало політичну партію Конґрес Українських Націоналістів-Спілка офіцерів України вітає свого побратима - Конґресу Українських Націоналістів і всіх членів нашої браньої політичної партії з черговою річницею їх офіційного визнання, бажає всім щастя, міцного здоров'я та перемоги завжди, у всьому та над усіма.

26-27 січня 1990р.(п'ятниця-субота) - Київ. Установчий з'їзд, на якому створено Спілку народних майстрів України. Член Спілки офіцерів України підполковник Микола Оцун-один з її засновників. Спілка офіцерів України вітає наших народних майстрів з їх офіційним визнанням, бажає перш за все міцного здоров'я, нових творчих здобутків на славу Неньки України.

Ці знаменні для наших побратимів події проходять в 2014р., на жаль, під час антибандитської війни українського народу, а тому Спілка офіцерів України, яка з перших днів протистояння зганьбившої себе перед волелюбним українським народом нинішньою владою, була разом з протестувальниками на Євромайдані, закликає військовослужбовців та службовців силових структур України не порушувати ст.60 Конституції України, даної ними присяги на вірність українському народу, а не владі, яка завжди тимчасова, і бажає всьому українському народу міцного здоров'я, наснаги і впевненості в нашій спільній перемозі над бандитами при владі!

26 січня 1997р. — в Ічкерії(колишня Чечня, 21 січня 1997р. – у Чечні оголошено про плани проведення президентських виборів і назву країни змінено на Республіку Ічкерія), при формальному визнанні Росією, а фактично при повній і не лише енергетичній нею блокаді, відбулись президентські вибори – набравши 65% голосів, перемогу здобув Аслан Масхадов(Masxadan Ali kant Aslan). У складі української делегації спостерігачів на цих виборах був і Голова Спілки офіцерів України капітан 1 рангу Євген Лупаков. Члени української делегації привітали Аслана Масхадова з перемогою другими, після делегації Казахстану. Зустріч тривала більше години при повному взаєморозумінні... На жаль, уже у вересні 1999 року почалася чергова агресія російських окупаційних військ проти Незалежної держави Ічкерія...

Спілка офіцерів України вітає гордий, волелюбний братній чеченський народ з черговою річницею всенародного обрання Президента Ічкерії - цієї важливої в їх житті подією та бажає якомога швидшого звільнення від російської окупації...

ГОЛОВА ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
"СПІЛКА ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ",
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ II СКЛ.,
КАПІТАН І РАНГУ ЄВГЕН ЛУПАКОВ

«Призвали пацанят , а за їхніми спинами беркут… Це садизм. Це війна проти власного народу.» Євген Лупаков.(відео)

PORTAL_SOU — Sun, 26 Jan 2014 20:19:32 GMT

Тернопіль. Пресконференція ветеранів силовиків 24.01.2014 (відео Тернопільської ОО СОУ)

PORTAL_SOU — Sat, 25 Jan 2014 09:14:49 GMT

"Не робіть своїх синів заручниками злочинного режиму Януковича,...наказуйте їм служити Українському народу..."-ДО МАТЕРІВ І ДРУЖИН "БЕРКУТУ"

PORTAL_SOU — Fri, 24 Jan 2014 20:55:11 GMT

ЗВЕРНЕННЯ

Всеукраїнської організації «Спілка офіцерів України» до матерів і дружин бійців «Беркуту» та інших спеціальних підрозділів МВС України

ШАНОВНІ УКРАЇНСЬКІ ЖІНКИ !

Ми, генерали, адмірали, офіцери - ветерани Збройних Сил України, Міністерства Внутрішніх справ та Служби безпеки України звертаємось до Вас з вірою, що наше звернення досягне Ваших материнських сердець і надією, що Ви дослухаєтеся до нас.

Дорогі сестри!

Світова спільнота стала свідком, як з метою збереження своїх багато мільярдних статків, отриманих від пограбування Українського народу та з метою уникнення відповідальності за свої злочинні дії владний режим Януковича розпалив в Україні громадянську війну.

Для цього під прикриттям спланованої дезінформації Світової спільноти про мирних протестувальників із звинуваченням їх в екстремізмі та тероризмі владний режим використовує всі державні інституції, у тому числі Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ, Генеральну прокуратуру, суди всіх інстанцій, окремі продажні ЗМІ для знищення мирного протесту Українського народу. Владний режим масово використовує людей, найманих за плату, озброєних та координованих співробітниками МВС, для запровадження терору у Києві, зокрема, для наведення атмосфери страху серед населення у спосіб побиття на вулицях мирних киян, нищення їх майна та інших злочинних дій, викрадення і катування активістів мирних протестів.

Владний режим перетнув межу! Віктор Янукович вдався до силового сценарію розгону Майдану. У Києві під час подій на вулиці Грушевського бійцями загонів спеціального призначення було вбито чотирьох активістів протестних акцій, а п’ятий, ними поранений, був закатований провладними бандитами в лісі. Працівники МВС викрадають з лікарень і катують поранених людей, приблизна кількість яких складає до сотні осіб.

Цього не робили навіть німецькі окупанти!

Бійці загонів спеціального призначення проти людей та журналістів застосовують зброю, у тому числі і вогнепальну, сльозогінний газ, шумові гранати, водомети(при мінусовій температурі повітря!), що заборонено відповідними міжнародними конвенціями.

Звертаємось до Вас, дорогі матері та жінки бійців спеціальних підрозділів МВС, з закликом переконати своїх дітей і чоловіків не чинити злочинів і не виконувати злочинних наказів владного режиму, які ведуть до братовбивства!

Дехто з бійців «Беркуту» вже забруднив людською кров’ю свої руки і душу вбивством українця вірменського походження, прекрасної людини Сергія Нігояна та чотирьох інших українських патріотів.

Наслідуючи німецьких окупантів, вони роздягають на вулиці захоплених протестувальників догола при температурі -10Со і принижують їх людську гідність, фотографуючись разом з катованими при підтримці сотень таких же потенційних катів та їх командирів, які заохочують ці катування.

Кожен з них понесе відповідну чинному законодавству України кару, а ганьба всього українського народу ляже на їх родини!

Прокляття за ці злочини ляже до сьомого коліна на родини цих підступних вбивць!

Не робіть своїх синів заручниками злочинного режиму Януковича, забирайте їх з цієї ганебної служби і наказуйте їм служити Українському народові, на вірність якому вони присягали!

Зупиніть синів, збережіть їхнє молоде життя, нехай ідуть на Майдан і стануть пліч о пліч з українцями патріотами, що мирно протестують проти злочинного владного режиму!

Слава України! Героям Слава!

Голова Спілки офіцерів України
Народний депутат України ІІ скл.,
капітан 1 рангу Євген Лупаков

Прес-служба СОУ

«Беркут», перетворений бандитською владою в організоване бандитське угрупування, буде розігнаний без права отримання пенсії! - ЗВЕРНЕННЯ СОУ

PORTAL_SOU — Fri, 24 Jan 2014 20:43:36 GMT

ЗВЕРНЕННЯ

Всеукраїнського громадського об’єднання «Спілка офіцерів України» до особового складу співробітників Міністерства внутрішніх справ

Шановні співробітники Міністерства внутрішніх справ!

Ви присягались служити українському народу, а не владі і тому не маєте права піднімати руку проти нього!

Злочинний режим Януковича, ховаючись за спини бійців спецпідрозділів, розпалив в Україні бандитську антинародну війну. Окремі бійці загонів спеціального призначення, порушуючи дану ними присягу, порушуючи вимоги Конституції України, яка забороняє віддавати і виконувати злочинні накази, застосовують зброю, у тому числі і вогнепальну, сльозогінний газ, несертифіковані в Україні, невідомо яким чином потрапивші до МВС боєприпаси російського виробництва проти протестувальників, працівників медичної служби та журналістів, що заборонено відповідними міжнародними конвенціями.

У Києві, під час подій на вулиці Грушевського, «Беркут» забруднив себе кров’ю чотирьох мирних українських патріотів - активістів протестних акцій, а п’ятий, ними поранений, був закатований провладними бандитами в лісі. Працівники МВС викрадають з лікарень і катують поранених людей, приблизна кількість яких складає до сотні осіб. Цим владний режим поставив себе поза правовим полем! Народ переповнений праведним гнівом і обов’язково покарає кожного з катів і вбивць. Про це заявили не лише українці, а і вірмени, білоруси…

По всій Україні народ повстав проти злочинного режиму Януковича і в обласних та районних центрах виганяє ненависну владу!

Народна Рада Євромайдану відроджує Національну гвардію України і залучає до цього прогресивних, чесних і порядних офіцерів, прапорщиків, сержантів і рядових МВС. Рівненська міліція в повному складі вже перейшла на бік народу і стане основою відроджуваної Нацгвардії.

«Беркут», перетворений бандитською владою в організоване бандитське угрупування, буде розігнаний без права отримання пенсії!

Співробітники міліції та Внутрішніх військ, не ставайте заручниками злочинного режиму Януковича, не виконуйте злочинних наказів, переходьте на бік народу, якому Ви присягали у вірності!

Слава України! Героям Слава!

Голова Спілки офіцерів України
Народний депутат України ІІ скл.,
капітан 1 рангу Євген Лупаков

Прес-служба СОУ

Від антиутопії до реальності, або Сафарі не для двох

PORTAL_SOU — Thu, 23 Jan 2014 17:09:28 GMT

З ким себе ототожнює "Беркут”?

"Не знаю, який шмат життя відміряла мені доля, але весняні дні позаминулого року будуть стояти в мене перед очима до самої смерті, це точно. Істерика у Верховній Раді з приводу "бєдствуєщєго пролєтаріата”, безпорадність і нерішучість Президента перед нахабною лавиною червоних провокацій, сплюндровані міські квартали – від Софії до Золотих Воріт…

Кільканадцять сп’янілих від крові недолюдків із червоними пов’язками витягували за ноги через розбиту вітрину дівчаток-офіціанток з приватного кафе на Хрещатику. Остовпілий шокований натовп спаралізувало страхом, ховалися за спинами людей міліціонери з бігаючими очима, офіціантки захлиналися кров’ю у конаючому крику, а садисти з пов’язками впивалися власною безкарністю: "Хватіт вам, сукі! Кончілось ваше врємя!” А з протилежного боку Хрещатика, навпроти, долинало ревище – "радянці” здирали синьо-жовтий прапор з міськради: пузатий агітатор із сивою шевелюрою кричав з порогу щось у мегафон і розпалював пристрасті в розперезаному і злому натовпі. З дзвоном посипалося віконе скло на третьому поверсі, щось там у глибині завирувало і раптом звідти з криком вилетіла людська постать. Пролетівши над головами юрми, тіло глухо гепнуло об асфальт і завмерло, а двоє розхристаних – з новенькими автоматами – підійшли, похитуючись від горілки, і шарахнули в нього, мертвого, кілька коротких черг. Від площі Толстого, де вже горів пасаж "Правекс”, почулися міліцейські сирени, люди на тротуарах кунулися туди очима – звідти швидко наближалося кілька беркутівських "тойот”, але з їх вікон стирчали і розвівалися червоні прапори.

Вже пізніше я дізнався, що саме цей, на "тойотах”, загін бойовиків узяв штурмом будинок Верховної Ради і спалив його. Під руїнами залишилися лежати кільканадцять депутатів, і серед них – парламентський Голова, який марно намагався словом зупинити заколотників. Бандюги затягнули його на купу потрощених крісел у залі засідань і розпалили багаття книжковими пачками "Конституції”…

Двері Володимирського собору, на диво, були відченені, але людей перед храмом не було: у протилежних кутках порожнього дворика стояли два міліцейські "уазики”, дверцята були повідкривані навстіж, всередині напівлежали "менти” і сонно слухали музику. Троє похмурих чоловіків з неприхованими кобурами під розстебнутими піджаками про щось розпитували священника, притиснувши його до чавунної візерунчастої огорожі собору”.

Це уривок із повісті-бойовика Андрія Куліша "Сафарі на двох”, яку мені довелося редагувати далекого 2002 року. Тоді цей пригодницький твір, своєрідна антиутопія, чомусь не привернув увагу рецензентів. А шкода. Можливо, не довелось би спостерігати за тим, що діється нині в Києві на вулиці Грушевського, на Майдані… Бо сьогодні на наших очах чиниться вже далеко не літературна антиутопія.

"Дехто жахнеться і перехреститься, – писав автор у коротенькій передмові. – Інший розсміється. А ще хтось гаряче обуриться подіями й деталями, описаними у цій повісті. Я не збирався шукати ворогів і показувати в них пальцем. Просто було так: коли крізь амбразури бронетранспортера я розглядав розбиту вщент "Снайпер-авеню” — одну з вулиць блокадного боснійського Сараєва — то згадував наш красень-Київ; пізніше, коли бачив біля "Арсеналу” натовп із червоними прапорами, то щоразу подумки "приміряв” сараєвські руїни до Хрещатика... Це ж такий короткий ланцюжок: фанатична червона юрба — червоні прапори — червона кров людська! Ця повість — тільки фантастично-політичний бойовик, військово-пригодницьке "чтиво”. Але тим, із комуністичної юрби, я кажу цим твором: вони вже підросли! — снайпери і гранатометники, пілоти і диверсанти — ті, хто зі зброєю в руках захистить нашу Конституцію, свободу і суверенітет нашої молодої держави”.

Так отож.

P.S.

"У нас начинается не гражданская война. У нас началась интервенция, тихое, замаскированное вторжение. Путин «страхует» свою недавнюю «инвестицию» в Украине. Но уже не Януковичем, который сейчас вобщем-то уже никто. А вот этими невидимыми «консультантами» на Владимирской, «спецами» у «Беркута», Клюевым и множеством еще неизвестных лиц. И возникает вопрос, а с кем же тогда вести переговоры оппозиции? Возможны ли вообще сейчас переговоры? Или сейчас просто пишется очередная трагическая страница в нашей истории? И новые «герои Крут» готовятся погибнуть на Грушевского? А банды Муравьева уже заняли Печерск. Но, в этот раз у нас все-таки куда больше шансов. Майданы стоят по всей стране. И не только стоят, но и начинают действовать. И у нас есть хотя бы моральная, но поддержка в мире” (В Украине - интервенция России? http://argumentua.com/stati/v-ukraine-interventsiya-rossii)

«Дослідження в Інституті психології та Інституті соціальної та політичної психології АПН України засвідчили, що 15% громадян України займають антиукраїнські позиції. Ці громадяни й досі не хочуть визнавати української незалежності, зі зневагою, презирством і ворожістю ставляться до будь-яких проявів українськості…», – констатував 2009 року Владислав Кирей в «Урядовому кур’єрі».

Інакше кажучи, йдеться про 15% населення, котре, по суті, ототожнює/визнає/позиціонує себе з нацією-окупантом. Цим самим підтверджується факт існування в України «п’ятої колони», представники якої більш ніж привільно почувають себе у Верховній Раді.

Виникає закономірне питання: з ким себе ототожнює (український?!) "Беркут”?

І насамкінець. З сучасного російського (чи вже українського?) фольклору: "Страна живет и богатеет. / На радость мне, ему, тебе. / А также нескольким халдеям / И офицерам ФСБ”.

Замислимось?

Олег К. РОМАНЧУК,

публіцист, шеф-редактор журналу "Універсум”,

член проводу Львівської ОО СОУ.

БЕРКУТ РОЗДЯГНУВ ДОГОЛА ЛЮДИНУ І ЗНІМАВ НА ВІДЕО

PORTAL_SOU — Thu, 23 Jan 2014 17:05:39 GMT

В інтернеті з'явився ролик, як Беркут знущається із затриманого чоловіка на Грушевського.

Так на відео Беркутівці роздягли молодого чоловіка, а потім знімали на відео і фото його оголеного на морозі.

Після зйомок його оголеного відправили у автобус. На тілі молодого чоловіка, зокрема на спині, видно величезні синці.

Само відео датоване 23 січня - день, коли вдалося досягнути тимчасового припинення активних дій - перемир'я.

"Українська правда" звернулась до прес-служби Внутрішніх військ з проханням прокоментувати ситуацію, повідомити, хто є керівником частини 228, шолом якої носить один з силовиків.

Прес-секретар внутрішніх військ вікторія Кушнір повідомила, що лише зараз побачила це відео і пообіцяла протягом години надати відповіді на наші питання.

Як повідомила "Українській правді" прес-секретар Київського МВС Ольга Білик, "керівництвом ініційовано службове розслідування, воно вже розпочато".

"Після нього будуть прийняті відповідні заходи про працівників міліції, в діях яких були ці порушення", - повідомила Білик.

Українська правда

"Яку честь мають офіцери-карателі учасників Майдану, стріляючи у своїх співгромадян?"- МИКОЛА КОРОБКО.

PORTAL_SOU — Thu, 23 Jan 2014 09:20:11 GMT

"Честь маю!" - моральний стрижень офіцера, який навіть за лихої пам'яті совєцьких часів спонукав поодиноких офіцерів в умовах окупованого Будапешту дорогою ціною відмовлятися від стрільби у
повсталий люд Угорщини. Яку честь мають офіцери-карателі учасників Майдану, стріляючи у своїх співгромадян? Де ті, що відмовляються бути вбивцями за срібляники від <<покращувачів>> нашого життя?

М. Коробко

Офіцерські думки після чергування на Майдані.

PORTAL_SOU — Sat, 18 Jan 2014 22:34:21 GMT

"Про що я думаю... Закінчилося моє 8-ми годинне чергування на Майдані. Вулиця Хрещатик в ідельній чистоті. Працюють всю ніч комунальні служби із числа учасників Спротиву. Охорона наметового містечка організована непогано. Головний недолік: відсутність взаємодії серед учасників нічного дозору (начальниками варт і подвижними патрулями). Виявлено одне гніздо, де розміщувалися сумнівні, агресивні, п'яні особистості. Прийшлось, спільно з Комендатурою Будинку профспілок, оперативно втрутитись, з метою їхньої ізоляції та недопущення провокацій. Київська міська адміністрація (Зала урочистих подій) постійно прибирається. Люди (більшість від 20 до 40 років) відпочивають прямо на долівці. Запаху грязі, поту - не відчувається. Люди налаштовані стояти до цілковитої перемоги. Тут (якщо читають мою сторінку спецструктури), я, не радив би застосовувати силові засоби для вирішення протистояння. Не радив би. Програєте! Є таке поняття, як моральний клімат, моральний дух. А він високий. Для себе, я відкрив зовсім іншу молодь - розумну, інтелігентну, рішучу. Щоб я порекомендував:

1. Організувати (безкоштовно) для членів Партії регіонів нічну екскурсію (прогулянку) по Майдану, щоб вони за останні три роки відчули себе на декілька годин вільними, незалежними, щасливими ЛЮДЬМИ! Щоб, вони відчули, що таке ДУХ СВОБОДИ!
2. Комендатурі, провести інвентаризацію наметів. Що це таке? Готовий надати допомогу. Сумнівних особистостей, людей не інтегрованих в Майдан, - за межі Майдану! Терміново! Досить гратися у війнушку!
3. Відчистити і привести в ідеальний стан: колонади статуї Незалежності України, прапоршток Державного Прапора України і пам'ятника засновників Києва. До символів потрібно ставитися бережно та з повагою.
4. Відпрацювати взаємодію нічних патрулів, для чого, коменданту Майдану призначати єдиного начальника варти, який би узагальнював інформацію та оперативно приймав рішення.
Слава Україні!"

Капітан першого рангу Анатолій Грищук,
делегат ХХІI надзвичайного з'їзду СОУ на Євромайдані (13.12.2013)
запис на сторінці в соцмережі www.facebook.com/gryshchuk.av

Перша на ЧФ присяга українському народу

PORTAL_SOU — Sat, 18 Jan 2014 21:24:27 GMT

18 січня 1992р. — особовий склад 3–ї школи водолазів ЧФ (м.Севастопіль) під керівництвом росіянина-сибіряка капітана 3 рангу Олександра В. Клюєва, прийняв присягу на вірність народу України.
Всі чітко розуміли – ми служимо на території України, а значить – повинні служити народу України!!!
Адже ще 03 січня 1992року Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України – Президент України Леонід Кравчук зібрав в Києві командувачів військових округів розташованих на теренах України на нараду головним питанням якої було одне:
– "Хто бажає служити Україні – приймає присягу на вірність служіння українському народу, а хто ні – чемодан, вокзал, Росія?".
Знаючи про цю нараду, учасник робочої зустрічі 29 серпня 1991р. в Києві тоді ще Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука із командувачами військових округів і Чорноморського флоту, командувачами військових з'єднань центрального підпорядкування, начальниками внутрішніх, прикордонних і залізничних військ, дислокованих на території України, і маючи бажання служити в Україні(та і дружина у нього киянка), Командувач ЧФ Ігор Касатонов 03 січня 1992 року видав наказ по флоту про вихід ЧФ з підпорядкування Генштабу в Москві і підпорядкування всього ЧФ Міністерству оборони України, а сам особисто прибув до Києва в готовності доповісти про це Верховному Головнокомандувачу Збройними силами України - Президенту України Леоніду Кравчуку і отримати від нього Указ про призначення його – Ігоря Касатонова на відповідну посаду в Збройних силах України!
Наступного дня по флоту надіслана шифровка Командувача про підготовку до 20 січня до прийому трьох присяг: Росії, Україні та СНГ і тексти цих присяг.
Ми, моряки-українці, з радістю сприйняли ці шифровки, довели їх до своїх підлеглих і негайно почали їх виконувати.
З 3 по 9 січня 1992р. весь ЧФ як на теренах України, так і поза її межами був українським!!!
І жоден матрос, офіцер чи адмірал за тиждень не сказав жодного слова на невиконання наказу Касатонова по підпорядкування ЧФ Україні!
Як стверджує на той час старший офіцер прес-центру Чорноморського флоту Микола Савченко, Управління виховної роботи з особовим складом навіть розповсюдило анкету серед офіцерів штабу ЧФ, в якій пропонувалося відповісти на запитання про готовність скласти присягу на вірність народові України. Тоді за це висловилися близько вісімдесяти відсотків. Ці результати не були несподіваними. Багато хто з офіцерів та мічманів і в штабах, і на кораблях(а це були, в основному, люди неукраїнського походження), з розумінням ставилися до того, що Україні потрібен флот, і готові були продовжувати службу в українському флоті, бо тут їхні домівка і сім’я, а український уряд ухвалив нові закони про соціальний захист військовослужбовців і пообіцяв поліпшити їхній побут. Заспокоював іноземних військовослужбовців в лавах ЧФ, в першу чергу військовослужбовців строкової служби, бо інші, в абсолютній своїй більшості, повертатися на Північний чи то Тихоокеанський флоти не мали ніякого бажання, і той факт, що наступними днями прийшла чергова шифровка з наказом готуватися на 20 січня до прийому присяги і було надано три тексти присяги: на вірність народові України, Росії і СНГ.
Та, як відомо, Касатонова в Києві ніхто не чекав, бо про його подарунок Україні всього ЧФ, як того і вимагає військовий порядок, певні "люди" по команді не доповіли, самих же київських керманичів на той час якийсь там Севастопіль з його ЧФ як і тоді, так і зараз(уточнюю – нинішніх Кримські і севастопольські зокрема землі дуже цікавлять!) не дуже-то і цікавили. За тиждень поневірянь коридорами владної верхівки України Касатонов зрозумів про безперспективність його задуму…
Цю ж "чашу розчарувань" в київських коридорах після Касатонова випив і інший любимець флоту віце-адмірал Микола Клітний, але не розу вірився і досі віддає свій досвід і знання українському флоту. А міг би зробити більше, якби йому не завжали!
Ми в цьому впевнились вже 03-04 квітня 1992р. прибувши на свій ІІІ-й з'їзд Спілки офіцерів України та побувавши і в Міністерстві оборони, і в Верховній Раді України…
Вже 10 січня 1992р. накази Командувача ЧФ про підпорядкування ЧФ Україні, підготовку до прийняття трьох присяг були відмінені…
Але українці в редакції флотської газети "Флаг родины" вже 10 січня 1992 року без дозволу штабу флоту опублікували звернення Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Леоніда Кравчука до військовослужбовців Збройних Сил, що дислокувалися на території України. У зв'язку з тим, що Україна приступила до створення власних Збройних Сил, перший Президент України закликав військовослужбовців «спокійно і розсудливо зробити особистий вибір і визначитися відносно подальшого проходження військової служби» і до 20 січня скласти присягу на вірність народу України. І хоча за цю публікацію Касатонов зняв з посади і звільнив в запас головного редактора газети капітана 1 рангу Ярослава Князя, а велика частина тиражу газети була знищена, та "газета все рівно дійшла до свого читача".
Військову машину тяжко запустити, а ще тяжче зупинити…
Люди готові були ризикувати чим завгодно, розуміючи, що чергової такої нагоди можливо ще довго не дочекаються. Клюївці ризикнули. Вони були першими!
Звичайно в такій ситуації про проведення урочистого ритуалу прийому присяги на плацу школи не було й мови, рота була б заблокована і розпорошена. Тому вирішили ритуал складання присяги провести в приміщенні канцелярії роти.
Ось як описує ці події на сайті "Слово Севастополя"голова громадського військово-історичного клубу ВМС України ім.С.Шрамченка, заслужений журналіст України, капітан 1 рангу запасу Мирослав МАМЧАК:
- І, як усе велике, виглядав цей день по-робочому просто. Перед обідом у визначеному приміщенні зібралися офіцери роти. Першим військову присягу на вірність народу України склав командир роти капітан 3 рангу Олександр Клюєв, за ним - його заступник капітан 3 рангу Віктор Кравченко, командири навчальних взводів капітан 3 рангу Борис Цимбал, капітан-лейтенант В'ячеслав Гладніков, мічман Сергій Рябінін, його заступник мічман Олег Бєлов, старшина роти старший мічман Микола Журавльов. Разом з ними присягу склали капітан 2 рангу Микола Тихонов, капітани 3 рангу Яків Древаль, Петро Піддубний та більше 20 мічманів Школи водолазів.
Спершу офіцери не вважали за необхідне підключати до ритуалу складання української присяги курсантів-матросів строкової служби. Але матроси наполягли, і того ж дня майже всі матроси 3-ї роти водолазів присягнули на вірність народу. Першими українськими матросами при відсутності ще самого українського флоту стали матроси А. Бутрин, О. Волинець, О. Прищепа, В. Сапожник, І. Влад, В. Бобик, А. Низвицький, А. Крутько, Гергало, А. Товкач, І. Данчук, І. Коваленко, В. Костін, С. Голобородько, І. Аверичев, С. Фесенко, В. Тхір, Ю. Яремчук, А. Мальков, А. Кулагін, І. Антонюк, М. Зінчук, Шуляк, А. Деркач, С. Руденко, В. Пашун. У той же день О. Клюєв направив списки з прізвищами осіб, які склали українську присягу в Міністерство оборони України.
Через три дні на телеканалі Севастопольської державної телерадіокомпанії прозвучало інформаційне повідомлення про складання військової присяги народу України у Школі водолазів, що було визначене як початок українізації Чорноморського флоту. Ця новина створила своєрідну вибухову інформаційну хвилю у штабі флоту.
Терор почався негайно.
Ось цитата з наказу Івана Капітанца, першого заступника Головкому російського
ВМФ: «К офицерам, мичманам, прапорщикам, создающих нездоровую обстановку в воинских коллективах, склонных к измене Родине и принятию присяги на верность Украине, применять суровые меры воздействия вплоть до увольнения с занимаемой должности и увольнения со службы».
Для московського окупанта Капітанца не існувало поняття, що
військовослужбовці радянської окупаційної армії яка припинила своє існування разом імперією зла СРСР, інших, не російської, національностей, які на той час уже мали свої рідні Незалежні держави, мали право і логічно були зобов'язані присягати своєму народу, а не сліпо триматися присяги вже неіснуючій "Родине", а фактично –
окупанту…
Капітан 3-го рангу Олександр Клюєв у розмові з Миколою Савченком згадував: "Почалося все з того, що 20 січня 1992 року учбова рота, командиром якої я був, присягнула народові України. Церемонiя пройшла чітко, організовано. Коли про це стало відомо на флоті, мене викликали до помічника командувача Чорноморського флоту капітана 1-го рангу В.Долгова, де довелося пояснювати, що ми вважаємо себе громадянами України і тому присягнули на вірність її народові. Зранку наступного дня мене викликав до себе начальник школи водолазів капітан 2-го рангу В.Вишневський. І посипалися запитання: чому, мовляв, я, росіянин, присягнув, а він, що народився в Україні, не присягає; якими будуть мої дії, якщо надійде наказ міністра оборони України - узяти зброю і захопити штаб ЧФ?
Довелося відповісти фразою: "Кому здати посаду?"
Того ж дня о сьомiй годині вечора посильний передав мені наказ прибути в штаб до адмірала Касатонова. В суботу я був у командувача. Він поставив вимогу відмовитися від присяги. Я сказав, що цього не буде. Тоді наступного ж дня мені було вручено обхідний лист про складання обов’язків. Коли я зажадав номер наказу про звільнення з посади, командир частини послався на усний наказ командувача Чорноморського флоту.
Увечері того ж дня, хоч я і не здав справи, мені запропонували покинути частину.”
Командування на чолі з Начальником Школи підготовки водолазів Чорноморського флоту українцем, капітаном1-го рангу Олександром Крамаренко, який погрожуючи Клюєву пістолетом кричав:"Я вас хохлов всех перестреляю…", організувало справжнє цькування офіцерів та мічманів, які склали присягу на вірність народові України. Згодом було усунено від виконання обов’язків, а потім просто виведено за територію частини капітана 3-го рангу Олександра Клюєва, капiтан-лейтенантів Юрія Шарлая і Валерія Кравченка.
Так розправилися з тим, хто перший склав присягу на вірність українському народу. Потім Олександру Клюєву довелося пройти через усі приниження на засіданні атестаційної комісії, де з нього зробили "професiйно непридатного” офіцера, хоча рота, якою він командував, тривалий час була найкращою на флоті.
Серед тих, хто склав присягу в школі водолазів, були капітан 2-го рангу Микола
Тихонов, капітан 3-го рангу Петро Піддубний, капiтан-лейтенант Яків Древаль, 21 мічман, серед них Микола Хомич, та інші.
А як же захистила своїх захисників, які склали на її заклик їй присягу на вірність, українська влада?
А ніяк!
Як члени Севастопільської Спілки офіцерів України(нині-Севастопільська організація СОУ) вони не здалися російським окупантам, а разом зі своїми побратимами спілчанами почали відроджувати, і відродили! Військово-Морські Сили України.
У другій половині квітня 1992 року до орггрупи ВМС України прибули й матроси роти Клюєва. Вони вже більше не могли стерпіти тиску командування з вимогою відмовитися від української присяги.
Однак морально-психологічна ситуація, яка супроводжувала становлення вітчизняного флоту, не могла не позначитися і на здоров'ї перших офіцерів ВМС України.
На жаль, наш Герой-побратим був першим серед тих, хто в ті нелегкі часи організував приведення до присяги на вірність українському народу не лише своїх підлеглих, не дожив до цього дня, він і перший з членів Організаційної групи ВМСУ відійшов у кращі світи…
Тож, нехай Севастопільська земля буде йому пухом, а наша пам'ять про той героїчний вчинок українських моряків – вічним їм пам'ятником…
18 січня 1992 року. Цей день став особливим днем у процесі відродження національного флоту України. Цього дня волею невеликої групи морських офіцерів була розірвана шовіністична блокада процесу створення морської складової збройного щита України. І з цього ж дня, незважаючи на силову протидію, бере свій початок відродження морської ратної слави українського народу.
18 січня – це ще одна сторінка нашої Героїчної історії, це ще один День слави української зброї!

18.01.14р.
Голова Спілки офіцерів України, капітан 1 рангу у відставці Євген Лупаков

P.S. Жодної державної нагороди від України Олександр Клюєв не мав…