|
|
Статті
ПРО ПРАВДИВИЙ ПІДХІД ДО ЖИТТЯ
„На світі не було, немає і не може бути релігії вищої за Правду!”
(Професор Л. Силенко)
Є конечна потреба аналізу явищ та процесів, які стають соціальними проблема-ми. Роль інтелектуальних і психологічних ресурсів різко зростає, що неминуче веде за собою інноваційний процес – процес творення нового знання.
Об’єктивна переоцінка (самоаналіз) системи (структури, організації, інституції) може стати запорукою успіху. Йдеться про отримання вичерпних відповідей на низку питань.
Чи здатне суспільство сприймати зміни, усвідомлювати і виправляти свої помилки? Чи домінує в ньому критичне мислення, що передбачає існування опозиційних ЗМІ? Чи практикується діалог у конфліктних ситуаціях? Чи існують конкретні організаційно-управлінські центри та комунікативні групи? Наскільки розвинена в суспільстві діалогічна організація мислення? (Олег К. Романчук „У пошуках універсуму”, Львів „УНІВЕРСУМ”, 2011 стор.556)
Сильно, правдиво і тривожно - набатом звучать процитовані вище твердження і запитання, особливо на тлі заяви (там же), що в Україні цього не робиться.
Звертаю увагу суспільства на сказане під тиском повідомлень, що появилися у ЗМІ, про домагання Єврейського форуму України чи то повернути в Україну лихопомний режим КГБ в СССР з багатотомним списком забороненої літератури, чи то систему покарань авто-рів неугодної комусь літератури, чи і перше, і друге. І йдеться не про якісь там підпільні писання прихованих авторів, а про легальні видання маститих науковців (професорів, академіків), письменників, політиків.
Особисто наштовхнувся в цьому плані на унікальне явище, яке мене шокує.
Жартував колись радянський студент-єврей у Клубі веселих та винахідливих, висміюючи заборони письменникам писати про те, що їх і суспільство хвилює, починаючи жарт фразою - „користуючись тим, що вміють писати, дозволяють собі…”. Ось і я, „користуючись тим, що вмію читати…”, у своїй книзі - „Світова москвинсько-єврейська проблема та визвольний націоналізм”, Тернопіль, Мандрівець, 2010, - зробив огляд-аналіз описаних видатними і менш видатними діячами науки, культури, політики (добрих і злих геніїв) різних країн, в тому москвинських та єврейських авторів, особливих історичних аспектів проблематики буття москвинського і єврейського народів. Зробив огляд-аналіз літератури, яка широко розповсюджена, бо користується шаленим попитом у суспільстві (мабуть на хвилі відміни заборон писати, читати, розповсюджувати) і формує суспільну думку. В опрацьованій літературі досить багато критичного на адресу способів того буття. Не торкаючись поки що того, розділяю чи не розділяю ті критичні погляди (скажімо, щодо євреїв), стверджую тут, що навіть якби всі ті погляди були наклепом на євреїв, проявом ксенофобії та антисемітизму, то й тоді робив би свій огляд-аналіз, бо предметом мого дослідження є відображення єврейського буття в широко розповсюдженій джерельній базі, адже воно (відображення) формує стан суспільства, а критичне (і особливо різко критичне) відображення створює стан напруги в суспільстві, в якому побутують євреї поза межами своєї країни. Повністю, на сто і більше відсотків погоджуюсь, солідаризуюсь з Єврейським форумом України стосовно того, що наявність різко критичної літератури, яка породжує напругу в суспільстві, небажана. Але на цьому консенсус закінчується, бо, на мій погляд, забороною думати, читати, писати, розповсюджу-вати, напруга не знімається, потрібні зміни в житті, усунення причин появи писань і жадібного читання джерел, що породжують напругу. Як гласить народна мудрість – у вологому будинку боротися треба не з пліснявою на стінах, треба висушити будинок. І з жупелом антисемітизму поспішати не треба, бо й філософське питання – кому потрібен антисемітизм?, - є в стані напруженого розв’язку. А шокує мене те, що накинулися зі скаргами на мою книгу так, ніби ніколи не читали цитованих у ній матеріалів маститих авторів, які справді досліджували буття єврейського народу. І не лише шокує, а й дивує і ображає.
Тепер про те, розділяю чи не розділяю критичні погляди різних авторів на буттювання єврейського народу, та для чого треба було мені, пенсіонеру, не гуманітарію за фахом писати гуманістичну книгу.
Далеко не всі погляди розділяю, а особливо гостро критичні навіть не наводжу в книзі, бо деякі недостатньо визначати як такі, що сіють напругу, то щось небезпечніше. Наприклад: стрижневу думку книги Т. Грачьової, науковця з Академії Генерального Штабу ЗС московської імперії „Святая Русь против Хазарии”. – Зерна, Рязань, 2009, яка полягає в тому, що Хазарію (за контекстом – світове єврейство) треба знищити, бо інакше загине „Россия”, а чи ось думку московського професора від філософії А. Малєра, що теперішня московська імпе-рія, вона ж (далі цитую мовою оригіналу) „Новая Римская Православная Империя является наследником всех четырех языческих царств библейской древности и Израильско-Иудейского Царства Давида и Соломона, а также скифско-монгольской миссии объединителя Евразийского континента” (А. Малєр. Духовная миссия Третього Рима. – Москва, „Вече”, 2005), вважаю хворобливим маячінням (гітлери і сталіни, як бачимо, не в минулому!) та волію бачити демократичні Московію і Ізраїль в мирі і дружбі з іншими країнами.
Ось думки ще одного автора: „Інша річ, хто і коли доктринально обґрунтував й законоутвердив модель світу як арену війни вищих, праведних, обраних з нижчими (йдеться про Тору. – Авт.), а не, по-можливості, гармонійного співіснування, які наслідки й видозміни мала та доктрина, в личини яких міфів та химер досі ховається?.. Найбільш кривавою утопією і найзлочиннішим режимом у ХХ столітті була червона „імперія зла”, сумарні жертви якої становлять щонайменше 100 млн. осіб. Найжорстокіша, найбезбожніша, сатанинська власть. ЇЇ ідеологічні джерела – відомі. Так само, як відомі витоки марксизму – не з Гегеля, а з давньої месіанської доктрини (йдеться знову про Тору. І фактологічно доводить автор, думки якого тут цитуємо, що ідеологічним і фізичним (тілесним) кістяком сатанинської власті у червоній „імперії зла” були євреї. – Авт.)…Як відомо, Гітлер і його партія легально прийшли до влади 1933 року (рік Великого голоду в Україні), ставши для багатьох „бичем божим”, який знищив мільйони життів. Однак (даруйте за таку арифметику) число жертв нацистського режиму на порядок менше жертв червоного фашизму. І нацизм прийшов до влади не лише як наслідок поразки Німеччини у Першій світовій війні й непосильних контрибуцій, а й після спроб здійснення там революції, значного посилення ключових позицій єврейським капіталом. (Ситуація у певних позиціях перегукується з українською і ширше – з пострадянською…)…однак, як на мене, саме у Старому завіті (у Торі. – Авт.) є вихідні позиції для нацизму, фашизму, геноциду і т. п. …Однак Троцький та іже з ним мислили й чинили у дусі біблійного етнічного нацизму…І, може, не випадково, як сказано, 1933 року до влади при-йшов „антисеміт № 1” А. Гітлер, який небавом „зніматиме шарами” (вислів Хатаєвича) також і єврейство? Аби і там були „жнива скорботи” – як мартиролог для одних, і підстава для осмислення для інших? Має історія наскрізний сюжет, апокаліптичну зав’язку , спокутування гріхів? Чи все – „боротьба видів”?” (процитовані думки з унікального есе Павла Романюка „Анатомія лихварства”, книга (в ній три есе) „Галицький меморандум”, Львів, Каменяр, 1999).
Ці думки є, на мій погляд, такими, що їх необхідно вивести у сферу наукових досліджень авторитетними світовими науковими інституціями, аби знайти шляхи зміни життя людства так, щоб не було причин для появи нових гітлерів, сталінів, троцьких…
І останній приклад особливих думок двох діячів науки, українського академіка (серед інших вчених ступенів і звань також - професора богослов’я) Г. Щокіна та ізраїльського професора І. Шахака:
„Перемога на певному етапі ягвізму призвела до згасання духовних пошуків та зумовила події на Голгофі, переслідування ранніх християн, появу людиноненависницьких текстів Тори, Талмуда, Кабали, Таньї, що, врешті-решт, призвело до сучасного поширення сіонізму у формі юдейського расизму. Первісна Богоносна течія елохізму відродилася з появою Ісуса Христа та Нового Заповіту, що повели людство шляхом любові та істини, долаючи на ньому саму смерть, відроджуючи духовність і перемагаючи гріх”
Подібної думки дотримується й ізраїльський професор І. Шахак, який вважає, що „Ізраїль і сіонізм – своєрідний пережиток класичного юдаїзму, тільки більш загрозливий”. Тому „шлях до істинної революції в юдаїзмі” І. Шахак вбачає у безстрашному та неупередженому „обвинуваченні єврейської релігії” (Г.Щокін. Виникнення давніх євреїв та подальший розвиток їхнього культу. – Київ: МАУП, 2005, стор. 115).
Праві чи не праві ці високо достойні науковці не мені вирішувати, бо не володію обговорюваним предметом; предмет моєї книги, ще раз наголошую (!) – огляд-аналіз висвітлення в літературі обговорюваної проблематики та вплив цього висвітлення на формування суспільної думки й чину. Цьому огляду-аналізу присвячені розділи книги під моїм смисловим визначенням - „ЯКІ МИ Є!”, замість небезпечного – „ХТО ВИНУВАТИЙ?”; горджуся запропонованою заміною, бо це гуманістичний філософський крок, який зменшує напругу в суспільстві. Виявлені в огляді-аналізі стан суспільної думки та напруги стали стимулом для розмислів на шляху синтезу в наступних розділах книги гуманістичних способів розв’язання соціальних проблем (світла мета!).
Політичний вимір позиції ізраїльського професора І. Шахака підштовхнув до згадки про давній спосіб Японії поставити заслону проникненню в країну чужої для неї (християнської) релігії: прибулим емісарам християнства під загрозою смертної кари дали короткий термін на те, щоб вибратися з Японії, і тих , хто не повірив у жорсткість вимоги і не виконав її чи не встиг виїхати за межі Японії, скарали на шибеницях. Вірю, що в сучасній Японії емісарів, котрі несли б якусь реакційну релігію, гуманно випровадили б з країни.
Дивує і ображає мене те, що скаржники від Єврейського форуму України не прочитали у моїй книзі, чи не захотіли прочитати, якраз прагнення шукати і знайти гуманістичні шляхи усунення причин появи нових злочинних гітлерів, сталінів, троцьких…та світових трагедій.
Якщо їх зачепила категорія „визвольний націоналізм”, то тут нічим зарадити, бо у мене вона означає: „Свободу народам! Свободу людині!” – кожному народові у своїй країні-державі і кожній людині, окрім злочинців. На цій хвилі конструював соціуми в рамках парадигми епохи національних держав. Вдало чи невдало конструював, це інша справа. Головним було – підштовхнути до процесу фахівців, які перебувають під пресом табу щодо означеної проблематики. Переконаний, що необхідність такого конструювання заради прогресу людства уже стукає у наші вікна і двері.
Для чого це мені було треба (писання книги)? Бо обговорювана проблематика впливає на долю людства і конкретно на долю України, а я небайдужий громадянин і України, і людства. Вважав за нормальне, за моральну потребу поділитися досвідом думання, читання, спостереження за життям.
Д.Світлий
14. 10.11
|
| Категорія: Інші | Додав: PORTAL_SOU (25.10.2011)
|
| Переглядів: 761
| Рейтинг: 5.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."
ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
