1.На Софійській площі вшанували Степана Бандеру 1 січня активісти і прихильники КУН, УНП, УП та інших патріотичних сил зібралися, щоб вшанувати 102-у річницю з дня його народження. Поставили свічки у Михайлівському соборі, а далі на Софійській площі біля Богдана мали палити повстанську ватру. Але цього не дозволила міліція в особі підполковника Бойка (якщо правильно пам’ятаю його посаду, він заступник начальника управління з громадської безпеки та порядку). - Відкритого вогню у центрі міста не буде, - сказав він. - А як же Вічний вогонь? - обурився голова Київської організації КУН Юрій Шепетюк. - Так це ж Вічний вогонь! - розвів руками Бойко. І цим все сказано. Пан Шепетюк обурювався, казав, що ватра буде, бо це салют на честь Бандери, навіть простягав руки "для наручників", але збоку чергував "Беркут", і було прийняте рішення не підставляти людей. В результаті відбулося просто віче. Виступали голова Секретаріату КУН Володимир Манько, який казав, що влада може заборонити палити вогонь, але не може заборонити шанувати Бандеру. Виступав капітан І рангу Євген Лупаков, навів морську асоціацію - хвиля вгору, хвиля вниз, зараз вона пішла униз, але це тимчасово, скоро буде підйом. Сказав, "як військова людина", що той, хто удасться зараз до зброї, буде провокатором, бо накличе лихо на усіх. Закликав "не тільки убивати словом, але й лікувати словом", іти в народ, пропагувати наші ідеї. Виступали Георгій Лук’янчук від УП, Ігор Лісодід, ще кілька людей (виступити міг кожен бажаючий). Один немолодий козак закликав усіх об’єднатися із силою Олега Тягнибока. Пан Шепетюк прочитав вірша про Бандеру - якщо не помиляюся, власного: "Україні потрібні Бандери! Учора, сьогодні, завжди!". Одна жінка проспівала пісню про землю: "Земля важка, земля важка, у ній багато зброї, земля тяжка, земля тяжка, у ній лежать герої". Співала, можливо, не зовсім професійно, але якось так, що мороз по шкірі йшов. Перепрошую за можливу неточність цитат. Вікторія Омельченко повідомила про те, що підірвали Сталіна у Запоріжжі і згорів намет УПЦ МП у Чернігові, і проголосила славу невідомим патріотам. До самого кінця я не лишилася, бо на морозі розрядився акумулятор, і треба було бігти додому годувати техніку перед вечірньою ходою на честь Бандери і робити цього поста. Запізнююсь... _________________________________ 2. Смолоскипна хода на честь Степана Бандери На початок маршу на честь 102-ї річниці з дня народження Степана Бандери я запізнилася і зустріла колону, коли вона вже спустилася бульваром Шевченка на Хрещатик. Ну, що сказати? Хода, як завжди, справляла враження. Вдень під час заходу на Софійській площі казали, що палити смолоскипи цього року заборонили, і я була здивована, побачивши, що вони палають яскраво, як ніколи :). Коли я спитала про це в Андрія Мохника, він посміхнувся і знизав плечима з виразом обличчя "Ображаєш! Щоб у день народження Бандери і без смолоскипів!" Колона була занадто довгою, щоб порахувати людей - думаю, їх було від тисячі до двох, усіх вікових категорій, бачила навіть кількох зовсім маленьких дітей.Попереду, як завжди, несли потрет Степана Бандери. Скандували звичні кричалки: "Слава Україні! Героям слава!", "Слава Нації, смерть ворогам!", "Бандера, Шухевич - наші герої, вони воювали за нас із тобою!", "Героям УПА - слава!", "ОУН-УПА - державне визнання!" тощо. Не обійшлося, звісно, і без "Зека - геть!". Серед колони йшла група молоді з переважно закритими обличчями і банером "Герої не бухали". Вони скандували "Годі бухати, йди тренуйся!", а також "дражнилку": "Робити я не хочу, а красти я боюся, поїду я у Київ, в міліцію наймуся". Смолоскипи горіли гарно і витримали майже до самого кінця. В кінці їх акуратно загасили і викинули до смітників. Обов’язково треба сказати про реакцію перехожих. Хрещатик, яким ішла колона, був вщент забитий народом. Реакція на бандерівців зі смолоскипами була переважно зацікавлено-позитивною. Люди зупинялись, ненавмисно утворюючи ланцюжок по боках від колони, дивилися, розпитували, чому присвячена акція, і фотографували. За весь Хрещатик я один раз почула "Фашисти!" (судячи по голосу, від старої жінки, яку у натовпі так і не змогла роздивитися), один раз "Ганьба!" (від дідуся комуністичної зовнішності) і один раз, від нетверезих молодих чоловіків, "Вот дебилы, бухать сейчас надо!". На ці "закиди" ті свободівці, що знаходилися ближче, реагували дружним скандуванням "Комуняку на гілляку!". Кілька разів чула, як перехожі підхоплювали "Героям слава!". На Майдані стали півколом, почалися промови. На жаль, я була без диктофону (певніше, він виявився вщент забитим і промов не писала. З пам’яті скажу, що найяскравішими були промови Андрія Іллєнка, Миколи Коханівського і Андрія Мохника. Голова київської "Свободи" Андрій Іллєнко казав, що тільки "Свобода", на відміну від парламентської опозиції (не пам’ятаю, яким епітетом він її нагородив, щось типу "беззуба" і "несправжня") є єдиною справжньою опозиційною силою, навколо якої слід гуртуватися, щоб перемогти антиукраїнську владу. Казав, що це вже не жарти, що почалися справжні репресії, маючи на увазі арешт керівників запорізької "Свободи" (До речі, їх біля 11 вечора відпустили за відсутністю доказів причетності до вибуху). Знову говорив про те, що нове покоління українців має пишатися не лише Бандерою і Шухевичем, а також Бандерами, Шухевичами і Лемиками з нашого покоління. UPD: Вже підказали точну цитату з Іллєнка: "Рихла, бездарна, кольорова, так звана "опозиція", яка сидить в парламенті, вона є не здатною навіть захистити себе, персонально, не кажучи вже про українців...". Микола Коханівський (до речі, він тепер очолює Сумську організацію КУН) порадів підриву пам’ятника Сталіну у Запоріжжі і спаленню московського "капища" у Чернігові і висловив сподівання, що вже зовсім скоро відбудеться українська національна революція. Заступник голови ВО "Свобода" Андрій Мохник казав про те, наскільки неабиякою людиною був Бандера, раз його іменем назвали цілу націю! І це недаремно, бо нема вже ні Російської імперії, ні СРСР, ні Речі Посполитої, ні всіх інших окупантів і гнобителів України, а Україна є і буде. Насамкінець маю згадати про пару туристів з Росії. Чоловік, як мені здалося, був трохи напідпитку. Розпитував, що тут відбувається. "Это же политическая акция?" - питає. Йому пояснюють, що політична, пояснюють, чому присвячена, і при цьому фотографують. Він гордо позує: "Снимайте, напишите, что мы тоже тут, что мы поддерживаем!". Тут зацікавилась я і спитала, а чому вони підтримують цю акцію. А вони: "Нам интересно. В России поддерживать политические акции нельзя".
Олена БІЛОЗЕРСЬКА
Подивитися повністю:
На Софійській площі вшанували Степана Бандеру
Смолоскипна хода на честь Степана Бандери
|