Джерелом перших радянських проектів з використання ЕОМ для управління економікою послужили роботи, що проводилися в той час в СРСР  з розвитку комп'ютерних систем військового призначення.

У середині 1950-х років радянські військові експерти звернули найсерйознішу увагу на створювану США систему протиповітряної оборони SAGE (Semi-Automatic Ground Environment).

У її основі лежало створення централізованої загальнонаціональної мережі комп'ютеризованих пунктів контролю і управління для координації адекватної відповіді на можливе масоване повітряний напад супротивника.

У відповідь Радянський Союз прийняв рішення створити три системи аналогічного призначення: систему протиповітряної оборони (ППО), систему ракетної захисту та систему контролю космічного простору - кожну з власної централізованої комп'ютерної мережею.

Ініціатива застосування обчислювальних машин в економіці виходила від тих же фахівців, хто проектував, впроваджував і використовував військові системи. Очолюваний Бруком ІНЕУМ, наприклад, не тільки розробив ЕОМ M-5 для обробки економічних даних, а й створив ЕОМ M4-2M для системи контролю космічного простору.

Натхненний частковим успіхом свого першого листа Хрущову, Кітов розробив ще більш радикальний проект. Восени 1959 року, не зустрічаючи підтримки своїх ідей автоматизації управління в керівництві Міністерства оборони, він направив керівництву СРСР ще один лист.

Хрущову був представлений проект "Шляхи автоматизації управління в збройних силах і в народному господарстві", в якому Кітов пропонував не "розпилювати" обчислювальну техніку по безлічі дрібних підприємств, а створити єдину державну територіальну мережу обчислювальних центрів.

Згідно з проектом, обчислювальні центри повинні були мати подвійне призначення - для військових і цивільних цілей. Він розраховував, що військові завдання будуть повністю завантажувати ці центри тільки у разі бойових дій.

У мирний час, вважав Кітов, обчислювальні центри могли б використовуватися в цивільних цілях, тобто для вирішення економічних і науково-технічних проблем.

Він запропонував пов'язати центри між собою та з цивільними станціями збору даних по всій країні прихованими лініями зв'язку. Китів вказував на суттєву економію при подвійному використанні обчислювальних потужностей. Він також розраховував цим подвійним ударом подолати відсталість як військових, так і цивільних керівників.

Доля ініціативи Китова виявилася вирішеної після того, як ЦК КПРС відправив її на розгляд до Міністерства оборони - в те саме відомство, яке піддавалося в проекті суворій критиці за відставання з впровадженням ЕОМ.

Пряме звернення Китова до вищого партійного керівництва, минаючи безпосереднє військове начальство, як і його критичний тон, розгнівали керівників військового відомства.

Пропозицію було відхилено, а сам його автор був підданий зразковому покаранню.

Китова звинуватили в ігноруванні керівної ролі партії, опорочивание керівництва збройних сил, кар'єрних прагненнях, а заодно і в упущеннях по службі. У червні 1960 року його виключили з партії і зняли з посади наукового керівника створеного ним Обчислювального центру № 1.

Формально комісія Міністерства оборони відхилила проект на тій підставі, що одночасне вирішення цивільних і військових завдань на єдиній мережі обчислювальних центрів буде неефективним. Можливо, військові побоювалися, що на них можуть покласти відповідальність за негаразди в цивільній економіці.

Сам Кітов пояснював головну причину невдачі наступним чином: "Людей із владних структур не влаштувало те, що в результаті впровадження обчислювальної техніки багато хто з них могли б виявитися не при справах".

Незабаром "пішли на пенсію" та іншого піонера застосування ЕОМ в управлінні економікою - Ісаака Брука.

Як і Кітов, Брук відкрито критикував існуючі порядки: "Система управління, яку створила партія, являє собою систему швидкого реагування, але її недолік у відсутності зворотного зв'язку". Чиновники Держплану, у відання якого потрапив інститут Брука, сприйняли його пропозиції як "бунт" і змусили піти.

Ставлення до комп'ютеризації управління економікою змінилося лише в результаті скоординованих колективних зусиль фахівців з ЕОМ, математиків і економістів, що розділяли ідеологію економічної кібернетики.

__________________________
В 1974 році академік Андрій Сахаров написав для американського журналу Saturday Review статтю "Світ через півсторіччя", де, зокрема, передбачив створення світової інформаційної мережі:

"...В перспективе, быть может, поздней, чем через 50 лет, я предполагаю создание всемирной информационной системы (ВИС), которая и сделает доступным для каждого в любую минуту содержание любой книги, когда-либо и где-либо опубликованной, содержание любой статьи, получение любой справки.

ВИС должна включать индивидуальные миниатюрные запросные приемники-передатчики, диспетчерские пункты, управляющие потоками информации, каналы связи, включающие тысячи искусственных спутников связи, кабельные и лазерные линии.

Даже частичное осуществление ВИС окажет глубокое воздействие на жизнь каждого человека, на его досуг, на его интеллектуальное и художественное развитие.

В отличие от телевизора, который является главным источником информации многих из наших современников, ВИС будет предоставлять каждому максимальную свободу в выборе информации и требовать индивидуальной активности.

Но поистине историческая роль ВИС будет в том, что окончательно исчезнут все барьеры обмена информацией между странами и людьми.

Полная доступность информации, в особенности распространенная на произведения искусства, несет в себе опасность их обесценивания. Но я верю, что это противоречие будет как-то преодолено. Искусство и его восприятие всегда настолько индивидуальны, что ценность личного общения с произведением и артистом сохранится.

Также сохранит свое значение книга, личная библиотека - именно потому, что они несут в себе результат личного индивидуального выбора, и в силу их красоты и традиционности в хорошем смысле этого слова. Общение с искусством и с книгой навсегда останется праздником".
___________________________

Джерело Історична правда

стаття "Інтер-Нєт! Чому СРСР так і не створив державну інформаційну мережу"