» 2012 » Червень » 22 » Відродження суспільної довіри серед українців як рецепт.

---

12:06 Відродження суспільної довіри серед українців як рецепт.

"Коли говоримо про безпеку держави, то розуміємо, що насамперед йдеться про довіру до президента, до прем’єр-міністра, до політика, до судді, до міліціонера, до держслужбовця… Про вкрай низький рівень довіри українців до влади загалом, до державних інституцій, до банків, правоохоронних органів, зрештою, один до одного написано і сказано достатньо. Зрушень у позитивний бік – жодних. Разом з тим "навіть в умовах найрозвинутішого правового суспільства, наприклад, у Сполучених Штатах, існування суспільної довіри… досі має вирішальне значення", – вважає відомий американський мислитель Френсіс Фукуяма. У цьому ж (в існуванні суспільної довіри) бачить перспективу розвитку для України і геніальний художник Іван Марчук: "Треба найперше не красти, а по-друге – не ворогувати. А тому треба, щоб прийшли китайці, малайці, африканці, а найкраще, щоб прийшли німці. Німці не дадуть погано жити, бо вони не дадуть красти. Вони просто зароблять чистою своєю працею. А українці ніколи не зможуть управляти державою. Бо Бог дав українцям рай, але забрав розум". Причини взаємної недовіри серед українців, безумовно, коріняться в трагічному минулому. Геноцид, вчинений російсько-большевицьким режимом, породив серед членів українського суспільства прагнення до біологічного виживання будь-якою ціною. В результаті штучно прищеплена взаємна недовіра досі руйнує тисячі проектів ділової співпраці між потенційними партнерами. Тим часом за відсутності соціального капіталу держава не здатна до розвитку, до модернізації. Більш ніж промовистий приклад. "Після повалення "залізної завіси" діаспора передавала допомогу своїм "братам на батьківщині" майже без "паперового" оформлення, за випробуваним у країнах поселення принципом "українець довіряє українцеві". Однак діаспоряни хутко пересвідчилися, що такого елементарного тесту на порядність посланці материзни, як правило, не витримують… Тоді ж було засновано українсько-канадську телекомпанію із амбітними планами творення високоякісного національного телевізійного продукту. Згодом одна з львівських газет оприлюднила розпачливого листа канадського співзасновника, в якому той сповіщав про свій вихід зі спільної справи через нестримну зажерливість його українських колег. Тож нині тішимося цілодобовим "москвовідєнієм", звинувачуючи в цьому євреїв – власників вітчизняних телеканалів…", – писав Володимир Вітковський. Будь-який соціальний капітал ґрунтується на взаємодовірі, на суспільній довірі. Йдеться не лише про підприємницьку діяльність. Навіть Церква в Україні, на жаль, не працює на консолідацію суспільства, української нації. У розколотому, інфікованому штамом недовіри суспільстві найлегше поглиблювати розбрат, відтак ставити найризикованіші політичні й соціальні експерименти. Саме через насадження розбрату серед українців Росії досі вдається здійснювати успішну економічну, політичну та культурну експансію на українських теренах і в українських умах. Роз’єднане взаємною підозрілістю і недовірою суспільство породжує стан НЕВИЗНАЧЕНОСТІ/НЕСУМІСНОСТІ для держави та її громадян. З історії відомо, що сумістити антагоністичні підсистеми (приміром, бідних і багатих), які є складовими будь-якої системи-держави, вкрай складно, радше неможливо – суспільний конфлікт неминучий. Прикладів НЕСУМІСНОСТІ соціально-економічних суб’єктів у сучасній Українській державі – безліч. Як подолати/усунути різної природи й розмірів НЕСУМІСНІСТЬ? Як вилікувати пацієнта-суспільство? Рецепт існує – відродження суспільної довіри серед українців. Йдеться про нагальне творення соціального капіталу – своєрідного клею, що з’єднує суспільство в одне ціле. Але яким чином компенсувати його брак? Безумовно, влада найперше має починати з самої себе, на державному рівні демонструючи суспільству переконливі зразки взаємодовіри, взаємоповаги, взаєморозуміння..." Читати повністю статтю Олега К.РОМАНЧУКА "Соціальний капітал для України"

1 2 3 4 5 : 662 | : PORTAL_SOU | : 5.0/1

: 0