» 2012 » Вересень » 12 » «УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ» або приклад того, що вистачить скиглити - потрібно самим щось робити!

---

12:41 «УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ» або приклад того, що вистачить скиглити - потрібно самим щось робити!

Визнаю щиро душа вже давно бажала чогось такого… Тож на прем’єру фільму «Українська революція», режисером якого є Іван Канівець, просто полетів. В дверях Будинку кіно стикаюся ніс до носа з справжнісіньким вояком УНР, що стоїть на чатах. Знову вдягаю свою мазепинку і само собою виривається - Слава Україні ! – Героям слава!, посміхається той. У вас кажу фільм? - Біжи на другий поверх, бо там уже людей тьма. І дійсно людей повно. І справа зовсім не в тому, що вхід на презентацію вільний, а в тому що серце українця стомилося за «доброю звісткою». Нищення національної пам’яті та кримінальний безлад настільки пригнітили більшість з нас, що таке явище як вихід українського фільму ми вітаємо з величезним ентузіазмом. А то неабияке явище - український фільм. Так, вже слава Богу, не перший. Адже вийшли і «Золотий вересень», «Срібна земля», і «Тризуб Нептуна», того ж Івана Канівця та багато інших. Але всього цього ще недостатньо. Українцям виразно бракує власного осмислення своєї історії. Адже про Богдана Хмельницького простий українець досі дізнається з «Вогнем і Мечем», а про вояків УНР з «Белой Гвардии». Настав час українського бачення власної історії. І «Українська революція» - то впевнений крок до такого бачення. Режисер фільму Іван Канівець. Протискуюсь між ще двома козаками до зали та займаю місце просто на паркеті. Бо вже нема де яблуку впасти. Аж ось на кіноекрані з’являється постать Всеволода Петріва –видатного українського військово-політичного діяча, а тоді в далекому 1917 році начальника штабу Туркестанської дивізії на Західному фронті. Звістка про падіння монархії дійшла до вояків дивізії, що займали позиції на Західній Білорусі біля містечка Мир. Перед нами проноситься агітація червоних, великодержавний патріотизм російських офіцерів. І тим і другим однаково чужі національні почуття, здавалося вже зовсім розтоптаних малоросів. Феномен тих подій та цього фільму – те що на наших очах з цих малоросів формується український полк, а потім - з’єднання українських козаків-гайдамаків. Кожен з яких переконано знає, що робить в цих лавах. Так, не було їх багато. Німан з Петровим перейшло лише біля 400 вояків. Але натомість які то були вояки! Вони ламають стереотип ні на що не здатних українців-хуторян - такий шкідливий в нашому минулому і сьогоденні стереотип. Так, не можна не погодитися з словами режисера фільму, спогади Всеволода Петріва надзвичайно корисні для всіх українців, та й не тільки українців. Будуть цікаві вони і для наших супротивників та союзників по визвольним змаганням, адже вони ламають стереотип того, що самостійниками були і є виключно «западенці» – українці з Галичини, а надніпрянці мовляв - мирний байдужий народ, який вірою і правдою служив спочатку цареві, а потім комуні. Постаті в сірих шинелях з синьо-жовтими опасками на рукавах, що присягають на вірність Україні перед синьо-жовтим прапором з зображенням Великого Кобзаря і вмирають з криком Слава!, не прийшли до нас звідкілясь. Ні, це наші предки, які обрали битися за волю своєї землі. Надзвичайно позитивним моментом показаним в фільмі є співпраця національних формувань різних народів проти двох ідеологій, що однаково відкидали, як право інших на національну орієнтацію, так і на свою мову і батьківщину – великоруської та більшовицької. Роззброєні польські улани дістали зброю від українських вояків. А згодом вже вони роззброїли більшовицьку частину, яка йшла проти українців. Союз Петлюра-Пілсудський народжувався вже тоді… Не можна помітити і дружнього жесту у фільмі по відношенню до наших братів-білорусів. Вояки куреня Костя-Гордієнка збивають на дороговказі таблички за написами "Мінська губернія" та "Волинська губернія", та міняють їх на назви "Білорусь" та "Україна". Коли вже подібна зміна відбудеться в головах мільйонів українців та білорусів? Після перегляду фільму виступили учасники його зйомок. Бажання критикувати окремі епізоди фільму в мене особисто остаточно відпало після того, як довідався що він виконаний за власні кошти цих людей, що ніхто не отримував за зйомки платні, і що фільм цей буде офіційно і безкоштовно доступний в Інтернеті. А брало участь у його зйомках біля 300 людей! Знімаю свою Мазепину перед тобою, Іване. Як не погодитися з Богданом Бенюком, який озвучував фільм від диктора, що на таких от Іванах як ти, чи ті військові реконструктори, що замаються не гітлерівцями чи якимись ще модними і добре оплачуваними реконструкціями, а практично невідомими загалу українськими вояками, тримається історична пам’ять нашого народу. Роль сподвижника Петріва - поручника Андрієнка зіграв капітан 2-ранга Тимур Баротов. Як не порадіти, що не весь наш офіцерський состав флоту досі вірний ідеалам великої і неподільної. Необхідно відзначити застосовані у фільмі комп’ютерні ефекти, які надзвичайно вдало реконструюють атмосферу минулого. Фільм має чудовий музичний супровід. Лунає неповторний спів Тараса Компаніченка. І це ще тільки перша серія. Спочатку планувався шестисерійний фільм, але як каже Канівець, жоден олігарх чи бізнесмен не сподобився підтримати фільм. Тож довелося робити його двосерійним. Прем’єра другої частини очікується за пару місяців. Що ж синя зала Будинку кіно не вмістила усіх бажаючих оглянути фільм за один раз, довелося показувати його двічі. Я особисто подивився його двічі, а хочеться ще. Стільки приємного там для голодної української душі… Але головною думкою фільму, як мені задається, є те, що годі скиглити - годі слухати тих, що кажуть що нічого не вийде, треба братися і робити як Іван Канівець. Робити свою «Українську революцію». Парнікоза І. Ю., Науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», к.б.н. http://h.ua/

1 2 3 4 5 : 1211 | : PORTAL_SOU | : 5.0/2

: 0