18 грудня 2010 року у Львові відбулась презентація книги-альбому "Тріумф серця" . Львівська обласна організація СОУ пропонує розповідь і фоторепортаж про перебіг цього заходу.
_______________________________________

«Зброя і вишкіл роблять армію могутньою. Сила духу робить її непереможною. Тільки озброєне високою духовністю військо спроможне надійно захистити свій народ і Батьківщину», – такими словами передмови Президента України Віктора Ющенка до книги-альбому «Тріумф серця» хотілося б розпочати розповідь про чудову презентацію, влаштовану авторами книги – професійними військовиками та популяризаторами відновлення військового капеланства полковниками Петром Костюком, Русланом Коханчуком і Олександром Мельником.

Книга, співавтором якої також виступив Володимир Діброва, що очолював Департамент гуманітарної політики Міністерства оборони України, вкрай захоплююча, оскільки містить такі вже забуті, невідомі, а часом і знехтувані відомості про долі військових капеланів в українських військових формуваннях. А чудові світлини з історичної ретроспективи, початків Збройних Сил України після відновлення незалежності у 1991 році, з місць обширної географії «гарячих точок» засвідчують як Церква розділяє урочисті радості, а також складні випробовування з захисниками свого народу.

Розпочали презентацію в органній залі в львівського Музею історії релігії пісенними думами бандуристи Ольга Рудюк, студентка Львівського державного музичного училища імені С. П. Людкевича («Дума про князівну Либідь» А. Кос-Анатольського) та Богодар Баглай, студент Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка («Дума про козака Голоту»). Недаремно говорять, що пісня містить в собі найглибші імперативи народу, її представників, тож митці донесли до учасників презентації ставлення наших попередників до віри у своє «праве діло», до віри у Всевишнього і, як наслідок, до звитяжної боротьби з ворогом.

Перше слово про видання-симбіоз «зброї і духу» довірили єпископу Сокальсько-Жовківському Михаїлу Колтуну. Владика нещодавно очолив Раду у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України, яка функціонує завдяки підписаному в 2008 році уповноваженими семи релігійних номінацій (УПЦ, УПЦ КП, УГКЦ, РКЦ, ВУСОЄХБ, УАПЦ, ДУМУ) меморандуму про співпрацю у справах душпастирської опіки військовослужбовців Збройних Сил України

Владика згадав, що до таких звершень йшли складно – на початку 1990-тих рр., коли у військових частинах залишилися прорадянські командири, розпочати роботу з поширення духовного слова серед військовослужбовців вдавалося з великими потугами. «Це було випробовування для багатьох священників – переконувати, свідчити, наскільки душпастирське служіння потрібне. І пройшовши через це, можна стверджувати – на часі – Інститут капеланства, і це не потреба церкви чи окремих військових, це – накопичення духовної сили в любові до своєї Батьківщини». – підсумував Михаїл Колтун.

Директор музею Зоряна Білик: «Коли активізуються розмови про ліплення нового-старого слов’янського народу, то кожен має зробити маленьке по утвердженню української спільноти, в тому числі і в українському війську»

Опісля слово мали автори.

Спочатку полковник Петро Костюк поділився своїми спонуками до підготовки «Тріумфу серця»: «Кожного в долі є своє призначення. Такі дії – це справи відродження традицій, донесення того, що залишили нам батьки, попередники». До слова, полковник Костюк був одним із засновників Спілки офіцерів України, ставши першим головою її Львівської обласної організації, тому не дивно, що згадав як вони готували текст військової присяги, в якому передбачили присягання перед Богом. Зрозуміло, що тодішня Верховна Рада такого не пропустила.

На думку Петра Костюка, діяльність на цій ниві дає нові і нові ідеї і справи. Так, запровадивши систематичну участь у міжнаціональних військових прощах українців до Люрду, однодумці, знаючи ту велику кількість місць де Богородиця являлася вірянам на теренах України, запитали себе, а чому не можна таких прощ робити у нас. Результат – уже два роки поспіль військові відвідують Зарваницю, моляться, а пізніше … вивчають і гопак, і аркан. «Справді, дотичним до цивілізованого світу можна бути по різному. Можна брязкати зброєю. Проте єдиновірний шлях – це через духовність», - завершив автор.

Інший автор, Олександр Мельник, також втішений тим, що Церква зуміла знайти в собі порозуміння, щоб зробити ефективним співпрацю з військом. За часи невпинного реформування Збройних Сил України, яке полягало у скороченнях і передислокаціях частин, на сьогодні маємо все ж 48 храмів на територіях військових частин.

Полковник Руслан Коханчук вважає, що коли любиш Україну, влада немає ніякого значення. Проте все ж прикро, що трьох з чотирьох авторів книги уже звільнили з лав Збройних Сил України всупереч побажанням продовжувати службу по захисту Батьківщини. Проте глибинна мудрість народу та його яскравих постатей, а в книзі зібрано 243 цитати великих українців з усієї соборної України, дозволяє вистояти і, як жартує Руслан, спілкуватися між собою афоризмами.

Залишилося додати лише одне, в принципі прикре. Ця унікальна книга вийшла накладом … аж 500 примірників і переважно поповнить бібліотеки та світлиці військових частин. Хоча… Можемо попросити авторів про друге видання. Я – за, а ви?

Володимир Тимчук

________________________________________

світлини - Олег Яремишин

світлини - Олег Яремишин