» 2011 » Грудень » 3 » Родині загиблого українського пілота не можуть виплатити страховку

---

20:07 Родині загиблого українського пілота не можуть виплатити страховку

28 листопада минули роковини з дня загибелі екіпажу військово-транспортного літака ІЛ-76 у пакистанському місті Карачі. Тоді через технічну несправність відмовили двигуни і почалась пожежа. Щоб заповнений пальним літак не впав на багатолюдне місто, пілоти спрямували транспортний засіб у передмістя. Загинули 8 членів екіпажу: 7 українців і 1 росіянин та 20 пасажирів. За героїзм Фонд Пінчука відзначив екіпаж національною премією "Гордість країни" у квітні 2011 року, в номінації "Видатний приклад відваги".  - Вручили статуетку доньці командира екіпажу Тараса Нижника. Вона віддала її в музей військово-транспортної авіації в Кривому Розі. Три льотчика були звідти. На врученні був Посол Пакистану в Україні Ахмад Наваз Салім Мела. Сказав, що весь екіпаж у них визнали героями, - розповідає вдова пілота Сергія Дядечка Маргарита, 48 років, з Вінниці. - А в Україні нам навіть не дають статуса родини загиблого військовослужбовця. Чоловік був тоді на пенсії, і працював на російську компанію. В Україні висококваліфіковані спеціалісти нікому не потрібні. Ми вже й до міністра оборони Михайла Єжеля дійшли. Сказав: "Ми їх туди не посилали".  Жінка переводить подих, мовчить.  - Коли служив, ночами викликали, постійно на польоти посилали. Тоді був потрібен. А тепер - все, списали, - витирає очі. - І премія ця — неофіційна. А офіційно наших чоловіків героями не визнають. І страховки досі не виплатили. Там справа в тому, що фірма російська, борт грузинський, екіпаж український, а впали на пакистанській землі. Хоча депутат Арсеній Яценюк обіцяв свою юридичну підтримку. Після вручення "Гордості країни" на фуршеті ми спілкувались і з Пінчуком, і з Яценюком. Тепер навіть сумніваюсь, чи дадуть взагалі ту страховку за смерть. А вона б нам стала в пригоді. Донька у Львівській художній академії навчається. Син закінчив університет, але роботи немає. Підробляє ремонтом комп'ютерів. І бачу, вже очі в нього в інший бік дивляться. Подумує за кордон їхати, бо в нас не цінують спеціалістів з освітою.  Опускає голову, підпирає рукою підборіддя.  - Я теж дуже хочу на роботу вийти. Тільки ось розберусь зі справами. І в Кривий Ріг обов'язково поїду, в музей. Там мали експозицію присвятити нашому екіпажу, - замовкає. - Ми, дружини військових, завжди були вдома, піклувались про дім і дітей. Навіть не знаю, чи вдасться знайти якусь роботу. Донька, поки навчається, буде отримувати 30 процентів пенсії чоловіка. Це десь тисячу гривень. Ще два з половиною роки їй вчитись. Потім – не знаю.  Сергія Дядечка поховали на кладовищі біля Вінниці в селі Лука-Мелешківська.  Тетяна ЩЕРБАТЮК  GAZETA.UA

1 2 3 4 5 : 550 | : PORTAL_SOU | : 5.0/2

: 0