» 2012 » Січень » 18 » "Рік російської історії» чи рік ідеологічно-пропагандистського забезпечення майбутньої операції захоплення суверенної України?

---

14:42 "Рік російської історії» чи рік ідеологічно-пропагандистського забезпечення майбутньої операції захоплення суверенної України?

"Незалежна Україна – це «неприродне державне утворення, приречене на швидку загибель». Такі псевдоісторичні «перли» не пройшли повз увагу екс-Президента Леоніда Кравчука, який слушно зауважив, що рівноправного співробітництва з Росією в цьому випадку не варто очікувати: «Ці хлопці й дівчата, які сидять за партами, через 10 років прийдуть до влади в Росії… І вони будуть думати так, як думає Путін». Справді, згадаймо, як на бухарестському саміті 2007 року російський вождь гнівно кинув: «Україна – це не держава! Що таке Україна? Одна частина її – це Східна Європа, а інша – і дуже велика – подарована нами!». Дивуватись нема чого. «Сьогодні в Росії при владі значною мірою перебувають представники ФСБ, котрі намагаються реабілітувати поліційну державу як таку. Російські спецслужби фальсифікують нашу історію». Резонність цих думок Сергія Микитовича Хрущова, сина радянського комуністичного керманича, знаходить своє віддзеркалення на так званих українських телеканалах. Упродовж лише листопада – грудня 2011 року лише на Першому Національному (?!) телеканалі демонструвались кимось тенденційно підібрані майже всуціль мілітаризовані пропагандистські кінострічки радянської доби: «До побачення, хлопчики», «Особливих прикмет немає», «Тіні зникають опівдні», «Викликаємо вогонь на себе», «Тегеран-43», «Вогняні версти», «Корпус генерала Шубнікова», «Сталінград», «Три доби після безсмертя», «Сибиріада», «Терміново. Секретно. ГубЧК», «Три доби після безсмертя», «Танк КВ-2», «Батальйони просять вогню», «Весна на Одері», «Вибір цілі», «Гарячий сніг»… Чи можуть навчити правдивої історії українську молодь ці ідеологічні «шедеври»? Питання навіть не риторичне. Російський кіноактор Іван Охлобистін гранично відверто декларує, що «ми (русскіє) создани для войни, нам нєт мєста в обичной мірной жизні». Але навіщо такі «цінності» нав’язуються українській молоді? Відповідь тривіальна: в Україні править бал українофобська влада, яка послідовно знищує державний суверенітет. Разом із Росією панівний режим веде інформаційну війну проти українського народу, руйнуючи в молоді ще не сформовані за двадцять років міцні державницькі настанови й інформаційні підвалини. На озброєння знову взято метод великої брехні, екстрено закріплюються проросійські/прорадянські ідеологічні штампи/трафарети шляхом перекручення історичної правди та маніпуляції свідомості підростаючого покоління. На неї (свідомість) чиниться брутальний ідеологічний тиск через культуру, мистецтво, кіно, телебачення. І тиск цей має впереваж російське походження. «Військовою мовою це називається ідеологічно-пропагандистським забезпеченням майбутньої операції для захоплення території суверенної держави», – слушно констатує Юрій Щербак, Надзвичайний і Повноважний Посол України. На його думку, серед російських керівників серйозно розглядається можливість проведення операцій із захоплення українських територій. Для цього і в Росії, і на Заході готується громадська думка. Питання: де належна реакція очільників МЗС України у вигляді заяв, нот протестів щодо антиукраїнського змісту підручників історії Росії, затверджених, до речі, РАН і Міністерством освіти Росії, тенденційного тлумачення історії України в російських ЗМІ на догоду імперським планам і амбіціям Кремля? Натомість Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України вилучає з цьогорічного зовнішнього незалежного тестування твори про Голодомор – «Марію» Уласа Самчука і «Жовтий князь» Василя Барки. " Читати повністю статтю Олега К. Романчука "Ідеологія «стратегічного партнерства», або Рік краденої історії"

1 2 3 4 5 : 534 | : PORTAL_SOU | : 5.0/2

: 0