Як знати, можливо, в Україні тепер народиться інше гасло. Вагоміше, дієвіше. Українці нині потребують гасел і символів, які б надійно згуртували Єнакієво і Львів, Київ і Одесу, жителів Врадіївки і Коломиї... А ще українці потребують чіткої, виразно окресленої, переконливої мети. Для всіх громадян, для всієї країни.
Існують засадничі речі, які треба чітко усвідомити, – ДЕ ХОЧЕМО БУТИ і ЯК ХОЧЕМО ТУДИ ДІСТАТИСЯ. Необхідно встановити пріоритети, якими визначається майбутнє і які зумовлюють конкретні дії сьогодні. Не зволікаючи слід виробити оптимальний план осягнення цілі. Не будь-якою ціною, не скільки буде змоги, а лише стільки, скільки потрібно. Головні ресурси доброго планування – інтелектуальні й психологічні, а не матеріальні. Добре планування полягає у стимулюванні до дії – розумно і свідомо вибрані, реалістично й точно окреслені цілі, які можна здійснити. Цілі мають збігатися з можливостями, інакше – втрата ресурсів на авантюрні прожекти.
«Ми мали сприяючі умови, щоби творити – наш ворог, Росія, захитався в своїх найголовніших підвалинах. Ми мали знаменитий матеріал для будівлі – спалахнувші революційним ентузіазмом народні маси. Та серед керманичів Центральної Ради не знайшлося людини з творчим генієм. В нас були каменярі і часом непогані, але не було архітекторів-творців. Ми не мали провідників. Ті люди, що вважали себе провідниками, не були ними… Як боялися провідники нашої демократії відірватися від Петербурга, як прагнули вони порозуміння-угоди з нашими ворогами!.. І в тому власне й була наша трагедія, що вони не вміли говорити з ворогами як слід, ще більше, вони не вважали росіян за ворогів», – згадував у своїх споминах генерал-хорунжий Юрко Тютюнник.
Цитата саме на часі. Але що робити нині, в грудні 2013-го? У доленосних для держави ситуаціях має бути застосований принцип «єдіноначалія». Яценюкові, Кличку, Тягнибокові треба домовитись, кому з них на час всенародного здвигу делегувати повноваження/права лідера, який з трибуни Майдану має заявити, що перебирає на себе керівництво. Якщо такого консенсусу, вкрай важливого для долі України, досягнути не вдасться, то, можливо, є сенс запитати у Майдану? Чи спроможний він висунути когось іншого? Чи може він (Майдан) запропонувати склад уряду народної довіри, який, приміром, цілком міг би очолити досвідчений політик й економіст Петро Порошенко?..
Треба відзначити, що Віталій Кличко політично подорослішав. У спорті некоректна поведінка противника викликає злість, що може стати вирішальним фактором для перемоги. Події 11 грудня 2013 року, схоже, позначились на характері й поведінці вже не спортсмена, а політика, який після нової спроби розігнати Майдан зрозумів, що з нинішньою владою вести перемовини більш ніж проблематично.
«Круглий стіл за участі президента, опозиції, під час якого політики ніби-то мали б шукати компроміс і рішення для виходу всієї країни з політичної кризи, не показує жодний загальноукраїнський телеканал… Спочатку трансляцію вдалося вести Громадському ТБ, однак пізніше почали глушити мобільний звязок і інтернет» (http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/13/7006729/). І це симптоматично. Кореспондент «Української правди», приміром, повідомив, що Віктор Янукович відмовився коментувати журналістам підсумки круглого столу та ситуацію в державі й після завершення засідання у супроводі кількох десятків охоронців залишив приміщення через чорний хід. Таке враження, що президент не самостійний у своїх діях.
І ще. Головна помилка, зроблена українським суспільством у 1991 році полягає, на наш погляд, у тому, що не було виконане правило, відповідно до якого, за будь-якої докорінної зміни державного ладу, мають відбутися Установчі збори (УЗ) — виборні тимчасові збори представників народу, покликані виробити або змінити конституцію держави і на правовій основі оформити новий державний і суспільний устрій. Саме Установчі Збори надають легітимність владі. До речі, вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів, які планувалося скликати 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 року з відомих причин так і не відбулися.
Перше завдання УЗ — визначити соціально-економічний устрій суспільства. Цей устрій має забезпечити умови зростання економічного добробуту країни і її громадян, дотримання свобод і соціального захисту. Все це має передувати створенню структур влади і визначатися через обрані народом Установчі Збори. Вони (УЗ) мають визначити повноваження та відповідальність кожної гілки влади, граничну кількість державних чиновників і розміри їхнього утримання. Ці норми мають бути зафіксовані, й надалі жодна гілка влади не може їх перевищувати.
Сам принцип відсторонення членів УЗ від влади і неучасть їх у виборних владних структурах у майбутньому гарантує, що при встановленні меж повноважень і привілеїв майбутніх гілок влади вони створюватимуть їх не «під себе». Це найважливіша умова для будівництва ефективних структур влади.
Головна особливість Установчих Зборів полягає в тому, що їх члени після виконання покладених на них функцій уже більше ніколи не повинні займати виборних державних посад.
УЗ повинні також строго розділити гілки влади, заборонити так зване «делегування повноважень» від однієї гілки влади до іншої. Саме через таке делегування повноважень виконавча влада звичайно підпорядковує собі інші структури, у результаті демократія замінюється авторитарним режимом і деспотією.
УЗ мають також чітко розділити гілки влади, заборонити так зване «делегування повноважень» від однієї гілки влади до іншої. Саме через таке делегування повноважень виконавча влада звичайно підпорядковує собі інші структури, у результаті демократія замінюється авторитарним режимом і деспотією. Як знати, можливо, нині актуальним стане гасло «Вся влада Українським Установчим Зборам!»? Або: «Україні – українську владу!».
Вітчизняний істеблішмент виявився нездатним до стратегічного планування розвитку Української держави. Він не усвідомив, що в країні, позбавленій національної ідеї, економіка ніколи успішно не розвиватиметься. Бо не економіка керує ідеями, а навпаки – ідеї стимулюють розвиток економіки, нації, породжують рух суспільства у майбутнє.
Народ це інтуїтивно розуміє. Час нарешті виявити політичну волю по-державнцьки налаштованій еліті й лідерам опозиції. Для порятунку Української держави. Для продовження її руху в природному напрямі. Західному. Як цього бажає більшість українського народу. «Куда идти? Только на Запад, к стандартам Северной Америки… На Россию оглядываться не стоит. Будущее ее туманно…» (Микола Амосов, етнічний росіянин, великий українець, геніальний вчений).
І ще. Хоча Україна досі не приєдналася до Міжнародного Кримінального Суду з прав людини, декому в Україні таки варто пам’ятати про існування Статті 7 «Злочини проти людства» Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду в Гаазі, пам’ятати про існування Прокурора Гаазького Міжнародного Кримінального Суду, який спроможний відкрити кримінальне провадження за вчинення насильницьких дій представниками українських правоохоронних структур над громадянами інших країн та людьми з подвійним громадянством...
P.S.
«Якщо якийсь чиновник чи міліціонер вважатиме, що може робити що завгодно і все це зійде йому з рук, то я хочу, щоб він почув: я цього ніколи нікому не дозволю, в Україні буде панувати закон». Цю думку п’ять місяців тому висловив Віктор Янукович, Президент України (газета «День», 5 липня 2013 року). Помовчимо?
І насамкінець. 2008 року перший Президент Чеської Республіки, письменник і драматург Вацлав Гавел завершив п’єсу «Відхід» – своєрідний заклик до того, що треба вміти вчасно здати владу…
Олег К. РОМАНЧУК,
публіцист, шеф-редактор журналу «Універсум»
Член проводу ЛОО СОУ.
«Правда і кохання мають перемогти брехню й ненависть» – це знамените гасло, вміщене 1989 року над світлиною Вацлава Гавела на його агітаційному плакаті, з успіхом могло б стати гаслом нинішнього Київського Майдану. 
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
