» 2012 » Квітень » 3 » "НЕОБХІДНІСТЬ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ АЕРОМОБІЛЬНИХ ВІЙСЬК." Олег КОНОВАЛОВ (пропозиції до парламентських слухань)

---

20:09 "НЕОБХІДНІСТЬ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ АЕРОМОБІЛЬНИХ ВІЙСЬК." Олег КОНОВАЛОВ (пропозиції до парламентських слухань)

Не можна виключати втягування України у майбутньому в локальну, та, навіть, регіональну війну. Крім того, не виключено, що воєнні конфлікти можуть виникнути одночасно у декількох операційних зонах (районах) України. За наведених умов у складі Збройних Сил України необхідно мати потужний мобільний резерв, здатний здійснити маневр у найкоротші терміни на великі відстані зі збереженням боєздатності і з ходу приступити до виконання поставлених завдань у будь – якій обстановці, місцевості, порі року і часу доби. При плануванні операцій саме частини і з'єднання аеромобільних військ, як сили негайного реагування не тільки за назвою, але і за змістом і суттю, можуть бути ефективно використані у якості резерву Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. Одночасне і масоване їх використання за єдиним замислом і планом дозволить нейтралізувати будь–яку конфліктну ситуацію на самій ранній стадії її зародження, розширити зону ведення бойових дій від переднього краю до тилового кордону. Однак за існуючого розподілу військ Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України, командувач Сухопутних військ Збройних Сил України при проведенні операцій оперативних угрупувань військ, не маючи потужного, мобільного і дієздатного резерву, практично не в змозі ефективно впливати на розвиток тієї чи іншої ситуації. Перебуваючи у складі армійських корпусів, з'єднання і частини аеромобільних військ не в повній мірі відповідають вимогам до Сил негайного і швидкого реагування. В першу чергу це обумовлено збільшенням часу, необхідного для прийняття рішення, постановки завдань військам, підготовки їх до застосування. Відділи, групи аеромобільних військ управлінь армійських корпусів чисельністю 3 – 4 чоловіки, 75 % складають фахівці з організації повітрянодесантної підготовки, не в змозі якісно виконувати весь обсяг завдань, який покладається на них як на орган управління родом військ. Підпорядкованість з'єднань та частин аеромобільних військ армійським корпусам кардинально впливає на підготовку, підбір та розстановку офіцерських кадрів. На значну кількість посад призначаються офіцери з інших родів військ, іноді навіть без погодження з командирами десантних бригад (полків). Не враховується те, що призначення на керівну посаду (взвод, рота, батальйон, начальники родів військ та служб) офіцера не фахівця аеромобільних військ неприпустимо, так як він тривалий термін часу (3 – 5 років) буде не готовий проводити заняття з повітрянодесантної, тактичної, тактико - спеціальної підготовки, доки не отримає досвіду. Увесь час такі командири не можуть нести юридичну відповідальність за підготовку та безпеку здійснення підлеглим особовим складом стрибків з парашутом, не зможуть якісно навчати підлеглих. Чомусь раніше це розуміли. В повітряно – десантні війська (в подальшому – ВДВ) дуже важко було попасти, а ще важче було їх залишити, перевестись в інший рід військ. Для ВДВ СРСР підготовка офіцерських кадрів здійснювалась не тільки в Рязанському училищі. Повітряно- десантну підготовку "проходили” і інші фахівці, що в майбутньому розподілялись в ВДВ, зв'язківці - в Рязанському ВВКУЗ, зенітники - в Полтавському зенітно - ракетному училищі, артилеристи - в Коломенському артилерійському училищі…А зараз цього немає. В нашій армії на посаду офіцера - десантника можуть призначити любого сейсмолога, або фахівця з контролю за космічним простором без всякої додаткової підготовки. Багаторічний досвід існування повітряно - десантних та аеромобільних військ засвідчив необхідність жорсткої централізації керівництва повітряно - десантною підготовкою та забезпечення повітряно - десантною технікою і майном. Лише за таких умов можливо забезпечити своєчасну і якісну підготовку особового складу, техніки і вантажів до десантування, здійснити розробку нових і модернізацію існуючих зразків повітряно – десантної техніки і майна, забезпечення ними військ. За умови передачі служби повітряно – десантної техніки до Командування сил підтримки (Об'єднання сил забезпечення) і розпорошення фахівців з організації повітряно – десантної підготовки по різним органам військового управління (штаб Сухопутних військ, ООК) забезпечити виконання зазначених вище завдань буде неможливо. Основна умова ефективного використання з'єднань та частин аеромобільних військ в операціях – мати єдиний орган військового управління, який організовує та керує підготовкою військ в мирний час, планує їх застосування в операціях та управляє військами в особливий період. При залишенні з'єднань і частин аеромобільних військ у складі армійських корпусів і розпорошення фахівців аеромобільних військ по різним органам військового управління (штаб Сухопутних військ, ООК, Об'єднання сил забезпечення) управління військами буде повністю децентралізоване, що приведе до втрати досвідчених фахівців, неможливості розробляти основи застосування аеромобільних військ в операціях, планувати всебічний розвиток роду військ та ефективне його застосування в операціях, і, як наслідок, перетворить аеромобільні війська на такі, що будуть неспроможні виконувати завдання за призначенням. В нашій державі вже існують аеромобільні війська. Але вони дійсно існують. Децентралізація їх нанесла величезної шкоди для розвитку. А керівництво СРСР розуміло їх значення. Навіть, десантно – штурмові бригади були виведені з підпорядкування командувачів військових округів і підпорядковані командувачу повітряно – десантних військ. І це при наявності 7-ми повітряно – десантних дивізій. А в США пішли ще дальше – сили швидкого реагування США (входять 82, 173 повітряно – десантні дивізії, 101 повітряно – штурмова дивізія та інші) – підпорядковуються безпосередньо Президенту США. І він має право застосовувати їх без дозволу Конгресу США. Американський генерал Крокер на запитання - "Яка дивізія у них сильніша піхотна, чи десантна? Яка у них потужність залпу, товщина броні? ” відповів, що виграє той хто швидше зможе відреагувати на обстановку, а для перекидання піхотної дивізії в любий регіон світу необхідні місяці, а його – години. 101 повітряно – штурмова дивізія США (на вертольотах), зовсім недавно скоротила нормативи по перекиданню до місць бойового застосування до 72 годин, а більшість підрозділів довели цей термін до 48 годин. А повітряно– десантні дивізії США, для десантування парашутним способом, піднімають свої перші батальйони в повітря вже через 6 годин. 103 повітряно – десантна дивізія КГБ СРСР була піднята за тривогою для реагування на "Бакинські події”. Її парашутно – десантні полки були підняті в повітря уже через 4 години. Наші генерали вчать нас, що війни не буде, що зосередження сил та засобів союзників проти Іраку відбувалось на протязі пів – року. Не знають вони історії. А "Чехословацькі події” - чехословацькі офіцери ранком йшли на службу, а там їх вже зустрічали радянські десантники і чехословацька армія була нейтралізована. А як відбувався розпад СРСР - доля такої великої країни, як СРСР була вирішена всього за 3 дні. Шкода від децентралізації аеромобільних військ України нанесена не тільки термінам, можливості їх застосування, а і стану техніки та озброєння. Довідково. На озброєнні ВДВ Росії зараз знаходяться БМД – 4, а в нас БМД -1, максимум БМД – 2, в них парашути Д-10, а ми переходимо з Д-6 на Д-5 (регресуємо), проблематично, навіть, здійснення парашутних стрибків… Для централізації аеромобільних військ необхідно сформувати батальйон зв’язку (бажано не брати вже існуючий, а створити новий на базі сучасних засобів зв’язку), батальйон глибинної розвідки (можливе перепідпорядкування вже існуючого), батальйон тилового забезпечення (можливе перепідпорядкування вже існуючого), склади аеромобільних військ вже існують, необхідно тільки добавити мобільну складову частину. Самі аеромобільні бригади, полки вже існують. Для їх ефективного застосування, необхідно підпорядкувати полки армійської авіації (вертолітні полки) десантним бригадам. Одна така бригада, якій підпорядкований вертолітний полк уже існує. Штаб аеромобільних військ не обов’язково формувати в м. Києві, необхідне для цього військове містечко є в м. Житомирі. А невеличке командування аеромобільних військ необхідно розташувати обов’язково в м. Києві поблизу розташування Президента України. пропозиції підполковника Олега КОНОВАЛОВА щодо необхідності створення окремого роду військ - Повітряно-десантні війська читати повністю тут

1 2 3 4 5 : 1058 | : PORTAL_SOU | : 5.0/2

: 0