Справжніх Героїв не призначають –ними стають

4 листопада 1948 року в селі Малий Любінь на Львівщині відбувся півторагодинний бій п'яти воїнів УПА з переважаючими силами енкаведистів. Це було завершення спецоперації МГБ. До її проведення МГБ залучило декілька сотень особового складу. В ній були задіяна так звана пошукова спецгрупа яка була закинута у лісовий масив біля Великого Любіня, група внутрішніх військ посилена агентами бойовиками,що діяли під виглядом повстанців і використовувались для розвідки. Але незважаючи на величезну чисельну перевагу противника, українські повстанці вчинили гідний опір У нерівному бою загинули крайовий Львівської округи, майор –політвиховник УПА, юрист Зиновій Тершаковець, референт Служби Безпеки Городоцького району Роман Борецький, зв’язкова Ангеліна П’ясецька та бойовик Служби безпеки – Микола Мурин. Ще одному бойовику Михайлу Шевчуку вдалося вирватись з оточеннчя. Лише з недавнього часу про цей бій почали говорити. Колишній політв’язень Василь Мацелюх дослідив долі цих борців за волю України.
Пройшло вже шістдесят п'ять років після того як завершився бій у лісі біля Малого Любіня. третього листопада цього року всім небайдужим вдалося гідно вшанувати честь і пам'ять борців за волю України.
Вшанувати таку подію з’їхалися родини загиблих, їх нащадки, ветерани-упівці, можновладці, історики, а також пом’янути загиблих зібралися жителі Малого Любіня та сусідніх сіл. У заходах також взяли участь депутати Верховної ради України, Голова Львівської обласної ради, депутати Львіської обласної та Городоцької районної рад, представники громадськості Львівщини та сусідніх областей.
Розпочалися заходи вшанування із панахиди на місці майбутнього пам’ятника біля пам’ятного знаку у селищі Крайовому Провідникові ОУН/УПА Зиновію Тершаковцю та його побратимам;
Звідти урочистою ходою учасники заходів попрямували до місця бою. Протягом всього шляху в колоні звучали партизанські пісні, люди між собою ділилися знаннями та спогадами про геройські вчинки вояків УПА.Подолавши некороткий шлях, люди дійшли до того місця, де у 1948 році точилася бій упівців, котрі у ньому загинули героїчною смертю за волю України. На бойовій лінії поставили пам’ятний хрест загиблим героям. Вшанування пам’яті розпочалося із виконання державного гімну України, а також панахиди за душі померлих. Опісля своїми спогадами поділились діти, внуки та родичі загиблих, зокрема дочка Зиновія Тершаковця Марта ЛечукДо слова запрошували також всіх тих, які долучились до дослідження події чи організації проведення заходів. Кожен з виступаючих мав чим поділитися із слухачами. Але всі висловлювали переконання,що Ураїнська Держава потребує подальшого наповнення українським змістом і вона має стати такою- за яку віддавали своє життя українські повстанці. Поміж виступами звучали партизанські пісні у виконанні хору "Повстанець".
А скільки ще таких невідомих українських Героїв ? Вони боролися зі зброєю в руках не шкодуючи свого життя, аби ми сьогодні жили у незалежній державі. Тож наш священний обов’язок пам’ятати та вшановувати цих людей.
Львівська обласна організація Спілки офіцерів України

Фото Андрія Роя

Довідка
Володимир Мороз. Зиновій Тершаковець - "Федір”

Зиновій Тершаковець увійшов в історію українського національно-визвольного руху як крайовий провідник ОУН Львівщини та засновник і редактор підпільного видання "Літо-пис УПА”. Докладно про ці та інші аспекти його життя та діяль-ності йде мова у книзі Володимира Мороза, написаній на широкій джерельній базі, зокрема невідомих архівних документах. Також вперше з 1944 р. публікується праця З.Тершаковця "Польське питання”, в якій розкрито погляд українського підпілля на стосунки із своїм західним сусідом.
У м.Львові є вулиця ТЕРШАКОВЦІВ (поч.: вул. Пекарська, 48 - вул. К. Левицького
Гринь Тершаковець –батько Зиновія.

Гринь Тершаковець (1877, с. Якимчиці, Галичина - 1958) – громадсько-політичний діяч, організатор українського життя на західних землях, посол до Галицького сейму (1913-14), почесний член «Просвіти». У 1928-38 роках Г. Тершаковець був послом до польського сейму, де відстоював права українців. Наприкінці вересня 1939 року, з приходом на західноукраїнські землі більшовиків був заарештований. Провів у сталінських таборах 16 років.

Зиновій Тершаковець народився у 1913 році в с. Якимчиці. Народився 19 серпня 1913 у селі Якимчиці Городоцького району Львівської області. Син Гриня Тершаківця.
Член Пласту, куреня ч.7 ім. кн. Льва (Львів). Активний у «Просвіті» та інших громадських організаціях в Комарнівщині і Городоччині. Студент факультету права Люблінського (1931–1933) та Львівського (1933–1936) університетів, маґістр права.
Він був крайовим Львівської округи, юристом, майором – політвиховником УПА. Серед упівців його знали за псевдонімами «Федір», «Чагрів», «Червень», «Русич», «Лисий», «44». На жаль, досі ще мало відомо про цього визначного діяча українського національно-визвольного руху. З 1929 року став членом Організації Українських Націоналістів. У вересні 1939 року Зиновій Тершаковець організував на Комарнівщині відділи української міліції, які роззброювали рештки польських військ та поліції. У 1941 році взяв участь у Похідних групах ОУН. Під псевдонімом «Червень» працював у проводі ОУН Городоцького повіту, який тоді включав і Комарнівщину. Тісно співпрацював з повітовим провідником Левком Шкреметком – «Галичем» - «Деканом». Той навесні 1943 року свій пост передав Зиновію Тершаковцю. У 1944 році був призначений на пост обласного провідника ОУН Дрогобиччини. Вже наступного року став крайовим організаційним референтом Карпатського краю. У 1946 році, з метою підсилення підпілля ОУН на Львівщині, було скеровано на пост крайового провідника.

Його побратим Роман Борецький народився у 1928 році в с. Великий Любінь - референт Служби Безпеки Городоцького району, псевдо «Ромко».
Ангеліна П’ясецька народилась 1927 році - зв’язкова. Її псевдоніми – «Наталка», «Зухра», «Маленька».
Останній із загиблих Микола Мурин, який був бойовиком Служби Безпеки, народився 1925 року. Знаний був під псевдонімом «Ірко».
Михайло Шевчук (псевдо «Юрко»), бойовик УПА, якому вдалося вирватись з оточення, народився 1922 року.