Це відповідь тим, хто ще до сьогодня сіє недовіру до вояків Української Повстанської Армії (УПА). На Волині, в цьому чудовому куточку села Новий Загорів розташований цей меморіальний комплекс на честь молодих українських хлопців, які зі зброєю в руках мужньо і хоробро боронили рідну Українську землю від фашистських загарбників.
29 бійців чоти особливого призначення УПА під командою бунчужного Андрія Марценюка прийняли бій проти німецьких карателів та їх прислужників. В нерівному бою вони тримали оборону української землі від окупантів з 8 по 11 вересня 1943 року, аж поки за допомогою німецької артилерії та авіації були вбиті.

Згадаємо їх поіменно:
Андрій Марценюк "Береза" 1919 р.н.
Заступник чотового "Зелений" 1921р.н.
1 ройовий Михайло Ліщук 1923 р.н.
Кулеметники:
Давид Бабій 1917 р.н.
Федір Бабій 1918 р.н.
Іван Майко 1921 р.н.
Наймолодший із чоти Невідомий 1926 р.н.
Стрільці:
Семен Брись 1923р.н.
Кузьма Гаврилюк 1924р.н.
Петро Дорошук 1920р.н.
Олександр Зеленський 1922р.н.
Іван Книш 1922р.н.
Олександр Коваленко 1925р.н.
Григорій Ліщук 1922р.н.
Олександр Матвійчук 1925р.н.
Василь Мороз 1923р.н.
Василь Новосад 1923р.н.
Степан Хренюк 1922р.н.
Сергій Яцюк 1925 р.н.
Невідомий "Східняк" 1921р.н.

Та ще семеро Невідових бійців чоти особливого призначення УПА .

Делегація Тернопільської обласної організації Української партії, Спілки офіцерів України, разом з побратимами сусідніх областей вшанували память полеглих в боротьбі за Українську Соборну державу проти її загарбників.
Цей приклад свідчення того, що УПА боронила рідну землю зі зброєю в руках, як від гітлярівських, так і сталінських окупантів.
Слава Україні! Героям СЛАВА!!!

Олександр ВАРАКУТА - заступник голови Тернопільської обласної організації Спілки офіцерів України, Спеціально для Порталу Українських офіцерів,
Фоторепортаж з Нового Загоріва Волинська область

Бій українських повстанців із нацистськими окупантами відбувся 8-11 вересня 1943 року. 42 молодих хлопці тримали бій проти понад тисячі ворогів дві з половиною доби, маючи у наявності один гранатомет та чотири кулемети. Територія Новозагорівського монастиря, на якому розташувалися повстанці, була стратегічним місцем, де пересікалися повстанські шляхи сусідніх областей. До німецьких загонів Локачинського району приєдналися загони з Володимир-Волинського, Горохівського та Луцького районів, прибуло до 40 машин по 20 німецьких солдат у кожній машини.

10 вересня німці пішли в наступ – бій тривав цілий день, підвечір під’їхало ще 10 танкеток (малі танки) зі Здолбунова, які почали прямим попаданням бити в монастирський мур. Повстанці з окопів відступили в монастир, а коли фашисти задіяли авіацію – три літаки – змушені були сховатися у монастирське підземілля.

11 вересня загинув командуючий чотою бунчужний Андрій Марценюк ("Береза”). Вночі з 11 на 12 вересня з вигуками "Слава Україні!” повстанці ровом через окопи прорвалися з фашистського оточення. Із 43 повстанців 29 загинуло, вони знищили 540 окупантів та 700 поранили.

Джерело http://uk.wikipedia.org/