6 листопада 1943 року Київ звільнили від німецько-фашистської армії. Київ збирається святкувати цю дату, мої друзі кияни розповідають, що до цієї дати в столиці розвішують біл-борди, що прославляють подвиг солдатів. Але чи буде правда повною, якщо описувати її тільки, починаючи з 1943 року?

У Києві на вулиці Володимирській, 33 за радянських часів було спочатку НКВС, потім КДБ, під час війни – гестапо. Тепер там приміщення СБУ. Так от, коли радянські війська в 1941 році відступали з Києва, було спалено величезну кількість будинків. Щось було заміновано, а потім розміновано німецькими окупантами.

Але при цьому будинок НКВС був у повному порядку. Там були застелені зелені скатертини, на столах стояли графіни з водою і приготовані начисто протерті інструменти для тортур. Вони широко використовувалися НКВС в довоєнний час. За окремими даними, у Биківні поховані більше ста тисяч репресованих радянськими спецорганами.

Київ пережив окупацію з усім її жахом, з розстрілами в Бабиному Яру як євреїв, так і українських патріотів, підпільників. Коли німці йшли з Києва, вони теж спалювали Київ, але теж залишили у повному порядку будинок гестапо – НКВС на Володимирській, 33 – з усіма інструментами для тортур. Цікава спадковість відносин між двома спорідненими режимами. У обох червоні прапори, у обох будівництво соціалізму і розвиток концтаборів. Одні вбивали киян у Биківні, інші – у Бабиному Яру.

Тепер є привід «посвяткувати» 67 років звільнення Києва – коли один режим вигнав з Києва інший.

Віктор Суворов, з Лондона для УНІАН