Офіційні сайти відомств




Статті

Головна » Статті » Історичні статті » Історія українського війська

Кримська війна: Історія без цензури або Про те, як «российская слава» Севастополя оплачувалася українською кров’ю
Нині в контексті геополітичної боротьби проти територіальної цілісності України певні політичні сили всіляко намагаються оживити давні міфи, водночас створюючи нові. Оскільки ж будь-якій пропаганді властива цілковита байдужість до істини, то пропагандистів геть не цікавить, як було насправді, позаяк наріжним каменем їхньої діяльності є політична користь.

І якщо таку користь дає вигадка, брехня, пересмикування історичних фактів, на це йдуть свідомо і нахабно, не обтяжуючи себе докорами сумління. Наприклад, коли Чорноморський флот Російської Федерації в українському місті Севастополь виступив з ініціативою встановлення пам’ятника імператриці Катерині ІІ, то Катерину оголосили засновницею Севастополя, хоча справжнім засновником був шотландець на російській службі адмірал Томас Мак-Кензі. До речі, в російських виданнях до 1917 року засновником міста називають саме його.

Друга незграбна вигадка, якою постійно зомбують маси містян, пов’язана з текстом пісні «Легендарний Севастополь» поета Градова, де є слова «неприступный для врагов». Але неприступність передбачає ситуацію, коли місто ніколи не було загарбане супротивником. У випадку з Севастополем так не виходить, адже місто в 1855 році було взяте англо-французькими і турецькими військами. В період з 1918 по 1920 рік Севастополь брали німці, війська Антанти, «білі», «червоні» — за відсутності будь-якого спротиву. Взяла б його й Армія Лівобережної України полковника Петра Балбочана, якби кайзерівські війська не зупинили українців на підході до міста. Між іншим, як зазначив у мемуарах «Слідами новітніх запорожців» учасник тих подій прапорщик Монкевич, «ніде українські війська населення не зустрічало так, як у Криму». Джанкой, Сімферополь, Бахчисарай радо вітали українських вояків… У 1942 році Севастополь був окупований німецькими і румунськими військами.

Є одна річ, що робить заяви політичних брехунів зовсім кумедними. На одному з будинків центральної вулиці Севастополя — Великої морської є меморіальна табличка, де написано: «Тут у 1919 році грецькими військами було розстріляно мирну демонстрацію французьких матросів». Звідки в «неприступному місті» з’явилися грецькі війська і французькі матроси?

Вигадка, що справді героїчна оборона міста, де насамперед матроси і солдати виявили мужність і самовідданість, була справою суто російською, до якої українці не мали жодного відношення, взагалі не витримує критики. Адже Чорноморський флот завжди комплектувався матросами головним чином за рахунок українських земель. Поміж «нижніх чинів» відсоток українців був найвищим. Про це свідчить процитований радянським істориком академіком Євгеном Тарле лист з обложеного Севастополя учасника оборони князя Васильчикова, який зазначав, що матроси вже встигли перейменувати Нахімова в Нахіменка, щоб «більше було схожим на матроське прізвище». Отже, на думку пересічних захисників Севастополя, типове «матроське прізвище» мало бути українським. Поміж найбільш уславлених севастопольських героїв прізвища Кішка, Шевченко, Заїка. А юних севастопольських захисників, місцевих «гаврошів», знають за прізвищами Пищенко і Рибальченко. За даними доктора історичних наук Я. Дашкевича, в період між 1905 та 1917 роками українці складали до 75 відсотків особового складу Чорноморського флоту. Є всі підстави вважати, що в ХІХ столітті цей відсоток був ще вищим. Тож «российская слава» оплачувалася переважно українською кров’ю на бастіонах Севастополя.

Перша оборона Севастополя була найважливішим елементом Кримської (Східної) війни. Сама ця війна відбувається як реакція європейських держав і Туреччини на нестримну російську експансію на Балкани і Близький Схід. Британія, Франція, Османська імперія, Сардинське королівство (Італія) створили коаліцію, щоб зупинити Російську імперію на її південно-західних і південних кордонах. Австрія і Пруссія залишались на позиціях ворожого щодо Росії нейтралітету. Внаслідок цих подій 34 британські й французькі лінійні кораблі та 55 фрегатів (здебільшого парові) заблокували в Севастополі 14 вітрильних лінкорів, 6 вітрильних фрегатів і 6 парових фрегатів. Російський флот не наважився чинити опір об’єднаній потузі двох найбільших флотів у світі.

Особливо лякав флот «володарки морів» — Британії. Авторитет британських моряків завжди справляв на російських адміралів майже гіпнотичне враження. В цьому контексті варто нагадати епізод, який дуже не люблять згадувати історики російського флоту. Так, під час англо-російської війни 1807–1812 років ескадра віце-адмірала Сенявіна, що поверталася з Егейського моря на Балтику, спробувала перечекати шторм у затоці португальської столиці. Ось як розповідає про це «Советская военная энциклопедия» (т. І. с. 185): «У листопаді 1807 року англійська ескадра (13 лінкорів, 11 фрегатів, 5 бригів) блокувала ескадру Сенявіна (9 лінкорів і фрегат), що переховувалася від сильного шторму в Лісабонському порту. Англійські війська захопили Лісабон із суходолу, що змусило Сенявіна розпочати перемовини з англійським командуванням. За досягнутою угодою російські кораблі до закінчення війни залишалися під контролем уряду Англії, а їхній особовий склад був відправлений на англійських суднах у Ригу». Навіть поразка російського флоту у Цусімській протоці не була такою ганебною, бо там принаймні росіяни билися, як уміли. А тут переможці без жодного опору з боку російських моряків забрали у них бойові кораблі, а самих, як кошенят, викинули аж у Ригу. На жаль, «СВЭ» не повідомляє, що сталося потім в Англії з російськими кораблями… Тому можна зрозуміти, що відчули в 1854 році російські адмірали, побачивши на обрії десятки британських вимпелів. Звісно, ні про який бій з британцями не могло бути й мови. Тому російське командування прийняло рішення — потопити свої кораблі так, щоб вони своїми щоглами блокували вхід іноземним кораблям до Севастопольської затоки. Це було єдине, на що спромігся російський Чорноморський флот за таких умов.

2 (14) вересня 1854 року флот союзників почав висадку своїх військ і розвантаження транспортних суден під Євпаторією (62 тис. вояків та 134 гармати). Російський головнокомандувач князь Меншиков (33 тис. вояків і 96 гармат) у битві на річці Альма зазнав поразки і відійшов від Севастополя, фактично кинувши місто напризволяще. Місто можна було захопити одним кидком, бо воно було на той час абсолютно не готове до оборони з берегового напрямку. Цікаво, що Севастополь, який завжди готували до протидії нападу з моря, жодного разу саме з моря брати не намагалися. Але французький командувач маршал Сент-Арно і британський — лорд Ф. Дж. Раглан не наважилися наступати з півночі, а тому підійшли до міста з півдня. Це зволікання дало захисникам міста час на організацію берегової оборони. У Севастополі тоді нараховувалося 18 тисяч матросів і солдатів, але залога доволі швидко збільшилась до майже 37 тисяч.

5 жовтня 1854 року союзники піддали місто масовому артилерійському обстрілу. Князь Меншиков намагався допомогти Севастополю, але Балаклавська битва 13 жовтня закінчилася фактично внічию. Хоча російським військам вдалося розгромити бригаду британської легкої кавалерії, де служили представники аристократичних родин Британської імперії, що викликало скандал в лондонському парламенті. А битва під Інкерманом закінчилася розгромом російських військ.

Загін генерала Хрульова в кількості 19 тисяч 5 лютого невдало штурмував Євпаторію. В Севастополі часів Кримської війни можна було бачити перші ознаки майбутніх позиційних війн з масовим використанням інженерно-саперних військ, фортифікації, мінної війни, коли вперто воювали за кожну траншею, за кожну лінію оборони. Севастополь був підданий союзниками шести масованим артобстрілам. 4 серпня наступник Меншикова князь Горчаков спробував атакувати союзників на річці Чорна, але акція закінчилася провалом. Нарешті 27 серпня 1855 року після тотального обстрілу англо-французи захопили Малахів курган. Увечері того ж таки дня князь Горчаков наказав російським військам відійти на північ.

За період облоги і штурмів союзники втратили 73 тисячі своїх солдатів, а російська сторона — 102. Це не відповідає нормам воєнної науки, адже наступаюча сторона повинна мати для гарантованого успіху триразову перевагу в чисельності військ. Але союзники під Севастополем її не мали. Крім того, вона має зазнавати більших втрат, ніж та, що обороняється. У Севастополі, як бачимо, було навпаки, як засвідчує своїми цифровими даними «Советская военная энциклопедия» (Т. 7). Після захоплення міста на його території майже півтора роки діяла окупаційна адміністрація союзників.

Підсумки оборони Севастополя, як і Кримська війна загалом, сприймалися російським суспільством як важка, принизлива поразка. Маючи величезні ресурси, воюючи на своїй території, Російська імперія виявилася неспроможною організувати нормальне постачання своїх військ, на відміну від британців і французів, які перебували на великій відстані від своїх баз. Росія продемонструвала військово-технічну відсталість, коли російський флот виявився абсолютно неконкурентоспроможним на тлі європейських флотів того часу, коли стрілецька зброя російських солдатів не відповідала вимогам часу. Доволі низький рівень професійності показали російський генералітет і офіцерський корпус. Світ ще раз переконався у загальній відсталості Російської імперії — економічній, політичній, соціальній (адже то була країна рабів-кріпаків!), військовій, ідеологічній. Традиційний героїзм і жертовність простого люду, рядових матросів і солдатів не могли компенсувати цих вад. Але після поразки в Криму Російська імперія скасувала кріпосне право, провела докорінні реформи (військову, судову, адміністративну і т.д.) і почала швидко розвиватися.

Отже, то була «корисна» поразка, яка показала, що без фундаментальних змін у житті імперії вона стане нежиттєздатною. Завдяки тій поразці в Росії зрозуміли, наскільки вони цивілізаційно відстають від Заходу, і спробували ту відсталість подолати. Адже військо є продовженням суспільства. Відстале суспільство не може мати передової армії, а передове прагне створити військо, яке б відповідало найсучаснішим світовим стандартам. Найвища влада Російської імперії до кримської ганьби цього не розуміла. А коли зрозуміла, то, як стверджують деякі історики, в особі імператора Миколи І скінчила життя самогубством, випивши отруту.

Кримська війна дала Російській імперії жахливий, але корисний урок. Багато десятиліть в тій імперії вважали себе (безпідставно!) неперевершеною військовою державою, насолоджуючись суто зовнішніми ознаками воєнної моці, кількістю дивізій і полків, лінкорів і фрегатів, салонним блиском придворних генералів і адміралів, забуваючи, що справжнім екзаменатором є тільки реальний бій. Кримська війна поставила свою об’єктивну оцінку.

Ігор ЛОСЄВ

УІС




Джерело: http://www.ukrpohliad.org/news.php/news/470
Категорія: Історія українського війська | Додав: Петро_ЛИСЕНКО (19.09.2009)
Переглядів: 1003 | Теги: Севастопіль | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."





ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ

переглянути збільшену мапу
Логін:
Пароль:



НОВИНИ  © ВГО СОУ






Пошук

Календар


Наші друзі та партнери

Пам’ятай про Крути [Vox.com.ua] Портал українця
Пиши українськоюЕвропейський конгрес українців
Українці УгорщиниСпілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Український радіопортал - Украинский радиопортал
 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ
Воєнна історіяЧасопис Промінь Просвіти
zampolit
Українське життя в Севастополі
Український козацький портал

Сайти осередків СОУ

Кнопка ВОО СОУ




Кнопка КРоСОУ

Тернопільська СОУ

  • При використанні інформації посилання на  www.portsou.at.ua  бов’язкове.
  • Зміст матеріалів на сторінках сайту не завжди відображає офіційну позицію Всеукраїнської громадської організації СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ і адміністрації сайту.
  • Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає сервіс "Ucoz".
  • Відповідальність за точність наведених фактів, цифр, та імен несуть автори матеріалів.
                                                         
Locations of visitors to this page

© Портал українських офіцерів
(Спілки офіцерів України)
2019

E-mail редакції: rigsou@ukr.net




Використовуються технології uCoz