"Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога?" (Пс.52.3) Якісь
закордонні специ говорять, що за рівнем політичної свободи ми - серед
розвинутих країн світу. Правда, за рівнем свободи економічної - десь
162-му. Політично начебто вільні, а економічно - раби. Хіба таке може
бути? Ось на носі вибори - прояв демократії. Йди, українцю,
голосуй, обирай собі щастя! Йде, як вільний громадянин; і, чим ближче
до дня голосування, тим гірше самопочуття: емоції вирують, думки
плутаються, щастя не світить, а вдалині темніє таке, що не хочеться й
бачити. Рабством воно зветься. Новітнім. Вражим. *** Вибори
українців ділять на матеріалістів та ідеалістів, на патріотів і їхню
протилежність. Одні радіють антинаціонально, бо є підстави: все йде
нормально, "помаранчеві програли", Ющенко не президент... "Народ чесно
сделал свой выбор, определив бесспорных участников второго тура"
(Віктор Медведчук). Інші радіють індивідуально, бо пройшов у
другий тур той(та), за кого голосували у першому. У них є шанс
задовольнити своє власне хотіння президента. Одні - сумують
індивідуально, бо все не так: Ющенко (Тігіпко, Яценюк, "перший
непрохідний", тощо) не президент, а ті двоє, що "прохідні", їм не до
вподоби. Інші - сумують національно, бо є підстави: вибору майже
не було 17 січня, немає його зовсім і 7 лютого. Кого не оберуть
українці - їм буде гірше, ніж було. "Запитання - бути чи не бути
Україні при тому чи іншому виборі - ось, що не дає спати старим і жити
молодим у галицьких містечках. Вже і так, й інакше перелопачуються ті
самі аргументи, а результат незадовільний". (Возняк). Те саме
питання турбує людей у київський "масивах", подніпрянських селах, а ще
- на Волині, Поділлі, Сіверщині, Донеччині, Херсонщині, Криму, тощо.
Біда та й годі. Стій, вільний українцю, навіщо вибори? - Як
навіщо, щоб обрати президента країни. А навіщо він, цей президент? - Як
навіщо, щоб керувати країною. - А для чого керувати, з якою метою? - Не
знаю, у всіх країнах для чогось керують... То для чого ж наші
кандидати у президенти пнуться у владу? Для чого ми їм владу віддаємо у
день виборів? Ці питання висіли в українському повітрі без відповіді
вже двадцять років. Тепер, слава Богу, відповіді прояснюються. "Наші
кандидати" свої справжні цілі походу за владою ховають від виборців.
Науково ховають у своїх програмах, замулюють маніпулятивними
технологіями. По-українськи кажучи - бісівськи хитро брешуть. Виборці
намагаються в їхній полові з макухою знайти щось таке, що їм
подобається. І чимало знаходять. Гачка, за допомогою якого ці пройди
ведуть виборця до кабіни для голосування, з усіма наступними бідами для
нього, його родини і країни. Сумно бачити на такому "гачку"
героїв, поетів, академіків, які мали б провіювати "програми" і
відокремлювати полову від зерен, правду від брехні і роз'яснювати
людям. На жаль, вони самі блукають, а деякі геть себе загубили в полі
зла, стали його часткою. У цьому ясно проявляється головна проблема сьогоднішнього українського суспільства: сектор національної творчої меншини, національного і державного проводу в суспільстві практично пустий. Не зайнятий. Громадяни,
відчуваючи вагомість виборів для їхньої долі, дослухаються голосу
правди. А натомість - виборча какофонія. Чистого голосу їхнього прото-проводу майже не чути. Армія без командуючого і штабу. Гурт
без ватажка. Вовки удають з себе "вожаків" чи то "лідерів". А куплені
ними вівці підказують іншим, який з цих "вожаків" кращий(а). Народ виглядає появу своїх лідерів. У цьому суть історичного моменту. А вибори - не останні. Навіть - у поточному році. Бійся неправди. Не бійся будь-якої правди "Немає за кого голосувати, - кажуть жінки на білоцерківському ринку. Ми їм (кандидатам) не віримо. Вони брешуть". "Як
ви гадаєте, при якому вашому виборі - Януковича чи Тимошенко - лукавий
задоволено хихотітиме?" - запитує радіослухач політологів у прямому
ефірі. Очевидно, що буде радіти в обох випадках. Радітиме такому
вибору і тим виборцям, що потрапили у його тенета. Миколу Гоголя б сюди! До вибору свого кандидата можна підійти з позиції почуттів:
подобається, не подобається кандидат(ка). Віддатись цим навіяним
почуттям і бути їм вірним. Вибрати свого(ю). Як сон в місячну ніч:
"Любов така - полюбиш і віслюка". Але сон розуму породжує потвор. Тож розбудимо розум і спробуємо раціонально підійти
до вибору. Розумному громадянину розкриється, що у кандидатів є якісь
позитиви і негативи. І чим більше бідолаха буде думати, порівнювати,
чим глибше всілякі дрібниці та нюанси (економічні, фінансові,
політичні, культурні, а особливо кримінальні) життя кандидатів він буде
аналізувати, тим темніше з вибором. Біс, що сидить в деталях,
скаламутить йому розум і вибір. Може, віддатися почуттям? - виникає у
нього думка. Все попливло перед очима в бідолахи. І розум не дає
надійної опори для справжнього вибору. Бо вибір меншого лиха - не вибір. Зло поняття абсолютне. Зло є зло, хоч і менше. А вибір - між добром і злом. Є інший варіант. Для популярних осіб є підхід з позиції особистої вигоди.
У відомого співака запитали на передвиборчій телевізійній тусовці: крім
серця, що ще змушує вас співати за вашого кандидата? Той зам`явся...
Співачка з іншого табору агітує: "Якщо ми хочемо бути багатими (?!), ми
оберемо "Х!". Відомий академік-філософ умовляє нас обов'язково зробити раціональний вибір, агітуючи за "У". А деякі і без власної меркантильної зацікавленості тонуть у цих інтелектуально-чуттєвих тенетах. "Ці вибори - це битва за Україну!" - патетично вигукує важкий політолог. "Відмова
від участі у виборах, то є відмова від участі у долі України", -
патріотично стогне інший, борсаючись у раціональній площині глухого
кута. Об'ємне бачення, яке включає і небесно-духовну вертикаль, а не
лише площину тухлого політичного болота, вони "мудро" відкидають. Це земна, а не небесна справа, - кажуть, забуваючи про те, що небо і земля, поєднується через нас, людей. "Якщо ви не підете голосувати, або не підтримаєте жодного кандидата, ви проголосуєте за "Х", - роз'яснює третій раціоналіст. Начебто
всі розумні - доценти з кандидатами, а то і академіками, але спільної
логічної позиції дійти не можуть. Бо істини у них немає. Бо "всякий,
хто від істини, слухається голосу Мого" (Ін. 18.37). А чийого голосу
вони дослухаються? - Отого, гоголівського хвостатого персонажа, що
хихотить над їхньою "розумною" сваркою? У кожного з них своя "правда",
тобто брехня. Сліпі ведуть сліпих. Є ще один вибір - моральний, духовний. Це коли до почуттів та розуму при формуванні ставлення до кандидатів додається ще й совість. Не
лише людина має почуття, бо і тварини їх мають. Не лише вона
розраховує, бо і комп'ютер в шахи майстерно грає, та й пес обирає
по-своєму. Людина, якщо вона людина, розрізняє добро і зло, - це крім
того, що має вона і розум, і почуття. І цей вибір, вибір в моральній
вертикалі, у людини є завжди. І він головний. А
розум, почуття і воля мають підпорядковуватися цьому головному вибору.
Тоді людина зберігає лице. І нація - теж, через свій провід, що так діє. Чи
приймає твоє серце вибір між Х і У? Моє - ні. Чому? Воно не хоче
радувати отого, що хихотить. Воно хоче дати радість Тому, Хто каже:
"Без Мене не можете робити нічого" (Ін.15.5). Воно не обирає жодного з
кандидатів, які брешуть, як бісові діти. Налаштування на
прийняття зла, хай і меншого, на прийняття брехні, є прийняттям ворога
роду людського в серце своє. Йому поклоніння. Так ми обираємо собі горе
вже двадцять років. У 1991. У 1994. У 1999. У 2010. Так ми
відвертаємося від нашого Творця, демонструємо недовіру до Нього. -
До чого тут Бог? Це ж земне питання, це ж політика, це сфера володіння
князя тутешнього, - аргументують усупереч академіки-філософи. І поети.
- Це питання релігії, не політики, - відповів і політолог на згадане
вище запитання радіослухача про те, якому нашому вибору зрадіє лукавий. У
голові цього чоловіка, цього політолога дух, духовність відділені від
людини. Політика відділена від духовності, хоч роблять її - люди.
Власне Бог у його свідомості вигнаний з людини і з усієї Землі. Він сам
звільняється від Бога. Але при чому тут Україна? - спитаю його я. Не
переконують мене нецікаві, дрібнопрагматичні, вузькораціональні
аргументи за Х чи У, бо агітують за аморальний вибір. Навіть
залякування небезпекою для незалежності України не примусить мене
пхатися в обійми лукавого, в яких тішаться ці агітатори, навіть не
здогадуючись, чиї вони слуги. Сліпці! Україна існує за волею
Бога, в Якого ви не вірите ще за компартійною звичкою і Якому ви
невірні. Він будує її. Свою. Поки що в душах і серцях наших. Справжню
Україну Він може творити не інакше, як тільки через нас. При нашому
наверненні до добра і нашому відверненні від зла і брехні. Бо з
людьми, чиї серця вибирають зло, які невірні і неправдиві, є та
Україна, в якій ми зараз живемо і страждаємо. А з людьми, серця яких
зорієнтовані на Небо, буде Його Україна. Якщо їх буде достатньо у
Нього. Чесних. Розумних. Вольових. Добрих. Ось позиція, що була
засвідчена в 40-ві роки ХХ століття одним з новомучеників Катакомбної
православної Церкви, переслідуваної комуністами: "Тим, що прагнуть
царства Божого і правди Його, дається християнська Держава, а тим, що
прагнуть іншого - Совєти". Прагнучи "іншого", голосуючи за Х чи У
- отримаємо Совєти найгірших ґатунків, тільки в різній упаковці. А не
голосуючи за них - збираємося (духом, силами) наближати кращу добу
України. *** 7 лютого буде вибір між добром
і злом, правдою і брехнею. Як завжди. Вибір між вірою і невірою - у
Бога, в Його Україну і в себе, зорієнтованого на добро. Твій вибір. При
такому виборі і буде поставати з Божою допомогою і зусиллями нашого
розуму, нашої волі й нашої праці справжня, щаслива і добра Україна. Тож
вір. Думай. Дій. По-Божому. Відвернись від ворога-супостата. Змінись. Вибір є. Справжній. Це твій шлях. І шлях України, з якого прозрівається Україна Шевченка:
І на оновленій землі Врага не буде, супостата, І буде син, і буде мати, І будуть люде на землі. P.S. Запитання:
пан Сугоняко, Ви вважаєте гідною позицією піти і поставити хрестики
навпроти "Не підтримую жодного кандидата"? Та вона ж нічим не
відрізняється від "позиції" бомжа, який просто чхати хотів на ці
вибори, який їх ігнорує. Ваша позиція - це ж фактично "позиція"
противсіха ! Результат від Ваших ідейних дій і безідейних дій -
однаковий. Відповідь: той, хто не йде голосувати з
розчарування чи з байдужості, не є справжнім громадянином своєї країни.
Він поза політикою. "Ідіотес" - у античних греків. Той, хто йде і
свідомо голосує - громадянин. Якщо він не вірить жодному кандидату, або
знає, що вони не гідні цієї посади, він йде і чесно голосує проти обох.
Тим самим він, і такі як він, демонструють своє бажання мати іншу,
кращу, достойнішу людину на цій посаді. Вони демонструють запит
на зміну влади. Це якоюсь мірою ідеалісти. Вони розмежовують себе і
наявну владу. А "прагматик", не довіряючи ні Х, ні У і знаючи, що вони
обоє не спроможні "сторожити отару", все ж голосує за когось з них. Тим
самим обманює себе і споріднюється зі своїм обранцем. Що робиш, -
питає філософ одного робітника, що тягає важке каміння на будівництві.
- Ти що, не бачиш, - люто відповідає той, - вкалую. Інший такий же
робітник на це питання відповів з проясненими очима: "Храм будую!". Така
от відмінність позицій. Одна позиція - це тільки земне. Інша - це
небесне і земне разом. Вона - цілісність особистості, її духовне
Воскресіння. Олександр Сугоняко, народний депутат України дванадцятого скликання, для УП
|