|
|
Статті
Проблема електромагнітної сумісності радіоелектронного озброєння як чинник техногенних катастроф та стан її вирішення в Україні
 Сучасний етап науково-технічного прогресу в збройних силах промислово розвинутих держав світу характеризується широким застосуванням радіоелектронних засобів для вирішення завдань управління військами то зброєю. Радіоелектронні засоби (РЕЗ) забезпечують радіозв’язок, передачу даних в автоматизованих системах управління, розвідку космічного, повітряного, наземного та надводного противника, наведення ракет будь-яких класів і базування, радіонавігацію, радіотелеметрію, управління космічними та повітряними апаратами, а також радіоелектронне придушення (РЕП) радіоелектронних засобів противника, тощо. Альтернативи такому широкому застосуванню РЕЗ не існує.
Функціонування радіоелектронних засобів ґрунтується на генеруванні та прийомі електромагнітних коливань, частота яких находиться в межах так званого радіочастотного спектру. Використання цього специфічного обмеженого, але відновлювального природного ресурсу в Україні врегульоване Законом України "Про радіочастотний ресурс України”.
Недоліком РЕЗ є існування між ними так званих ненавмисних радіозавад, коли сигнали, що випромінюються з певною метою, випадково і ненавмисно діють на приймальні пристрої іншого призначення. Тема ЕМС не дуже близька широким верствам суспільства – відчуття випромінювань не надається людині в повсякденному житті, їх, як і додану вартість, про яку писав К.Маркс, неможливо помацати, але вони тим не менш існують і іноді життя людству не покращують. До того ж треба урахувати історично обумовлену закритість цієї тематики.
Дія ненавмисних завад проявляється в зниженні артикуляційної розбірливості засобів зв’язку, підвищенні вірогідності пропуску цілі радіолокаторами, неможливості дешифрування телеметричної інформації, тощо. Що ще небезпечніше, ці завади здатні, за світовим досвідом, викликати техногенні катастрофи із значними людськими та матеріальними втратами.
Причинами виникнення ненавмисних радіозавад є:
- обмеженість засвоєного для потреб людства радіочастотного спектру, включаючи концентрацію генераторних та приймальних приборів в небагатьох улюблених розробниками цих приборів частотних діапазонах:
- технічна недосконалість передавальних та приймальних пристроїв РЕЗ, внаслідок чого виникають невідомі в інших галузях радіоелектроніки нелінійні явища, що обумовлюють наявність прийому та випромінювання сигналів за межами робочих частотах, тощо;
- висока щільність зосередження засобів управління військами і зброєю в угрупованнях, особливо на напрямах головного удару чи районів зосередження основних зусиль, внаслідок чого відстані між РЕЗ є дуже малими, що знижує втрати енергії радіосигналів при розповсюдженні, тобто, обумовлює підвищення енергетики ненавмисних завад.
Дія ненавмисних радіозавад виявляється під час навчань (в тому числі, спеціальних) та в повсякденній діяльності військ (особливо, між засобами різної видової належності). Їх існування підтверджується шляхом моделювання на ЕОМ та проведення натурних експериментів, апаратурного вимірювання параметрів характеристик РЕЗ.
Наявність ненавмисних радіозавад породила проблему електромагнітної сумісності (ЕМС) – галузі теорії та практики, пов’язаної з забезпеченням сумісної роботи РЕЗ на об’єктах, в локальних угрупуваннях і в угрупуваннях військ без шкідливого впливу випромінювань одних засобів на функціонування інших.
Як це звучить не парадоксально, але в кол. Радянському Союзі становленню теорії та практики ЕМС сприяли такі фактори:
- ледь не першою "жертвою” ненавмисних радіозавад в середині 60-х років став Л.І.Брежнєв, літак якого протягом декількох годин не зміг зробити посадку на аеродромі ”Внуково”, оскільки бортовий приймач глісадного маяку був забитий завадами (як з’ясувалося пізніше, ці завади викликало проведення електрозварки в одному з ангарів аеродрому);
- існуючі на той час документи міжнародного права (перш за все, акти Міжнародного Союзу Електрозв’язку) дозволяли використати вже досить багатий міжнародний досвід забезпечення ЕМС.
Під керівництвом нашого краянина видатного військового діяча доктора воєнних наук, професора генерал-лейтенанта Олександра Гнатовича Палія була проведена необхідна організаційна робота, за результатами якої наприкінці 60-х років рішенням Уряду СРСР завдання забезпечення ЕМС покладено на Управління РЕБ (радіоелектронної боротьби) Генерального штабу та Главки Видів ЗС, призначені головні наукові установи Збройних Сил, їх Видів та міністерств оборонних галузей промисловості з проблеми ЕМС, в них створені потужні наукові підрозділи.
Першочерговою задачею було визначено з’ясування параметрів електромагнітної обстановки (сукупності випромінювань, в яких реально функціонували засоби воєнної радіоелектроніки), експериментальні дослідження характеристик випромінювання та прийому на основі розробки методичного та апаратурного забезпечення вимірювань (до речі, вимірювання характеристик ЕМС є вершиною радіотехнічних вимірювань), а також, паралельно з цим, розробка методичного апарату розрахунків у галузі ЗМС (оцінювання стану ЕМС та ефективності прийнятих заходів).
Експериментальні дослідження охопили всі Збройні Сили – за наказом Міністра оборони на початку 70-х років на підставі розробленого методичного та апаратурного забезпечення були проведені вимірювання характеристик ЕМС всього основного радіоелектронного озброєння. Узагальнені результати цих вимірювань, що розміщені в наукових журналах, досі є корисними та актуальними. Особливо для таких непоодиноких "спеціалистів”, хто досі не розуміє, як можуть існувати завади між засобами, що працюють в різних діапазонах частот.
Результати вимірювань дозволили обґрунтовано вибрати напрямки подальшої роботи та розпочати наукові дослідження з безпосереднього вирішення проблеми ЕМС радіоелектронного озброєння з повним урахуванням реальної специфіки чинників виникнення та дії ненавмисних завад. Мається на увазі, наприклад, експериментально виявлена наявність випромінювань (у передатчиків) та каналів прийому (у приймачів) в дуже широкій смузі частот, яка для більшості випадків розташовувалася від мінімальної частоти, рівній номіналу робочої частоти, поділеному на 5…10, до максимальної частоти, рівній номіналу робочої частоти, помноженому на 5…10. Як кажуть фахівці, від десятої – п’ятої субгармоніки до п’ятої – десятої гармоніки робочої частоти. Тобто, у кожного приймача (передавача) налічується декілька десятків небажаних частот прийому (випромінювання).
Розробка методичного апарату забезпечення ЕМС на першому етапі зосереджувалася на розробці типових моделей радіоелектронної обстановки та методик оцінювання ЕМС, в тому числі, з урахуванням проведення заходів з забезпечення ЕМС.
За доцільні заходи забезпечення ЕМС з урахуванням норм актів Міжнародного Союзу Електрозв’язку були обрані:
- раціональний вибір робочих частот РЕЗ та їх міжнародно – правовий захист;
- проектування нових РЕЗ з урахуванням завантаження свого та сусідніх діапазонів частот, застосування новітніх видів сигналів та пристроїв ефективної обробки приймачами сигналів в умовах радіозавад;
- забезпечення технічної досконалості РЕЗ (зниження дошкульності небажаних каналів прийому та рівнів випромінювання на небажаних частотах випромінювання тощо), їх нормування та в подальшому стандартизація;
- детальний розподіл обов’язків з забезпечення ЕМС щодо РЕЗ, що розробляються, між розробниками, замовниками та Генеральним штабом; чітке визначення обсягу необхідних заходів на етапах розробки і випробувань, а також санкцій за їх неналежне виконання; взагалі тільки Держстандарт СРСР по останнім трьом позиціям затвердив близько 70 документів "ГОСТ”, "ГОСТ В” та "РД В”, крім того, велику роль відіграли Постанови Комісії з питань воєнно-промислового комплексу при Президії Радміну кол. СРСР;
- запровадження єдиної системи збору та використання інформації, необхідної для вирішення проблеми ЕМС, що базувалася на отриманих результатах проведених вимірювань параметрів характеристик РЕЗ, що визначають їх ЕМС (загальна номенклатура яких налічує декілька десятків); в подальшому визначення цих параметрів здійснювалося розрахунковим і експериментальним методом на етапах проектування та випробувань;
- регламентація сумісного функціонування різних РЕЗ (здійснення їх частотно – територіальний рознесення, введення заборонених для випромінювання напрямів та періодів);
- відпрацювання системи нормативних документів з забезпечення ЕМС РЕЗ військового призначення на етапах розробки та експлуатації, включаючи наступні (назви даються мовою оригіналу, при цьому використовуються російські абревіатури ЭМС – "электромагнитная соместимость” та РЭС – "радиоэлектронное средство”): "Общие требования по ЭМС, помехозащищенности и скрытности" в рамках "Общих технических требований к вооружению и военой технике", Инструкцию по обеспечению радиоэлектронной защиты РЭС в Вооруженных Силах", "Методическое пособие по обеспечению ЭМС РЭС в группировках войск” для штабів військових округів та флотів, "Положение о единой системе сбора и использования информации, необходимой для решения задач ЭМС РЭЗ всех назначений”, "Положение о порядке обеспечения ЭМС РЭЗ систем государственного и военного управления”, "Положение о порядке введения временних запретов на работу РЭС при проведении правительственных и других особо важних мероприятий”, "Каталог норм частотно-териториального разноса” для основних типів РЕЗ військового призначення в типових умовах їх застосування, "Методическое пособие по оценке защищенности основних классов РЭС от помех” для науковців МО і промисловості, "Таблицу защитных отношений сигнал/помеха для основних классов РЭС военного назначения”, посібник "Распознавание взаимных помех и меры борьбы в ними” и "Справочник по защитным отношениям сигнал/помеха для основних классов РЭС управления войсками и оружием”.
Нема чого ховати – відповідно до загальних принципів радянській командно-адміністративній системі була встановлена жорстка ієрархія жорстких заходів та їх виконавців, а також санкцій проти порушників з жорстким обмеженням кола посадовців, що допускалися до необхідної інформації.
Скажемо, за забезпечення ЕМС при розробці ОВТ відповідав:
- на об’єкті (танку, літаку, командному пункті, вузлі зв’язку, тощо) – його розробник;
- в локальному угрупуванні (підрозділ ПТРК, комплекс ППО, тощо) – замовник ОВТ;
- в угрупуванні військ – Генеральний штаб.
Але саме замовник мав покласти початок робот з забезпечення ЕМС – визначити той рівень зниження показника ефективності зразка РЕЗ під дією радіозавад, який означав би зрив нормального функціонування.
За постачання на випробування вимірювальної та імітаційної апаратури (як правило, унікальної, що визначало її велику вартість) відповідальність покладалася на розробника
Оскільки діапазон робочих частот зразку, що розроблявся, був його найважливішою характеристикою, яка визначає як ефективність за призначенням, так і зниження цієї ефективності під впливом навмисних (тих, що створюються засобами РЕП противника), а також ненавмисних (внаслідок порушення ЕМС) радіозавад, то без своєчасного узгодження розробником діапазону частот з Генштабом та замовником навіть заборонялося фінансування.
Також ретельно регламентувалося сумісне застосування РЕЗ в угрупованнях військ. За підґрунтя було прийнято нормирування частотно-територіального рознесення між РЕЗ (встановлення мінімально припустимих віддалень між РЕЗ при заданій величині рознесення їх робочих частот).
Пріоритетність використання радіочастотного ресурсу в дуельних ситуаціях встановлювалася залежно від призначення РЕЗ. Були засоби, які були пріоритетними понад усе, наприклад, бортові засоби літаків керівництва держави чи пілотованих космічних апаратів. В інтересах їх безперешкодного функціонування приймався дуже радикальний спосіб – всім засобам по трасі польоту заборонялося працювати на випромінювання (так звана заборона випромінювання). Така ж заборона застосовувалася при випробуваннях військової техніки.
Такий підхід, жорсткий і неекономний був дуже ефективним – в кол. СРСР майже не було аварій військової техніки з-за порушення ЕМС РЕЗ.
Але встановлені вже 40 років тому підходи до забезпечення ЕМС і обрані напрями роботи були та є адекватними фізичній суті проблеми ЕМС, оскільки забезпечили її вирішення – стан ЕМС засобів воєнної радіоелектроніки поступово покращався, прийняті на озброєння новітні зразки були досконалішими за попередні. Наприклад, прийнятий на озброєння в першій половині 70-х років ЗРК "Куб” став першим в світі зенітним комплексом, у якого була успішно вирішена проблема ЕМС всіх РЕЗ, розташованих на одному гусеничному шасі. Це дозволило скоротити час готовності ЗРК до бойової роботи та ефективно вражати цілі на низькій висоті.
Взагалі проблема ЕМС виникла із потреби забезпечити високу ефективність радіоелектронного озброєння за рахунок зниження впливу випромінювань своїх радіопередатчиків на свої ж радіоприймачі. Успішне вирішення проблеми ЕМС за наведеними напрямками забезпечувало підвищення ефективності радіоелектронного озброєння. Однак світовий досвід ґрунтовно дозволяє казати про те, що в певних умовах ненавмисні радіозавади можуть викликати катастрофи техногенного характеру, часто масштабні. Здатність ненавмисних перешкод в певних умовах приводити до техногенних катастроф, на кінець 60-х років була вже добре відома в світі і знайшла своє відбиття в нормах Конвенції та Регламенту Радіозв’язку Міжнародного Союзу Електрозв’язку про те, що здійсненням заходів з забезпечення ЕМС необхідно запобігати людським жертвам и невиправданим матеріальним втратам.
Єдиним специфічним заходом з запобігання техногенним катастрофам внаслідок порушення ЕМС можна вважати введення заборон на випромінювання. Необхідність його застосування визначається так званим "принципом практичної впевненості”, введеним в науковий та практичний обіг військових фахівців видатним військовим вченим і педагогом О.С. Вентцель, вона ж – відома письменниця И.Грекова. Згідно цьому принципу вірогідність здійснення небажаної події має бути тим меншою, чим тяжчі будуть її наслідки.
Таким чином, припустима вірогідність порушення ЕМС РЕЗ оперативно-тактичної ланки має бути менше вірогідності порушення ЕМС РЕЗ тактичної ланки, але може бути більше вірогідності порушення ЕМС РЕЗ оперативної ланки.
Якщо застосувати такий підхід до оцінки ефективності заходів з забезпечення ЕМС, скажемо, частотно-територіального рознесення РЕЗ, то стане ясно, що для РЕЗ вищого військового і державного управління вірогідність зриву нормального функціонування з-за порушення ЕМС буде неприпустимо великою. Причиною такого результату є те, що при розрахунках застосовуються певні усереднені значення параметрів РЕЗ (рівнів випромінювання та чутливості, рівнів бокових пелюсток діаграм спрямованості антен, тощо) і фізико-географічних та тактичних умов їх застосування, а дійсні значення параметрів можуть в рази відрізнятися від таких усереднених даних.
Тому в інтересах забезпечення сумісності найважливіших РЕЗ, до негативних наслідків порушення якої належать шкода здоров’ю та життю людей і значні матеріальні збитки, запроваджується так звана заборона на випромінювання. Введення заборони на випромінювання може означати повну "радіомовчанку” на значній території. Практика застосування заборон на випромінювання розпочалася в кол. СРСР майже сорок років тому і була досить ефективним (хоч економічно обтяжливим) заходом.
В сучасній Росії практика заборон на випромінювання теж передбачена діючим законодавством, про що свідчить, наприклад, згадка про них в "Правилах застосування земних станцій супутникового зв’язку і мовлення єдиної мережі електрозв’язку Російскої Федерації. Частина I. Правила застосування земних станцій супутникового зв’язку, що працюють через штучні супутники Землі на геостаціонарній орбиті” (затверджено наказом Міністерства информаційних технологій та зв’язку РФ відд 22.08.2007 г. N 99) та в "Регламенті взаємодії територіальних органів Федеральної служби з надзору у сфері зв’язку, інформаційних технологій та масових комунікацій з радіочастотними органами” (затверджено наказом Роскомнадзору від 26.10.2010 № 743).
Норму про використання заборон на випромінювання в інтересах забезпечення ЕМС найважливіших РЕЗ та при проведенні особливо важливих спеціальних робот і заходів (тих, що пов’язані з переміщенням чильників держав і урядів, випробуванням нових зразків техніки та озброєння, запусками космічних та літальних апаратів) містить "Угода про порядок використання радіочастотного спектра та забезпечення електромагнітної сумісності найважливіших радіоелектронних засобів в інтересах безпеки Співдружності Незалежних Держав” від 15.05.1992, що позначена на сайті Верховної Ради України як діюча.
Хоча такий спосіб чомусь і не застосовується в Україні, наявна в військах техніка (скажемо, комплекс ППО С-300П) має властивості його реалізувати. Такий висновок можна зробити на підставі, наприклад, навчального посібника "Устрій та бойове застосування комплексу засобів автоматизації 86Ж6”, частина 2, Київ, 2005 (Авторський колектив: доцент, к.пед.н., полковник Безносюк О.О., майор Бабій О.С., Половінкин В.Х.).
Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що проведені в кол. СРСР на початку – середині 70-х років заходи дозволили вірно визначити напрямки забезпечення ЕМС РЕЗ управління військами і зброєю, що відповідали світовим поглядам. В свою чергу, це дозволило підвищити ефективність радіоелектронного озброєння і уникнути в кол. Радянському Союзі техногенних катастроф з причин дії ненавмисних перешкод.
На жаль, Україна не змогла уникнути техногенних аварій – багато фактів свідчать про те, що саме порушення ЕМС бортових систем літака Су-27 на аеродромі "Скнилів” 27.07.2002 могло обумовити трагедію.
Взагалі стан вирішення в Україні проблеми забезпечення ЕМС як чинника техногенних катастроф характеризується наступними обставинами.
1. З надбанням Україною незалежності в державі постало завдання організації та здійснення заходів з забезпечення ЕМС РЕЗ воєнної радіоелектроніки, в тому числі, з метою недопущення техногенних катастроф. Для обгрунтуваня таких заходів необхідна вихідна інформація (декілька десятків параметрів) щодо кожного типу РЕЗ, що стоїть на озброєнні. Діюча в кол. СРСР система збору та використання інформації, необхідної для рішення задач ЕМС РЕЗ, не передбачала доведення такої інформації до штабів військових округів і флотів, тобто, її не було на теренах України. Витівки військових посадовців, що їм для роботи достатньо інформації, що міститься в наявній технічній документації, свідчить про їх низьку кваліфікацію і недостовірність обґрунтованих заходів з забезпечення ЕМС, оскільки обсяг інформації, що наявна в техдокументації, є нікчемним порівняно потрібним для адекватного врахування фізики процесів. Відомості щодо звернень влади України чи то безпосереднє до Росії, чи то через органи СНД, відсутні.
2. 15 травня 1992 року в рамках СНД була підписана "Угода про порядок використання радіочастотного спектра та забезпечення електромагнітної сумісності найважливіших радіоелектронних засобів в інтересах безпеки Співдружності Незалежних Держав” (із змінами згідно Рішенню від 09.12.94), що позначена на сайті Верховної Ради України як діюча. Стаття 5 цієї Угоди визначає: "Государства-участники в своей деятельности по использованию радиочастотного спектра и обеспечению электромагнитной совместимости важнейших радиоэлектронных средств в интересах безопасности Содружества руководствуются соглашениями, заключенными между государствами-участниками Содружества, решениями Совета глав государств и других полномочных органов Содружества по оборонным вопросам, а также нормативными актами бывшего Союза ССР, регулирующими отношения в сфере использования важнейших радиоэлектронных средств, если они не противоречат указанным соглашениям и решениям.”
Не треба бути великим фахівцем в галузі права, щоб побачити некоректність норми – домовляються про умову чинності вже існуючих нормативних актів кол. СРСР ("якщо вони не протирічать угодам і рішенням СНГ"), тим не менш, сам перелік актів відсутній. Але підписував Угоду представник Уряду України, військовим залишилося її виконувати. Зараз, за наданою офіційним листом Міноборони і Генштабу, нормативні акти кол. СРСР ними не визнаються чинними, але аналогічні вітчизняні акти (наприклад, про введення заборон на випромінювання, про створення системи збору та використання інформації про характеристики РЕЗ, що обумовлюють їх ЕМС тощо) не розроблені.
3. 01 червня 2000 року набрав чинності Закон України "Про радіочастотний ресурс України”, який ввів конкуруючу компетенцію Міністерства оборони і Генерального штабу в сфері забезпечення ЕМС РЕЗ військового призначення.
Але і досі зазначені органи виявилися наче нездатними уяснити свої завдання і внести належні пропозиція щодо удосконалення нормативно-правової бази у сфері ЕМС. Навіть діючі Положення про Міноборони та Генштаб далекі від адекватності – завдання забезпечення ЕМС (як складову радіоелектронного захисту) покладене цілком на Генштаб (пп.37 п. 4), Міноборони від таких завдань чомусь звільнено.
4. За офіційним листом Міноборони і Генштабу, вони питанням забезпечення ЕМС при демонстраційних польотах військових літаків на аеродромі "Скнилів” 27.07.2002 не займалися – мовляв, ніхто з цієї нагоди до них не звертався.
5. П. 1 ст. 41 Закону України "Про радіочастотний ресурс України” встановлює, що обов’язковими для Генерального штабу Збройних Сил України є методики розрахунків електромагнітної сумісності, що затверджені центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку. Даних про затвердження своїх методик Генштаб не надає, що свідчить про ігнорування ним і цієї норми законодавства.
Підсумовуючи викладене, можна твердо зазначити про існування підстав вважати стан забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронного озброєння Збройних Сил таким, що може і в подальшому викликати техногенні катастрофи. Повному з’ясуванню обставин перешкоджає порушення Міноборони та Генштабом законодавства про звернення громадян – їх відповіді на наші звернення не можна визнати ані компетентними, ані повними (у випадках, коли відповіді взагалі є). Але питання запобігання техногенним катастрофам є занадто важливим, щоб їм поступитися.
Тому звертаємося до учасників Парламентських слухань з проханням підтримати нашу пропозицію провести слухання з проблеми забезпечення ЕМС РЕЗ воєнного призначення (в тому числі, щодо законодавчого забезпечення) на Комітеті Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони (термін – друге півріччя 2012 року).
Але норми права вимагають дати слово і іншій стороні. Тому ми просимо Міністерство оброни та Генеральний штаб дати свою оцінку стану забезпечення ЕМС (чи хоча б дати відповіді на запитання по наданим вище п’ятьом обставинам):
- чи були звернення державних органів України до Росії чи СНД щодо витребування необхідної для забезпечення ЕМС інформації про РЕЗ військового призначення, що стоять на озброєнні Збройних Сил України? Якщо ні, просимо пояснити, чому Міністерство оборони України та Генштаб ЗС України за 20 років незалежності не спромоглися це зробити (хоча б доповісти про наявність такої важливої проблеми керівництву держави)?
- чи був складений перелік нормативних актів кол. СРСР в сфері ЕМС, кім він затверджений, де зберігаються ці документи на цей час? І чому Міноборони та Генштаб пишуть, що їм невідомі вищезазначені Угода та Рішення, і не вважають нормативні акти (включно накази Міністра оборони кол. СРСР та Рішення ВПК при Президії РМ кол. СРСР) діючими? Невже ці документи в незалежній Україні знищили "установленным порядком”?
- коли будуть відпрацьовані та подані на затвердження Президенту України зміни до Положень про Міноборони та Генштаб, що випливають з норм Закону України "Про радіочастотний ресурс України”? Чи передбачається внесення змін до цього Закону, а також до законопроекту "Про виробництво військової техніки” в частині визначення повноважень Міноборони і Генштабу при створенні радіоелектронного озброєння?
- чи існував в Збройних Силах (чи хоча б існує тепер) нормативний акт, який визначає порядок організації демонстраційних польотів з визначенням органу управління (військової посадової особи), яка має обов’язок звернутися до Міністерства оборони та Генштабу з питання ЕМС? І чи дійсно без таких звернень неможливо організувати належну роботу?
- коли методики розрахунків електромагнітної сумісності, що використовуються в Збройних Силах, відповідно до норми п. 1 ст. 41 Закону України "Про радіочастотний ресурс України” будуть нарешті подані на затвердження центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку?
Далі хочеться процитувати цікавий виступ на проведеній Спілкою офіцерів України науково-практичній конференції "20 років СОУ” спілчанина полковника П.О. Лисенка на тему «Роль СОУ у висвітленні проблем безпеки та оборони засобами масової інформації», текст якого розміщений на порталі //portal.uoun.org/ офіційного Інтернет-представництва ВГО Спілки офіцерів України. Виходячи з реалій сьогодення він назвав інформаційне забезпечення основним видом забезпечення статутної діяльності Спілки щодо висвітлення і подолання проблем в сфері безпеки і оборони України, а "основною зброєю” всього українського громадянського суспільства – ЗМІ та інформаційні технології (ІТ).
Вже декілька років продовжуються наші звернення до Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України з вимогами покласти край негараздам в сфері ЕМС та усунути від громадян України (від її Президента до пересічних людей) загрозу їх конституційним правам. Надані відповіді свідчать лише про низьку кваліфікацію та недостатню відповідальність військових посадовців, що викликає зростання впевненості в невідворотності нових катастроф на кшалт Скнилівської трагедії.
Настав час застосувати Інтернет як "основну зброю”. За згодою керівництва Спілки і її Інтернет -представництва гарантуємо опублікувати на сайті СОУ для ознайомлення всіма зацікавленими особами оцінку нинішнім керівництвом Збройних Сил України таких фактів, що характеризують стан справ у сфері ЕМС, в тому числі, можливості техногенних катастроф.
Не можна обійти увагою таке питання. Єдина людина, яка відбуває на сьогодні покарання (позбавлена волі) за причасність до Скнилівської трагедії, є пілот літака Су-27 льотчик – випробувач першого класу Володимир Анатолійович Топонар. Але суд не досліджував питання забезпечення ЕМС на аеродромі, тому є підстави вважати вирок несправедливим. Досі провести експертизу дії численних наземних джерел випромінювання на бортові системи літака неможливо, оскільки в Україні немає повного комплекту належних даних про РЕЗ військового призначення. Тому ми закликаємо учасників слухань: народних депутатів України, громадських діячів, посадовців, вчених висловитися на підтримку громадського руху за помилування Володимира Анатолійовича Топонаря.
Голова Спілки офіцерів України
народний депутат України II скликання
полковник В.О. Білоус,
магістр державного управління
Член СОУ
полковник у відставці Г.Г. Чепкий,
кандидат технічних наук, старший науковий співробітник
|
| Категорія: Пропозиції до парламентських слухань (Воєн. організація та сектор безпеки) | Додав: PORTAL_SOU (28.04.2012)
|
| Переглядів: 2808
| Рейтинг: 5.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."
ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
