Статті

Тема судових тяжб, до яких вдаються військовослужбовці, аби отримати спокусливі суми компенсації за продовольчий пайок, вже тривалий час не втрачає актуальності. Вона обросла чутками про швидке та надійне збагачення. Попри чисельні роз’яснення щодо відсутності будь-якої легітимності дій у цій сфері, з’являються все нові й нові справи. У Міністерстві оборони з цього приводу накопичено та систематизовано чимало інформації. Про дійсний стан справ з компенсацією за продовольчий пайок кореспондент "Війська України” попросив розповісти начальника відділу організації представництва в юрисдикційних органах Правового департаменту Міністерства оборони України полковника юстиції Олега Стоцького.

— Згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у редакції, що діяла до 1 січня 2007 року та постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 316 "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового складу Міністерства внутрішніх справ”, військовослужбовцям Збройних Сил України надавалось право отримувати пайок за нормою № 7 — "Пайок для видачі на руки генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом” або грошову компенсацію замість нього. Проте з 11 березня 2000 року у зв’язку з набранням чинності Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” дію вищезазначеної норми, за винятком окремих категорій військовослужбовців, було призупинено.

— Будь ласка, розкажіть докладніше, які нормативно-правові акти це визначають.

— По-перше, наведемо дослівний зміст статі 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”: "Призупинити дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців), а також дію абзацу першого частини першої статті 14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безплатного проїзду у відпустку”.

В подальшому втратила чинність й постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 р. № 316 (підстава — постанова КМУ від 29 березня 2002 р. № 426).

З огляду на викладене, починаючи з 2001 року, в Державному бюджеті України кошти на придбання продуктів харчування військовослужбовцям за нормою № 7 або на компенсацію Міністерству оборони України вже не виділялись. Виключення склали лише окремі категорії військовослужбовців, які мають право на безкоштовне харчування згідно з наказом Міністра оборони України від 9 грудня 2002 р. № 402. Це особи офіцерського складу, військовослужбовці військової служби за контрактом, які забезпечуються продпайком за нормою № 2 (льотна), а також ті, які проходять службу на кораблях.

Крапку у вирішенні цього питання було поставлено 3 листопада 2006 року з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб”. Як уже зазначалося, ця редакція набрала чинності 1 січня 2007 року. Згідно з нею, положення щодо права військовослужбовців на отримання продовольчого пайку або компенсації замість нього були виключені із закону. Натомість введено положення про те, що продовольче та речове забезпечення здійснюється за нормами і в терміни, які встановлює Кабмін.

Таким чином, зважаючи на відсутність цільових бюджетних призначень для видачі продовольчого пайка, а також враховуючи вимоги статті 23 Бюджетного кодексу України, Міністерство оборони України, починаючи з 11 березня 2000 року, на законодавчому рівні було позбавлене можливості не тільки здійснювати, але й планувати такі виплати.

— Судячи з правової практики, зокрема рішень судів першої інстанції, загального бачення ситуації, що склалась, у державі не було. Зокрема, адвокати обстоювали й подекуди продовжують обстоювати правильність своєї позиції, посилаючись на статтю 22 Конституції України, яка, як відомо, унеможливлює звуження прав та соціальних гарантій громадян України. Яким чином за таких умов аргументує свою позицію військове відомство?

— Позиція Міністерства оборони України повною мірою узгоджується з оцінками Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України.

Так, у листі виконуючого обов’язки Голови Вищого адміністративного суду України М. Сіроша від 16 липня 2007 року № 09/670 повідомляється, що протягом 2006 року та першого півріччя 2007 року Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку було розглянуто більше двадцяти справ цієї категорії за касаційними скаргами як позивачів (військовослужбовців), так і відповідачів (військових частин, структурних підрозділів Міністерства оборони України). У всіх випадках було ухвалене одне й теж рішення: оскільки Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, який набрав чинності 11 березня 2000 року, одержання військовослужбовцями продовольчих пайків призупинено, то позовні вимоги військовослужбовців про стягнення грошової компенсації задоволенню не підлягають.

Таку ж позицію підтримує Верховний Суд України, листом якого до голів військових судів регіонів та Військово-Морських Сил України від 8 квітня 2003 р. № 7/4-03, окрім вже наведених аргументів, зазначається й наступне: військовослужбовці мають право на одержання продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них лише до набрання чинності Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, тобто до 11 березня 2000 року. Зі вступом його в силу дію цієї пільги призупинено. Разом з цим Верховний Суд України наголосив, що зазначений Закон не скасований Конституційним Судом України, неконституційним не визнаний, а тому він діє. Позиція Верховного Суду України підтверджена ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 грудня 2003 р., яка була направлена до Міністерства оборони України офіційним листом.

— І все ж люди продовжують звертатися до суду. Які головні риси характеризують ці позови?

— Спалах такої активності спостерігався у 2008–2009 роках. Як правило, організацією "відсужування” компенсації за продпайки займаються дилери (насправді це модне словечко можна сміливо замінити на "професійні аферисти”), що цинічно користуються безгрошів’ям, довірливістю наших колег та незнанням ними юридичних тонкощів законодавства.

Як правило, дилери як фахівці правового профілю нічого не варті. Проте ці особи мають дар переконувати потенційних позивачів у правомірності їхніх вимог. Хизуються широкими можливостями "вирішувати питання” на всіх рівнях судової системи та виконавчого провадження. Майже всі вони діють за типовим алгоритмом: посилено впливають на командира частини, начальника фінансової служби та юрисконсульта, обіцяють "золоті гори” та повну безпеку у справі, надаючи на підтвердження своїх слів копії сфальсифікованих рішень. Ще б пак! З їхніх слів, в результатах такої "роботи” особисто зацікавлені високі посадові особи Міністерства оборони України (зазвичай посилаються на директорів Правового департаменту та Департаменту фінансів Міністерства оборони України, іноді — на заступників Міністра оборони України). Звичайно, це неправда! Варто зазначити, що за результатами виявлення такого "сприяння” юристи позбавлялися військових звань, а окремі високопосадовці взагалі були усунуті від займаних посад.

Однак повернімося до дилерства. Насамперед від майбутніх позивачів вимагаються ксерокопії паспортів та ідентифікаційних кодів, а також, за можливості, відповідні документи щодо проходження ними військової служби (витяг з послужного списку, наказ про призначення на посади, про звільнення тощо). Іноді пропонується видати довіреність на право представництва інтересів в судових та інших органах. І, звичайно, встановлюються доволі специфічні фінансові правила гри. Судіть самі: позивачі авансують дилерам 5 тисяч грн та зобов’язуються виплатити від 50 до 90 відсотків сум, які передбачається відсудити. Разом з цим обов’язковою умовою передбачається сплата позивачем штрафних санкцій у 10-кратному розмірі тієї ж суми у випадку його відмови від позовних вимог. Засліплені спокусою легких грошей, люди здебільшого йдуть на угоду, але згодом гірко розкаюються у цьому.

Так, військовослужбовці однієї з військових частин на Київщині у результаті реалізації дилерських схем отримали на руки по 5-8 тисяч грн. А ось їхні "добродійники” поклали до кишень по 80–100 тис. грн з кожного клієнта. Вражаюче, чи не так? Однак цим справа не закінчена. Зважаючи, що більшість цих рішень скасовано й за ними допущено зміну виконання, позивачі тепер повертатимуть державі повну суму, тобто по 80–100 тис. грн.

— Чи аналізували ви зв’язки дилерів з судовими органами, адже з огляду на швидкість прийняття рішень прослідковується зацікавлення сторін?

— Тему взаємодії дилерів з судовими органами, органами Державної виконавчої служби та Державного казначейства України у зв’язку з відсутністю беззаперечних доказів поки що залишимо поза увагою. Зазначимо лише те, що присуджені кошти з Міноборони, як ви правильно зазначили, стягуються у найкоротші терміни та в повному обсязі. Однак замислимося над моральним аспектом справи. Начебто все прекрасно: кошти отримані, та, як правило, вже потрачені. Поповнено сімейний бюджет, піднято рівень поваги до себе. Однак ніхто не задається питанням: а звідки ж беруться ці ресурси? А тут усе просто: їх знімають з програм будівництва житла для військовослужбовців, зменшують премії, не оплачують відрядження, не сплачують матеріальну допомогу на оздоровлення при відбутті у відпустку та на вирішення соціально-побутових питань... І причина цього — не в небажанні керівництва сплачувати такі кошти. Їх просто немає…

— Чи опрацьована у Міністерстві оборони система, яка забезпечує імунітет від подібних фінансових агресій?

— Так. І повірте: "похмілля” від недавніх фінансових успіхів наступає досить швидко. Дилери не враховують одного: всі постанови Державної виконавчої служби про стягнення з Міністерства оборони України коштів для виплати компенсації за продовольчий пайок рано чи пізно надходять до Правового департаменту, який, згідно з наказом Міністра оборони України від 14 грудня 2007 р. № 686, здійснює реєстрацію всіх судових документів та документів виконавчого провадження.

Механізм протидії аферам досить простий. Після отримання постанов відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби, до суду, що виніс такі рішення та видав виконавчі листи, негайно направляється досвідчений фахівець Правового департаменту Міноборони. За результатами його роботи виконавчі листи відкликаються, справа переглядається, а раніше прийняті судові рішення скасовуються за нововиявленими обставинами. А у випадку уже здійсненого стягнення коштів виносяться рішення про зміну виконання.

Якщо у суді наш фахівець не знаходить порозуміння (подекуди таке також трапляється), питання вирішується у інший спосіб. Міністерство оборони подає апеляційні скарги та заяви про поновлення термінів на їх подання. Такі заяви завжди задовольняються. При цьому стосовно суддів першої інстанції, які ухвалили незаконні рішення, виносяться окремі ухвали, що направляються для розгляду до регіональних прокуратур та до Вищої Ради юстиції щодо прийняття рішення про їх звільнення за порушення присяги.

— Як відомо, дилери радять позивачам приховувати своє місце перебування й у такий спосіб убезпечити себе від необхідності примусового повернення коштів. Наскільки ефективні такі поради?

— Якщо позивачем було зазначено іншу адресу, а не ту, за якою він реально мешкає, все одно його буде знайдено, оскільки інформація щодо нього та умов його звільнення міститься у облікових даних Кадрового центру Збройних Сил України. Все інше — справа техніки. І, як кажуть, скільки ниточці не витися, а кінець буде: позивача відвідує державний виконавець у супроводі наряду міліції та здійснює опис майна та оцінку його вартості: "Телевізор "Панасонік” — 120 грн, меблева стінка — 200 грн, холодильник "Норд” — 100 грн”. З метою забезпечення повернення незаконно отриманих коштів можливий також варіант опису квартири та її примусового відчуження. Всі ці процеси знову ж таки не обходяться без участі дилерів, які тепер уже працюють в інтересах інших осіб, що давно поклали око на житло чи майно їхніх недавніх клієнтів. Куди переселитися родині військовослужбовця — не цікавить жодну із задіяних у процесі сторін... Враховуючи викладені вище особливості національного судочинства, можливість таких наслідків досить реальна та прогнозована.

Закінчуючи нашу розмову, хочемо звернутись до колег-військовослужбовців словами чеського письменника Юліуса Фучіка з його безсмертного "Слова перед стратою”: "Люди, будьте пильні!” — а від себе додам — не дозволяйте аферистам втягувати себе у злочинні оборудки.