Статті

— За Незалежности було ухвалено близько 150 законів та понад 300 інших нормативних актів із питань оборони. Керівництво держави та політична еліта пішли шляхом створення Збройних сил на базі радянського зрусифікованого офіцерського корпусу, а не на базі членів Спілки офіцерів України — патріотичної складової ЗСУ.
За нашими нинішніми законами, діти політичної еліти до війська не підуть, а ЗСУ стали армією робітників та селян і, замість захищати суверенітет і територіальну цілісність держави, почали виконувати суто миротворчі операції. Іноземні ж радники або радники на іноземні гроші (гранти) радять Президентові, Прем’єру та Міністрові оборони щодо рішень у сфері національної безпеки. А фінансування? Замість 3 % ВВП у 2009 році маємо лише 0,8 %.
Що ж до ситуації в армії, то витрати на одного військовослужбовця у ЗСУ — 1,9 тис. дол.; у Польщі — 14,0 тис. дол.; у США — 22,5 тис. дол.
Порівняно зі 150 арміями світу Україна посідає: за чисельністю — 13-те місце; за часткою ЗС до чисельности населення — 28-ме місце; за витратами воєнного бюджету на 1 особу — 125-те місце.
Розвиток ЗСУ за останні десять років відбувався без урахування пропозицій Спілки офіцерів України — першої і єдиної організації, яка 27 липня 1991 року започаткувала створення СЗУ. Як наслідок — створено військову організацію, що не відповідає національним інтересам нашої держави. Патріотичне виховання в армії майже відсутнє, бо гуманітарну складову скорочено до мінімуму. Для порівняння: у Війську Польському (до речі, членові НАТО) виховні структури майже вдвічі більші, ніж у ЗСУ. Це при тому, що Польща відроджувала своє військо не з радянської армії, а з власної.
ЗСУ мають переважно радянські традиції: чого вартує хоча б 23 лютого — День захисника Вітчизни? А зовсім недавно ЗСУ відзначали 90 років Залізничних військ, 90 років Київського військового округу… У військах переважно — російська мова і матюччя. На території Ліцею ім. Івана Богуна — пам’ятник О. Суворову, на Хрещатику — ідолу Леніну…
Українці в неволі дуже добре навчилися утримувати армії завойовників — Росії, Польщі, Австро-Угорщини. Тепер треба навчитися жертовно утримувати власну армію — як гаранта від голодоморів, принижень та знущань.

— Ви очолюєте Спілку офіцерів України. Здається, це єдина громадська організація, яка себе не компрометує усякими «лівими ходами»? Які її справи?

— На сьогодні Спілка офіцерів виконує свою роль — відповідно до статуту, прийнятого на установчому з’їзді. Намагаємось не відходити від нього і тому, дякувати Богу, вберегли організацію від розколів, партійно-політичних впливів, фінансування з боку так званих благодійників та утримуємось лише на свої внески: 1 % від доходів щомісячно.

— Належите до оргкомітету з підготовки установчого з’їзду Української Народної Ради. У пресі було надруковано заклик ініціативної групи до народу. Чому ввійшли в оргкомітет?

— На мою думку, після антиконституційного закону від 8 грудня 2004 р. про внесення змін до Конституції, яку я мав честь приймати, і Закону України «Про вибори до Верховної Ради» та місцевих органів влади на пропорційній основі патріотів України було штучно розведено по партійних домівках, і вони почали чубитися на всіх рівнях: від сільської ради до парламенту, а парламент уособлює злиття бездарної влади та космополітичного капіталу.
Бачу в створенні зазначеної організації завдання згуртувати українців, яким не байдужі доля рідної землі, а також постання народного парламенту, де звучатиме голос більшости етносу, що проживає на території України. Еліта нації втратила властивість берегти правду і дотримуватися закону, а коли сіль втрачає силу, відомо, що відбувається з м’ясом.
Будь-яке суспільство розвивається під впливом еліти. На початку Незалежности таким був Народний рух. Перед цим були шістдесятники, а перед ними — УПА… Князі — Володимир, Ярослав Мудрий, Острозький, а також Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Йосип Сліпий, В’ячеслав Липинський, гетьман Скоропадський були елітою народу. Еліта формує все найкраще у суспільстві, вона ж відповідальна і за його моральний занепад. Можна сидіти на руїнах, споглядати розтління молоді й казати: «Яка біда!» А можна почати щось робити для порятунку. То ми, дякувати Богові, починаємо…

— УНР декларує себе як експертну структуру, яка визначатиме найпекучіші проблеми України та суспільства і вказуватиме шляхи для розв’язання їх. А Ви і Ваша організація знаєте, як боротися з корупцією, що поглинає нас?

— Вважаю, що для подолання негативних явищ треба найперше — повернутися до українських традицій, які існували до 1917 року, тобто до так званого октябрського перевороту в Росії, коли Біблія, християнські чесноти були в сім’ї, школі, і загалом у суспільстві. Тоді в селі, як казав батько, не було злиднів, злочинців, СБУ та інших силовиків, що утримуються на кошти платників податків, а був староста, який вершив усе. Та й замків на дверях тоді не було…
А по-друге, слід повернутися до Конституції 1996 року — до виборів на мажоритарній основі, коли у виборчих округах будуть представлені політичні партії та територіальні громади; адже саме Конституцією передбачене рівне виборче право. А сьогодні людей, які хочуть бути обраними, «загонять» у партії. Але ж це суперечить Конституції. Нині 3 % членів партій узурпували владу. 290 народних депутатів України, що живуть у Києві, — кого вони представляють? Селянина з Поділля? Вчителя з Одеси? Шахтаря з Донбасу? Представляють партійних босів. Це не народні, а партійні депутати. Внесеш близько 5 млн лідеру — і ти депутат. Тоді в парламенті треба просто поставити п’ять столів з п’ятьма кнопками, це й буде справедливо. А так звані відкриті списки —замилювання очей.
Закон про державного службовця є, але недосконалий. Треба прийняти нову його редакцію, яка б відповідала європейським стандартам, аби державний службовець мав права і не залежав би від партійної кон’юнктури, а, виконуючи свої обов’язки згідно із присягою, отримував би за це відповідну платню і не міняв присягу залежно від приналежности до партії та до того, хто при владі…
А після служби тим, що мали доступ до службових таємниць, треба заборонити десять років працювати в комерційних структурах. А вони працюють — і тут є елементи корупції.
Треба провести атестацію державних службовців — відповідно до нової редакції Закону про державного службовця, де буде зазначене обов’язкове знання державної мови, бо ось щойно з Естонії телефонували — російські офіцери вивчили естонську мову і пішли на службу. Тож річ не в тім, що росіяни сильні, а в тім, що ми слабкі.
На посади керівників силових структур потрібно призначати людей, які мають професійний досвід, відповідну освіту, а також отримали рекомендації відомих людей чи громадських організацій (так роблять, скажімо, у США), і ті, хто рекомендував, відповідають за рекомендованого.
Треба запровадити зміни до Закону про судоустрій, де передбачити: на суддів обирати людей, що закінчили відповідний державний заклад. А зараз посада судді купується, і про це відкрито пише преса.
Суддя місцевого рівня має обиратися там, де він живе, щоб мав відповідальність перед громадою — і моральну, й політичну, адже люди його знатимуть, а не буде це чужинець із зовсім іншої области.

— Багато хто нині каже, що розчарувався в лідерах, зокрема і в Президенті: мовляв, сподівалися сильної України, а маємо базар. Яка Ваша думка з цього приводу?

— По-перше, не базар, а керований хаос. Л. Кучма та його оточення, щоб уникнути відповідальности, 8 грудня 2004 року протягнули зміни до Конституції і змінили форму правління, позбавивши Президента важелів впливу. А зараз Л. Кравчук та його оточення (матеріали по «Бласко» не згоріли, а «кравчучки» не зникли) критикують В. Ющенка. А пригадайте, як Л. Кравчук на виборах забороняв Л. Кучмі виступати по телебаченню, а Л. Кучма видавав темники журналістам… Усе вже забулось. А сьогодні Л. Кравчук дозволяє просто неприпустимі образи стосовно чинного Президента. Напевне, має інтерес, як і так звані «зірки», котрі хотіли «серце покласти до ніг України», а заробляють гроші на тому, що В. Ющенко дотримується принципу свободи слова і за це терпить на собі різний «безпредєл».
Президент такий, які ми самі. У свій час Кравчук один рік не добув своєї каденції, і ми гукнули: «Геть Кравчука!» Невдовзі було «Геть Кучму!». А тепер — «Геть Ющенка»?? Нам не подобається наше дзеркальне відображення? То що — розбити дзеркало?? Люди такі, яке суспільство. У Президенті бачимо частинку себе. Ми ж не оберемо Обаму, чи Міттерана, чи ще когось. Оберемо своїх, бо чужих нам не завозять. Погані закони? А які потрібно закони, аби ми не йшли через вулицю на червоне світло, чи не розмальовували стін у під’їздах, чи не смітили на вулицях?..
Лідер виховує націю, нація ж продукує лідера. А щоб суспільство було більш моральним, починаймо з сім’ї. Якщо мама із голим животом везе малюка в дитсадок і курить, а потім здає своє дитя такій самій виховательці, то якою буде та дитина? Треба повернутися до традиції, коли жінка була матір’ю, берегинею, а тато — батьком, лицарем. Повернутись до християнських чеснот. Щоб з українського суспільства народжувалися справжні лідери. Бо будемо знову волати: «Розіпни його!»

Дякую Вам за розмову. І бажаю успіхів.

Наталка ПОКЛАД