|
|
Статті
ЕЙФОРІЯ НЕВІГЛАСТВА.
17 квітня у Київському палаці ветеранів стався організований дирекцією палацу перегляд фільму «Тарас Бульба». Якими ж вогнями сяяли очі ветеранів радянських «охранок» та всіляких військових формувань від КГБ до партійних пропагандистів по завершенню сеансу! Нарешті вони почули слово про «русскую сілу», що так педалюється фільмом російського виробництва за участю на все готових українських акторів. Маючи знання на рівні «Краткого курсу ВКП/б/», вони і справді вважають Україну часткою Росії, навіть не здогадуючись, що назви «Русь» та «русин», «русич» належить до часів Київської русі, що на часи гоголівського «Тараса Бульби» сучасна Росія іменувалась Московським князівством, улусом Золотої орди. Не диво,що народжена в лісах країни Моксель народів меря, весі, мордви та муроми сучасна Росія набула власної офіційної назви за часів Петра Першого- так окраїни будь-якої імперії охоче набували наіменування колишньої метрополії: після розпаду Священної римської імперії назва одного з германських племен Франків прийняла сучасна Франція, з падінням Римської імперії /Рома-Рим/ її окраїни охоче привласнювали собі наіменування почилого в бозі суверена-колишня Дакія / «дак» - в перекладі – раб / постає як Романія - сучасна Румунія, Московське князівство набирає звання Русь, коли розпалась імперія Київської Русі, що стає «підґрунтям» для сучасних невігласів проголошувати себе «росіянами» в українському Закарпатті, а московитам / якщо вже так кохатися у старовинних назвах!/ зараховувати Україну-Русь до власного Московського улусу - так її називали золотоординські хани, справжні царі Московії. Ще вчора за подібні виклади можна було б заробити статтю «КР»-контрреволюція, на сьогодні «історикам» від КГБ надзвичайно важко, якщо доводиться вдаватися до рятівної, як їм здається, малоросійської філософії Гоголя, який прагнув наближення до російського імператора в ранзі вихователя нащадка престолу, про що не без уїдливого сарказму згадує В.Бєлінський у «Листі до Гоголя», додаючи «бестія наш брат-русскій чєловєк!». Саме цим продиктоване намагання Гоголя вкласти у передсмертні слова Бульби про протистояння ляхам під зверхністю якогось там прийдешнього віртуального російського «царя», з яким запорізьке козацтво- вже справжнім, а не міфічним- ворогувало аж до Полтавської битви, де воно під проводом Костя Гордієнка взялось за зброю, щоб визволити Україну від зажерливого сусіда. Сердешна запорізька козацька сірома! вона не відала, не гадала, що терпить муки не за український народ, не за славне козацтво, а за найманця золотоординського ханства. Безумовно, зйомки фільму «Тараса Бульби» повинні були б відбуватись в Україні без малоросійських реверансів Гоголя в бік імператорського двору Миколи Першого, у якого, як зазначав О.Пушкін, було щось від Петра Першого і щось від солдатського фельдфебеля. Не випадково дирекція Київського палацу вдалася до демонстрації «Бульби» в приміщенні, де давно на державні кошти провадиться тиха проросійська, «совєтськосоюзна» пропаганда. Це та дирекція, яка відмовляється виконувати Укази Президента, /обов’язкові до виконання по всій Україні!/ про вшанування Героїв України, не дозволяючи виставляти у музейній кімнаті портрети Р.Шухевича, О.Гірника, В.Чорновола, не кажучи вже про Симона Петлюру, Євгена Коновальця, Миколу Міхновського, це та дирекція, яка ховає за куліси подарований ветеранами-державниками метровий за розмірами Герб «Тризуб», виставляючи його лише на зборах «бандерівців», себто українських свідомих громадян- «ворогів» зайшлих з Московщини військових ветеранів та службовців, що прибули «до себе» в Україну на багаті хліби на місце вимерлих від голодоморів сіл і містечок. А українські суди роками не допускають до розгляду позовів проти антиконституційної діяльності адміністрації палацу. Всіх їх об’єднує страх і ненависть до імен Степана Бандери, Євгена Коновальця, Андрія Мельника, і недаремно, бо поява в керівництві держави подібних постатей назавжди поклала б край антиукраїнській істерії, що так прагне витворити собі підтримку з помилок таких великих українських письменників як Микола Гоголь.
Олесь Гриб, голова Печерського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів /державників/.
|
| Категорія: Нац. безпека і оборона | Додав: Петро_ЛИСЕНКО (26.04.2009)
|
| Переглядів: 982
| Рейтинг: 5.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."
ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
