Офіційні сайти відомств




Статті

Головна » Статті » Аналітичні статті » Нац. безпека і оборона

В’ячеслав Білоус: «Без патріотичної складової ми матимемо меркантильні збройні сили, які виконуватимуть свою роботу виключно за гроші»

№ 01'2009

Бесіду вів Володимир ГОРІШНЯК

Коли ми домовлялися з Головою Спілки офіцерів України полковником Білоусом про інтерв’ю, неодмінною умовою В’ячеслава Олександровича було те, що запитання мають бути гранично гострими, «із пристрастю та перцем». Так, власне, і народилася ідея — розпочати бесіду з бліц-інтерв’ю, в якому є лише два варіанти відповіді — «так» або «ні». Натомість запитання й справді виявилися «незручними», оскільки на два з них мій співрозмовник так і не знайшов однозначної відповіді. І це якнайкраще характеризує Білоуса: він ніколи не дозволяє собі «покривити душею» і завжди говорить лише правду і нічого окрім правди.

В’ячеслав Білоус. Народився 15 жовтня 1953 року. У Збройних Силах — з 1971 року. Закінчив Полтавське вище зенітно-ракетне командне училище (1975) та історичний факультет Полтавського педагогічного інституту (1994). З 1994 по 1998 рік — народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань оборони та державної безпеки. З 2000 по 2004 рік — Начальник відділу захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. У 2008 році отримав кваліфікацію магістра управління суспільним розвитком в Академії державного управління при Президентові України. З 1994 по 1998 рік та з 2005 по теперішній час — Голова Спілки офіцерів України.  — В’ячеславе Олександровичу, чи вважаєте Ви себе людиною аполітичною?
— Ні.

— Чи реалізували Ви свої амбіції і як військовий, і як політик?

— Ні.

— Чи готові Ви cвідомо піти на брехню, якщо це на користь справі?

— Ні.

— Чи підтримуєте Ви тих, хто вважає, що жінкам у війську не місце?

— Так.

— Чи доводилось Вам розчаровуватися у братах по зброї?

— Так.

— Чи поділяєте Ви точку зору, що армія в Україні до 2015 року має бути стовідсотково контрактною?

— Ні.

— Чи може з’явитися в Україні людина на кшталт Піночета чи де Голля?

— Важко сказати.

— Чи готові Ви на знак поваги подати руку людям, які свого часу очолювали Міністерство оборони?

— Важко сказати.

— В’ячеславе Олександровичу, як сталося, що Спілка офіцерів України опинилася на узбіччі тих процесів, що відбуваються сьогодні в Збройних Силах?
— Я б не висловлювався так категорично. І останнє засідання виконавчого комітету СОУ, на якому вперше за багато років були присутні заступники міністра оборони, начальника Департаменту кадрової політики, начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ та інші посадові особи, якраз свідчить про авторитет Спілки офіцерів. Вперше за всю історію СОУ двадцять голів обласних організацій і їхні заступники були нагороджені відзнакою Міністерства оборони «За сприяння Збройним Силам України».
— Розслідування СОУ на кшталт справи Валерія Коновалюка стало доволі резонансною подією.

— Виконком СОУ вдячний Міністру оборони України Юрію Єханурову за принципове реагування на наше звернення з приводу перевірки законності отримання військових звань старшим лейтенантом в запасі збройних сил Російської Федерації Валерієм Коновалюком. Щоправда, кореспонденти деяких телеканалів намагалися звинуватити мене в тому, що це політичне замовлення... Мовляв, чому саме Коновалюк? Наголошую: Коновалюк — не виняток. Просто офіцерське звання треба заслужити. Я, приміром, ходив від старшого лейтенанта до капітана чотири роки. І щоб стати капітаном, здавав перевірку інспекції Сухопутних військ колишнього Радянського Союзу. Ще один сумний приклад: пан Табачник, який був капітаном, раптом став... полковником. І такі приклади, на жаль, не поодинокі. Я говорю про публічних людей, яких всі знають. А якщо взяти голів адміністрацій — районних, обласних, заступників, міністрів, голів комітетів — таких набереться сотні. Тому СОУ й звертається до міністра оборони: «З метою підняття престижу військової служби і утвердження принципів законності просимо Вас створити комісію із залученням представників Спілки офіцерів України для перевірки законності отримання військових звань в запасі міністрами, заступниками, керівниками державних їх адміністрацій в період з 1996 по 2008 рік».
— А Ви уявляєте ситуацію, щоб сьогодні, як в старі добрі часи, у Верховній Раді були члени СОУ?
Зараз це виглядає просто неймовірним.

— А знаєте чому? Тому що слабкі люди зрозуміли, що конкурувати не тільки з членами СОУ, а й взагалі з політиками, державниками на мажоритарних округах — марна справа. Ми були альтруїстами і ними залишаємося. Дотримуємося того, що український офіцер служить державі і давав присягу на вірність українському народові, а не якійсь партії. І якщо доведеться, то захищатимемо «червоних», «білих», «зелених», «лівих», «правих»… Тому що це громадяни України. — Чи є підстави сподіватися, що СОУ поверне той авторитет, який вона мала за часів Костянтина Морозова?
— Так, то було небувале піднесення національно-патріотичного руху. А потім прийшов один міністр, другий… Почалися масові звільнення членів Спілки зі Збройних Сил, їх переслідування. Не всі витримали. Ті, хто залишився в Спілці, — це люди, перевірені часом. Вони не відійшли від організації, і якби були тоді на керівних посадах в Міністерстві оборони чи в інших силових структурах, то започаткували б саме ті принципи, якими керуються у власному житті. Люди, які очолюють обласні організації, СОУ мають високий авторитет у регіонах. Вони не заплямовані бізнесовими інтересами, земельними та корупційними скандалами. На початку 90-х доволі часто від СОУ на посади висували людей з числа тих, хто скаже гучніше, хто може «завести» аудиторію, спаплюжити честь і гідність якогось офіцера. Але потім, коли людина отримувала «крісло», виявлялося, що їй бракує досвіду управління, досвіду впливу на людей. Мої колеги дослужувалися в парламенті від капітана-майора до генерал-лейтенанта. Я, наприклад, не міг дозволити собі, щоб командир дивізії побачив мене народним депутатом-полковником в генеральській формі. На полковничій посаді не можна стати генералом. Одного разу до мене прийшов впливовий депутат і запропонував: «Поїхали до військових, візьмемо собі генеральські тулупи». На що я відповів: «Що положено попу, не положено диякону». Або приходить до мене онук: «Купи мені кітель, шапку, нагороди». «Я все можу купити, — відповів я йому, — але нагороди ті треба заслужити».
— В’ячеславе Олександровичу, чи не здається Вам, що, прикриваючись принципом «єдиноначалія», ми фактично позбавились того органу, який стояв на захисті прав людини у погонах?
— Наприкінці минулого року у Вінницькому гарнізоні комісія на чолі із заступником міністра оборони Володимиром Дібровою перевіряла законність отримання житла. Так ось, виявилося, що житло розподілялося друзям, знайомим, знайомим знайомих... Про що це говорить? Відповідні контролюючі інституції є, але вони, на жаль, не працюють. Я вивчав досвід інших країн. Польща, наприклад, як країна — член НАТО збільшила на порядок виховну структуру. На початку створення національних збройних сил ця структура має бути обов’язково.
— І не зі статусом англійської королеви…

— Безперечно. Візьміть українських громадян. До 50 відсотків в різних регіонах (а подекуди й 70–80%) не вважають Україну своєю етнічною Батьківщиною. Тому виховний процес має бути на першому місці. Людина зі зброєю в руках повинна знати, навіщо вона взяла цю зброю. Командир це пояснювати не буде. Він відповідає за бойову підготовку. Передусім треба виховувати громадянина. А він сьогодні не виховується ні в сім’ї, ні в школі. Гуманітарна складова у Збройних Силах знівельована — не має повноважень, не має заступника на рівні, як свого часу був Мулява. Тому без патріотичної складової ми матимемо меркантильні збройні сили, які виключно за гроші виконуватимуть свою роботу.
— А особисто у Вас ніколи не з’являється відчуття безсилля, неспроможності щось змінити на краще?

— Іноді буває, як і в кожної людини. Людина слабка і грішна. І я — не виняток. Утім все залежить від нас. Якщо будемо вірити в свої сили, працюватимемо не покладаючи рук, буде відповідний статус незалежно від того, хто буде міністром. А якщо сподіватимемося на нового міністра, командуючих чи керівників — це не той шлях. Десять наполегливих і завзятих досягнуть більшого, ніж мільйон тих, хто буде просто «лежати» на посаді і виконувати лише те, за що йому платять гроші. — Після помаранчевої революції була створена Громадська рада при міністерстві оборони, в низах — ради офіцерів. Яке місце серед цих структур займає СОУ?
— Це друге ключове запитання. Я є членом цієї Ради. Я бачу, як працюють ці органи. Якби вони працювали, то не було б тих проблем, про які ми говоримо. Скільки мільйонів гривень викинули на те, щоб «розкрутити» ідею про контрактну армію! А що вийшло? Скільки прийшло — стільки й звільнилося. Виходить, гроші платників податків пускаються на вітер. Спілка офіцерів виступає за змішану форму комплектації збройних сил, як, наприклад, у Німеччині. Ми хочемо мати зв’язок суспільства з військовослужбовцями. Колишній міністр оборони Анатолій Гриценко започаткував службу в резерві. Але ж там багато недоліків. А якщо хтось не бажає служити після закінчення контракту? З кого тоді готувати контрактника — з ПТУшника, наркомана чи того, хто співає на Майдані? Контрактників треба готувати із солдатів, які пройшли строкову службу в Збройних Силах України — така моя точка зору. Ось коли будуть говорити про перехід цих військовослужбовців на контракт — це буде правильно, тоді політики не будуть обдурювати людей. Тоді не буде військова прокуратура та міліція шукати тих, хто повірив у контрактну армію з 1 січня 2008 року і зараз ухиляється від призову. Ось які наслідки безвідповідальності та популізму! Дуже важливо в цих умовах зберегти обличчя організації, яка стоїть на засадах збереження національних інтересів за будь-яких умов. Ми займаємо свою нішу, яку започаткували на першому з’їзді: створення національних Збройних Сил України, які будуть хребтом Української держави і гарантом забезпечення прав українських громадян. Щоб ми не годували румунську, російську, польську та інші армії. Саме тому я пропонував парламенту закласти на армію в бюджеті на 2009 рік 50 млрд гривень.
— Ви говорите речі, за які підписалася б більшість військовослужбовців. Тоді чому Спілка офіцерів України не має достатнього авторитету у війську, чому люди не хочуть вступати до неї, сплачувати внески, передплачувати військову пресу? Свого часу я писав у журналі «Військо України», що ми стали такими собі «закамуфльованими» заробітчанами, яким чуже почуття офіцерства. У чому тут проблема?
— Є дві складові цього питання. У Росії патріотичні військові організації фінансуються з державного бюджету. В Польщі громадська рада при міністрі оборони співпрацює тільки з тими установами, які сповідують державницьку позицію. У нас, на жаль, психологія українського державного діяча не дозріла до розуміння його місця та ролі в системі будівництва держави. Якщо б політика була правильною, то такі б структури, як СОУ, фінансувалися з державного бюджету. Збройні сили при Радянському Союзі давали переваги перед іншими прошарками населення — грошове забезпечення, можливість проходити службу за кордоном. А сьогодні суспільство змінилося: 10–20 відсотків наших громадян можуть купити все — службу в армії, посаду, звання, диплом, нагороди. Не зрозуміло, як, приміром, може стати підполковником людина, яка не служила в армії?.. Насправді не кожний з офіцерів підписався б під нашою позицією. Як не прикро, не кожний пересічний українець вірить, що влада може його захистити.
— Напевно, багато молодих офіцерів взагалі не мають уяви про СОУ…

— Для мене важливо, щоб людина сама прийшла в Спілку. Якщо вона знайшла її, то це вже мужній крок. Нескінченною є боротьба добра і зла. Наполеон сказав: «А все-таки світом керує Бог і правда». Проте до цього висновку він прийшов через численні війни. Скільки було пролито крові, скільки загинуло безневинних!.. — Чи підтримуєте Ви зв’язок з людьми, які свого часу плідно працювали в Спілці?
— Звичайно. Я взагалі планую створити надструктуру — Раду старійшин, яка б мала право вирішального голосу при ухваленні принципово важливих питань. Я це пропоную зробити і в обласних організаціях, щоб люди, які мають досвід і повагу, не відходили від організації.
— То чи не доцільним було б зробити її не на громадських засадах?

— Це складне питання. Я багато над цим розмірковував. Приміром, свого часу, в бундесвері, де я вивчав досвід захисту прав військовослужбовців, мені пояснили, чому саме на це там звертають увагу. Адже людина в погонах обмежена в своїх правах. Тому я схиляюся до думки, що така структура, як СОУ, має стояти на громадських засадах. В бундесвері, приміром, це незалежна організація навіть серед військових. Проте офіцер — член Спілки має преференції при захисті своїх прав. Але при цьому ця структура не є державною.
— Чи не порушували Ви питання про те, щоб під кожним документом, який підписує командир частини щодо подання на звання чи нагороди, стояв підпис представника Спілки?
— Ми підготували проект Директиви міністра, в якому йдеться про це. Але її «торпедують» юристи: мовляв, це повернення до політпрацівників, які обмежуватимуть «єдиноначаліє».

ВІЙСЬКО УКРАЇНИ


Категорія: Нац. безпека і оборона | Додав: Петро_ЛИСЕНКО (19.02.2009)
Переглядів: 1116 | Теги: Білоус, СОУ | Рейтинг: 5.0/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."





ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ

переглянути збільшену мапу
Логін:
Пароль:



НОВИНИ  © ВГО СОУ






Пошук

Календар


Наші друзі та партнери

Пам’ятай про Крути [Vox.com.ua] Портал українця
Пиши українськоюЕвропейський конгрес українців
Українці УгорщиниСпілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Український радіопортал - Украинский радиопортал
 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ
Воєнна історіяЧасопис Промінь Просвіти
zampolit
Українське життя в Севастополі
Український козацький портал

Сайти осередків СОУ

Кнопка ВОО СОУ




Кнопка КРоСОУ

Тернопільська СОУ

  • При використанні інформації посилання на  www.portsou.at.ua  бов’язкове.
  • Зміст матеріалів на сторінках сайту не завжди відображає офіційну позицію Всеукраїнської громадської організації СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ і адміністрації сайту.
  • Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає сервіс "Ucoz".
  • Відповідальність за точність наведених фактів, цифр, та імен несуть автори матеріалів.
                                                         
Locations of visitors to this page

© Портал українських офіцерів
(Спілки офіцерів України)
2019

E-mail редакції: rigsou@ukr.net




Використовуються технології uCoz