» 2012 » Березень » 7 » З приводу посягань на приватизацію об'єктів національної культурної спадщини (заява Львівської СОУ)

---

19:40 З приводу посягань на приватизацію об'єктів національної культурної спадщини (заява Львівської СОУ)

Заява Львівської обласної організації Спілки офіцерів України   З приводу посягань на приватизацію об'єктів національної культурної спадщини У Верховній Раді України зареєстровано законопроект №9690 «Про повернення об’єктів культурної спадщини релігійним організаціям», направленого на приватизацію храмів, що є об’єктами національної культурної спадщини. Зокрема, йдеться про Києво-Печерську Лавру, яка, начебто, повинна належати Українській православній церкві (Мос-ковського патріархату) та Почаївську Лавру. Одним з аргументів на користь такого рі-шення є твердження про ніби то відновлення історичної справедливості. Ми, члени Спілки офіцерів України, є невідємною складовою українського народу і його національні культурні цінності – це і наші цінності. Ми є спадкоємцями та продов-жувачами кращих традицій попередніх військових українських формацій і добре знаємо, кого і що ми захищаємо. А тепер стосовно історичної справедливості. Ще гетьман Іван Мазепа жертвував величезні кошти на Печерську Лавру. За відомими історичними джерелами - це понад мільйон золотих. Про майнове становище Печерського монастиря дбали й наступники Мазепи. Численні універсали Генеральної військової канцелярії засвідчують, що володіння Києво-Печерського монастиря знаходилися під охороною козацької держави. Під козацько-гетьманською опікою Києво-Печерська Лавра проводила широку культурно-просвітницьку діяльність. Видання Печерської друкарні відіграли важливу роль у формуванні національної свідомості українського народу, його патріотичних почуттів, були могутнім засобом у боротьбі за саме існування української спільноти. У творах XVII – початку XVIII ст., видрукованих у Лаврі, часто зустрічаються портрети гетьманів – Б. Хмельницького, І. Самойловича, І. Мазепи та ін. Всебічна матеріальна підтримка Києво-Печерської Лаври з боку гетьманів і старшини створила для монастиря передумови стати не тільки духовним, але й важливим культурно-освітнім центром. Щодо Почаївської Лаври,то протягом 1713-1832 p.р. Почаївський монастир був греко-католицьким, належав до Василіянського Чину. Саме у той час монастир був найбільше розбудований. Зокрема тоді був збудований головний храм лаври — Святоуспенський. З 1730 року діяла Почаївська друкарня, з якої вийшло 187 книг, серед яких "Богогласник” (1790-91) — найбільша збірка духовних кантів. Василіанський монастир на території По-чаївської Лаври припинив своє існування у зв'язку з насильницькою ліквідацією греко-католицької церкви в Російській імперії. Після проголошення незалежності України всі чинні конфесії зареєстровано наново, на паритетних засадах, без надання будь-яких історичних переваг. Жодна із зареєстрова-них православних конфесій не визнана Міністерством юстиції України правонаступни-цею Руської православної церкви чи тієї, яка була до 1917 року, чи тих конфесій, які були до прийняття незалежності України. Українська православна церква (саме так зареєстрував її Мін’юст), яка перебуває в молитовній єдності з Московським патріархатом, не є правонаступницею Російської православної церкви або Київського екзархату, який був зареєстрований до отримання незалежності. Ця церква не володіла Києво-Печерським монастирем на час, коли Україна увійшла до нового утворення – Ра-дянського Союзу. утвореного 31 грудня 1922 року. На той момент Києво-Печерська Лавра була в користуванні зовсім іншої релігійної громади, зареєстрованої за часів УНР тією незалежною Україною, яка була створена внаслідок лютневої революції 1917 року. Виходячи з таких історичних і правових засад, та з визнання Української Народної Республіки всіма державами, в тому числі Російською Федерацією, цей правочин незалежної України діяв аж до 1923 року. Тому на момент утворення Союзу РСР в Лаврі не діяла та конфесія, яка сьогодні на неї претендує. Тому жодних юридичних підстав претендувати на Києво-Печерську Лавру Українській православній церкві (Московського патріархату) не існує. Чи потрібно церквам взагалі віддавати культові приміщення? Звичайно, всі приміщення, які належали церквам, де були богослужіння, за малим винятком, необхідно повертати. Але Софія і Лавра віднесені до всесвітньої культурної спадщини. Згідно норм міжнародного права, за об’єкти, які перебувають в списку ЮНЕСКО несе відпові-дальність держава і доступ до них повинен бути відкритим для всіх людей незалежно від їх віросповідань. Окрім вищезазначеного, ми вважаємо, що в разі передачі Києво-Печерської Лаври та Почаївської Лаври одній конфесії в суспільстві різко загостриться релігійне протистояння, що може призвести до дестабілізації суспільно-політичної ситуації та спровокувати національний конфлікт. Ми вважаємо, що національні святині мають належати не окремій конфесії, а всій українській нації з якнайширшим постійним доступом до наших сакральних надбань. Ми переконані, що передача визначних культових споруд одній з церков є неприйнятною, і вимагаємо зняти з розгляду законопроект про можливість приватизації об’єктів культурної національної спадщини. Ухвалено на засіданні Проводу Львівської обласної організації Спілки офіцерів України Голова Львівської обласної організації Спілки офіцерів України,член Ценрального Проводу полковник П.Костюк

1 2 3 4 5 : 909 | : PORTAL_SOU | : 5.0/3

: 0