Офіційні сайти відомств




Статті

Головна » Статті » 20 РОКІВ ЗС УКРАЇНИ » доповіді

Національне військово-патріотичне виховання
Національне військово-патріотичне виховання
1 грудня 1991р.більше 90% українців проголосували за незалежність України. За 20 років змінилась соціальна структура та суспільна свідомість країни. Але і сьогодні більшість українців(82%) підтримує незалежність. По-перше, альтернатива незалежності - об'єднання з Росією - не влаштовує значну частину населення, яка цінує демократичні свободи. Слід зазначити , а про це не так часто згадують , що існування незалежної української держави убезпечило українців від участі та людських втрат в імперських війнах ( Ічкерія, а за СРСР wt був Афганістан ,наслідки якого відчуваємо і сьогодні. Саме існування власних Збройних Сил та уоособлення ними певної мілітарної потуги упокорює бажання недоброзичливих сусідів застосовувати , поки що , військову силу(згадаймо події навколо Тузли,а ще раніше події в Придністров'ї та оперативні дії Національної Гвардії України, ПВ та ЗСУ по прикриттю кордону). По-друге, незалежність Україні дає можливість претендувати на вступ у Європейський Союз (Нажаль Україна відмовилася наразі від вступу в НАТО та продовжила перебування ЧФ РФ на українській території. Це суттєво послабило безпекову складову держави та її перспективу. Постійне недофінансування своїх ЗС призводить до їх стрімкого руйнування, але це тема окремої доповіді). По-третє, відбулося зміцнення української ідентичності . Отже, із відновленням незалежності в 1991 р. Україна вступила у нелегкий період сучасного державотворення. Після багатовікової боротьби народу за право бути господарем на своїй землі українці отримали шанс в умовах миру творити власну незалежну і соборну державу. Та чи тривалий цей мир…
Хочеться дещо більше сказати про таку важливу складову у побудові військової потуги як національне військово-патріотичне виховання. Процес цього виховання має бути безперервним. Національне військово-патріотичне виховання повинно відповідати викликам , які стоять перед Україною на даному історичному етапі. Військово-патріотичне виховання прищеплює любов до Батьківщини на прикладі героїчних сторінок української військової історії та через військове служіння Україні та підготовку до її захисту тих, хто не служить . В цьому процесі найперш за все потрібно опиратися на Українську військову традицію.
Але на державному рівні, визначальною є залежність національного військово-патріотичного виховання від світогляду керівників держави, депутатів Верховної Ради ,уряду та зокрема Міністерства освіти , Молоді та спорту , Міністерства культури, Міністерства оборони України та Генерального Штабу ЗС, а також від їхньої освітньої підготовки та особистих національних патріотичних позицій. Велике значення в подальшому нарощуванні зусиль національного військово-патріотичного виховання українського за сутністю належить політичним партіям та громадським організаціям державницького спрямування. Давайте поглянемо чи проводиться національне військово-патріотичне виховання на національно-історичних засадах….
Декілька слів про позицію Міністерства освіти в цьому питанні . На сьогодні, Міністерство освіти повилучало з шкільних підручників історії матеріали, в яких йшлося про героїчні подвиги Українських Січових Стрільців, УПА тощо. Замість гри для шкільної молоді "Джура"( а це нагадування про наше козацьке минуле)- рекомендовано "Зірницю "( бо так вона називалася за радянського дитинства міністра).Пан міністр добре памятає відповідь на питання:- "С чего начинается Родина?- С картинки в твоем букваре". Він прагне розповісти ,що батьківщина для наших дітей-не зовсім Україна та й про героїв –туди ж…
Міністерство культури так і не спромоглося бодай би на один художній фільм про сучасні ЗС України. А що гірше, відомі в Україні актори , як ото син Б.Ступки О. Ступка грають роль старшини УПА в російському фільмі, де є епізод, коли повстанці розстрілюють мирне населення . Але це історична неправда у виконанні українських акторів ( а точніше подальше перекручування нашої історії) працює на дискредитацію національно-визвольного руху. У Бога не має мертвих. Кожен ,хто береться відтворювати наше історичне минуле, має відповідальність як перед сучасниками, так і перед минулими і прийдешніми поколіннями. І тут ключові слова-совість і відповідальність, а не гроші… Відчуття незручності та дискомфорту виникало при перегляді російського фільму "Тарас Бульба", в якому Б. Ступка був в ролі головного героя. Наскільки ж цей образ відрізнявся від образу героя-повстанця з фільму "Білий птах з чорною ознакою" І.Миколайчука. Ось так наші авторитети зображають українських військових… Цей ряд національно-незрілих( а це консервує накинуту нам викривлену нашу історію за часів української бездержавності) поступків наших митців можна продовжувати, було б бажання… Національне військово-патріотичне виховання дуже залежить від національної позиції відомих особистостей А телебачення, а преса- неначе ми в іншій, сусідній державі…. Ефективність національного військово-патріотичного виховання залежна і від позиції в цьому питанні відомих в Україні особистстей . І маємо тут і позитивні приклади . Зокрема, це відмова В.Шкляра –автора "Залишенця" від Шевченківської премії .
А Міністерству культури України потрібно б, на сьогодні, підтримувати таких митців як Т.Компаніченко та те,що він робить для відродження українського з своєю "Козацькою хореєю".
Щодо війська… Геополітичне становище України з часом призвело до творення в українському суспільстві окремого стану, придатного до ратної справи, захисту своєї землі – Українське козацтво.Пам'ять народна, а подекуди – меморіали, пам'ятники та могили свідчать про перемоги наші. Але багато перемог української зброї ще треба відродити в пам'яті українській, впорядкувати місця битв та могили Героїв.На жаль, довгий час нам подавали нашу історію як історію поразок.
Хотів би зазначити, що досі немає Науково-дослідного Центра воєнної історії МО України, який мав би працювати , зокрема на формування патріотизму на героїчних прикладах військової історії українського народу. Адже в наш час, коли загострено питання осмислення минувшини, кожна державна інституція, в т.ч. Міністерство оборони, повинна зробити свій внесок у плекання національної пам'яті . Це працює на самоідетифікацію української нації, українського вояка. Це працює на збереження національної ідентичності. Також напередодні 20-ої річниці ЗС України доводиться констатувати: бойовий прапор який слугує чітким сигналом військовикам, що вони боронять цілісність та суверенітет Батьківщини відсутній ще у багатьох військових частинах. Окремої розмови заслуговує збереження до цього часу почесних найменувань військових частин ще радянських часів . Актуальним залишається і питання функціонування державної мови, мови в Україні і у ЗС України та інших військових формуваннях. .
На сьогоднішній день суспільство загалом та політики зокрема слабо розуміють визначальну роль військової сили в українському державотворені. Причин декілька. Насамперед – це нерозуміння важливості повернути історичну пам’ять до сучасної владної верхівки, що вихована ще на традиціях "світлого минулого”, а також деяких істориків, які, розглядаючи історію України, готові хіба що позитивно оцінити національну збройну силу козацтва, не беручи до уваги позитивний досвід українських військових формувань ХХ століття. Збройна сила або здобуває, або береже незалежність своєї держави.
Проголошення української державності не спонукало політичну та військову еліту до зміни способу мислення, а також способу бачення проблем свого становища, власного погляду на історію рідного краю. На жаль, саме в цій сфері, а вона в певному сенсі є визначальною, репродукуються старі способи мислення. Не видно чітко усвідомлених та визначених на нормативному рівні й підтриманих суспільством стратегічних перспектив суспільно-політичного розвитку. Через це немає налаштованості на реалізацію національних інтересів.
Пострадянська еліта, в тому числі й військова, не відчуває своєї причетності до української військової традиції, а питання, чиї та які традиції мають успадкувати Збройні Сили сучасної України, відіграє визначальну роль у сучасному військовому будівництві. Настав час, коли потрібно на практиці відроджувати національну пам’ять, вшановувати могили героїв, робити практичні дії щодо збереження святих для українського війська місць в Україні та за її межами. Закономірно, сучасні Збройні Сили України мали б розглядатися спадкоємцями кращих національних військових традицій козацтва, Українського Січового Стрілецтва, Армії УНР, Української Галицької Армії та УПА.
На жаль, 1991 р. Україна не проголосила себе спадкоємницею українських державних утворень ХХ століття. Психологічним наслідком стало те, що ми не пішли шляхом формування Збройних Сил ,,з нуля” так, як це зробили країни Прибалтики. Хоча такі спроби були. Йдеться про Національну Гвардію України (04.11.1991 – 11.01.2000 р.). Ігнорування спадкоємності призвело до того, що радянська військова ментальність перейшла та закріпилась у ЗС України і почала блокувати їх розвиток власне як Національних Збройних Сил. Ця ментальність перейшла через конкретних її носіїв , які самі зголошувались на високі посади в ЗСУ, але при цьому не бажали нічого міняти . Це складає певну загрозу збереженню суверенітету України.
Тому власне, необхідна зміна способу мислення керівників цих структур щодо відродження та творення, власне, українських військових традицій. Це сприятиме самоусвідомленню та самоіндентифікації українця в однострої, та нації загалом. Без цього авторитет та успіх України у світі неможливий. Лише після цього з’явиться тверде переконання в незворотності на шляху незалежності. Коли ж вони не здатні змінити свій спосіб мислення то потрібно міняти їх . За козацьких часів керівники за невдале рішення чи непрофесійні дії несли перед підлеглими конкретну відповідальність…..
Українська регулярна армія виникла навіть раніше від англійської – у 70-х рр. XVI століття*.

____________________________

* Переважна більшість з’єднань армій  світу (Великобританії, США, Франції, Польщі) мають історичні корені, що сягають у XVIIXVIII ст. Наприклад, у Збройних Силах Великобританії є такі формування, які мають початок ще в 1642 р. (королівська ґвардія), і вважаються найстарішими у світі. Однак, більшість військових частин Великобританії виникла на початку XVIII століття.

_______________________________

Початки власної української військової організації з фіксованими назвами частин пов’язані з виникненням реєстрових козацьких полків, які перебували на службі у польського короля. Саме ці полки, єдині регулярні формування польської держави того часу, на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним, завдали нищівного удару Турецькій армії під час Хотинської війни у 1621 році. Реєстрові полки у 1648 р. стали основою армії гетьмана Богдана Хмельницького. І після Переяславської ради Україна зберігала свої збройні сили.
Найсильніший удар завжди спрямовувався проти найважливішої традиції українських вояків – любові до України. Наявність Збройних Сил України – основна військова традиція української Держави. Намагаючись будь-що загальмувати об’єктивні процеси самоствердження українського народу, великодержавні шовіністи навіть зараз висувають тезу про органічну неспроможність українців формувати власну державність. І збройні сили, мовляв, українці створити не можуть. Подібні наклепи знаходять своїх прихильників, бо хто ж і коли в радянські часи вивчав українську військову історію? Справжніх (дійсних) фактів більшість людей не знає, а ідеологічні ярлики чули всі.
В Україні і дотепер ще не позбулись остаточно радянських стереотипів, особливо коли йдеться про війну України з більшовицькою Росією (1917–1921 рр.) (так звану громадянську) та Другу світову війни. Упродовж тривалого часу нівелювалися і розчинялися у загальноросійському контексті досягнення українського воєнного мистецтва, національні військові традиції, українські військові діячі та й військові найменування.
Збройні Сили України створювались з уламків колишньої радянської армії та військово-морського флоту, тому з минулого тягнеться за ними ще багато такого, чого варто позбутися якнайшвидше. Перекручені факти, міфічні образи, штучно створені герої продовжують калічити свідомість, особливо молоді, зважаючи на те, що український книжковий ринок переповнений українофобськими виданнями.
Для Соборної Держави необхідні соборні історія та мислення. На початку творення Збройних Сил України велику роботу з відродження бойових традицій, вшанування днів української військової звитяги провела соціально-психологічна служба Міністерства оборони України на чолі з генерал-майором В.Мулявою.
Багато що було зроблено в останні роки в Україні як на офіційному рівні так і громадськістю щодо вшанування славних днів українського війська . Це і вшанування героїв-крутян, і святкування перемоги українського війська під Конотопом і щорічні вшанування ,з ініціативи СОУ, подвигу героїв 2-го Зимового Походу(с. Базар) та низка інших заходів. Зокрема , у 30–40-х роках XX ст. у середовищі борців за незалежну Українську державу відзначалося Свято зброї – 31 серпня, на згадку про події 1919 року, коли частини Об'єднаних Армій (дієва армія УНР і Українська Галицька армія), після переможних боїв з Червоною армією, увійшли до Києва.
Останні роки пропонується запровадити як державне свято (яке поки що відзначають неофіційно) – День Українського Війська саме 14 жовтня, що припадає на церковне Свято Покрови. З ним пов'язана традиція відзначення дня Святої Покрови як покровительки Запорізького війська. Цій традиції кілька сотень років. Цього дня також відзначають річницю утворення 1942 року Української Повстанської Армії.
Сьогодення диктує необхідність встановити відзначення визначних дат, перемог українського вояцтва за увесь період української історії під загальною назвою "Дні Слави Української зброї". Ведучи мову про національні перемоги, ми маємо на увазі виключно перемоги українських національних формувань та таких, які виборювали незалежність України. Виховувати націю потрібно не тільки на перемогах, а й на правді.Це на законодавчому рівні вже зробили багато європейських народів, у тому числі й наші сусіди. Зокрема, в Росії 1995 року прийнято Федеральний Закон "О днях воинской славы (победных днях) России" (від 13.03.95 № 32-ФЗ). Це перемоги тієї держави, до складу якої Україна раніше входила. Російська Федерація оголосила себе спадкоємницею СРСР, відповідно збройні сили РФ є спадкоємцями Радянської армії.
Україна має мати свою систему координат українських військових звитяг. Вшанування та плекання свого героїчного минулого заради майбутніх поколінь, збереження своєї самобутности і автентичности підносить нас в очах світу. Бути патріотом сьогодні в Україні – це громадянський обов'язок.
Почуття патріотизму, національної гордости повинні культивуватись у владу, силові структури, підростаюче покоління. Патріот – людина, яка прагне знати свою історію, предків, шанувати її, думати над тим, чим живе і куди йде.
Не підлягає сумніву, що історичні традиції непереможної української зброї – один з важливих елементів військово-політичного виховання. Пам'ять про них не має пропасти. Упорядкування полів битв, українських військових кладовищ, відзначення їх пам'ятними знаками, місцевими музеями, каплицями – важливі ланки виховання громадянина-патріота. Тобто на рівні областей та районів, міст , сіл та селищ треба фіксувати українську вій ськову присутність( наприклад, Вінниця , Камянець-Подільський де знаходились уряди УНР, Військові міністерства тощо). А для цього створити в кожній області карту де мають бути показані українські військові формування всіх періодів національно-визвольних змагань, поховання, памятники, або перспектива їх встановлення. Навколо цих символів української військової звитяги і має організовуватись та проводитись національне військово-патріотичне виховання.
Незалежна Українська держава зобов'язана створити Пантеон Героїв та вшановувати Дні Слави Українського війська. Як визволення, так і оборона самостійної України в своїй основі завжди спиралися і мають спиратися тільки на власні українські сили, на власну боротьбу і постійну готовність до самооборони.Потрібно утверджувати українську переможну традицію як конкурентну перевагу. Це буде працювати на ідентичність української нації, виховання українця-патріота.
Щодо 6 грудня –Дня Збройних Сил України . За 20 років через ЗС України пройшли мільйони громадян , відслуживши строкову службу та за контрактом. І в цей день треба вшановувати саме ветеранів ЗСУ, а також тих хто виборював незалежність України . А для вшанування інших - є інші свята . Всім нам необхідно усвідомити , що якби ми мали свої власні ЗС, то не було б у нас Голодоморів та депортацій.
Отже, почуття патріотизму, національної гордости повинні культивуватись у владу, силові структури, підростаюче покоління. Патріот – людина, яка прагне знати ізнає свою українську історію і шанує її та готова, при потребі, стати на захист України . Саме цій меті і має прислужитись національне військово-патріотичне виховання.


Петро Костюк, полковник, член Центрального Проводу СОУ


співдоповідь під час круглого столу "20 років Збройним Силам України"
03.12.2011
Категорія: доповіді | Додав: PORTAL_SOU (08.12.2011)
Переглядів: 1663 | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."





ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ

переглянути збільшену мапу
Логін:
Пароль:



НОВИНИ  © ВГО СОУ






Пошук

Календар


Наші друзі та партнери

Пам’ятай про Крути [Vox.com.ua] Портал українця
Пиши українськоюЕвропейський конгрес українців
Українці УгорщиниСпілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Український радіопортал - Украинский радиопортал
 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ
Воєнна історіяЧасопис Промінь Просвіти
zampolit
Українське життя в Севастополі
Український козацький портал

Сайти осередків СОУ

Кнопка ВОО СОУ




Кнопка КРоСОУ

Тернопільська СОУ

  • При використанні інформації посилання на  www.portsou.at.ua  бов’язкове.
  • Зміст матеріалів на сторінках сайту не завжди відображає офіційну позицію Всеукраїнської громадської організації СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ і адміністрації сайту.
  • Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає сервіс "Ucoz".
  • Відповідальність за точність наведених фактів, цифр, та імен несуть автори матеріалів.
                                                         
Locations of visitors to this page

© Портал українських офіцерів
(Спілки офіцерів України)
2024

E-mail редакції: rigsou@ukr.net




Використовуються технології uCoz