|
|
Статті
Володимир Мартинюк: Лінія Ющенка
 Керівники виборчих
штабів та політтехнологи Юлії Тимошенко зараз дуже
активно, навіть істерично, намагаються знайти виправдання для своєї
поразки у другому турі президентських виборів 2010 року. Як завжди, це
зводиться до пошуків винних. Зараз на цю роль люди Тимошенко призначила
тих, хто у другому турі проголосував «не обираю жодного», тобто за так
званих противсіхів. А таких по всій Україні виявилося майже 4,5%. При
цьому натякається на прихильників Ющенка і розповідається, як про
доведений факт про нібито підтримку Ющенком кандидата Януковича. Однак
все це спростовують дані щодо голосування по регіонах України.
Виявляється, що найбільше «проти всіх» проголосувало не на Львівщині,
де в першому турі був найвищий відсоток голосуючих за Ющенка, а на
батьківщині Тимошенко – в Дніпропетровську і Дніпропетровській області.
Те,
що
відкривається, коли вперше переглядаєш карту голосування «проти
всіх» у другому турі президентських виборів 2010 року , я б назвав
просто: «лінія Ющенка». Саме «лінія Ющенка» – як технічно досконалі на
момент початку Другої світової війни смуги фортифікаційних укріплень:
«лінія Маннергейма» у Фінляндії, «лінія Мажіно» у Франції, ще декілька,
не менш потужних, але значно менш відомих.
Єдина, але дуже
важлива відмінність «лінії Ющенка» від вищеназваних полягає в тому, що
це не лінія оборони - це лінія наступу. Бо такого «новоутворення» ще
ніколи не спостерігалося на електоральних картах України. І, здається,
це один із непомітних на перший погляд, але дуже вагомих і реальних
результатів президентства Ющенка, бажає чи не бажає хтось це визнавати.
На
тему,
що саме стало конкретною причиною появи оцієї «незалежної
козацької території», можна, звісно, дискутувати і навіть писати
дисертації. Зрозуміло одне – у центрі України існує потужний масив
свідомих і мало залежних від зовнішніх маніпуляцій громадян. Людей, які
віднайшли самих себе. І навряд чи вже загублять...
Від себе
додам, що ця смуга відповідає території найбільших страждань українців
від Голодоморів, точніше, території найбільшої усвідомленості цих
страждань. І це не тільки заслуга Ющенка з його просвітницькою
програмою щодо Голодомору, бо це ланцюг міст і містечок, де частині
постраждалих вдавалося врятувати себе завдяки переселенню в міста та
залучення до тамтешній ударних будов соціалізму чи принаймні залишити
пам’ять про свої страждання у спогадах знайомих і родичів, які уціліли.
Не
здивуюся,
що це края, де до 1926 року було особливо багато місцевих
осередків «Просвіти» чи кооперативів взаємодопомоги, які потім масовано
«виявлялися і знешкоджувалися» силами ЧК, комсомолу і «комітетів
бідноти». Але це вже матеріал для досліджень істориків та соціологів.
Торік
мені
довелося помандрувати цими краями – і вже тоді, задовго до
виборів, я відчув якусь невловиму зміну в настроях, розмовах і
міркування тамтешніх жителів. Мало хто знає, що майже весь 2009 рік
молодь Мелітополя провела у війні з офісами Партії регіонів та
пам’ятниками комуністичним вождям. Спочатку мені навіть здавалос, що то
якась провокація – але нічого з того, що барвисто описувалося місцевими
газетами та переповідалося людьми на базарах, чомусь не дійшло до
центральних телеканалів, газет та агенцій новин. Значить, цей рух не
вкладався у звичні схеми маніпуляцій та провокацій.
Агітація
другого туру роз'єднувала Україну територіально і духовно: "регіонали”
тягнули під себе Схід і пропонували пожертвувати національним заради
матеріального, Тимошенко "перекопувала" під свою електоральну вотчину
Захід, фактично пропонуючи відмовитися від матеріального на користь
національно-духовного.
Насправді обидва кандидати просто
шантажували своїх виборців: одних матеріальними нестатками, інших
загрозою денаціоналізації і втрати незалежності. І, незважаючи на те,
що виборці десь підсвідомо відчували: Янукович – це злидні, а Тимошенко
зовсім не гарантує збереження національних цінностей, такий шантаж
спрацьовував. Але це вже було, і в 1994-му, і в 1999-му. У результаті -
ні матеріального, ні духовного, зате добре підтримувані зі строго
збережуваними кордонами "електоральні заповідники" Сходу і Заходу.
І
ось ми бачимо, що дуже значна кількість виборців не бажає гратися в цю
гру, роздмухувати полум’я істерії, взаємних підозр і ненависті,
працювати на створення ситуації владної непевності, яка лише полегшує
втручання Росії у внутрішні справи України.
Звісно, я не
перебільшую рівня національної свідомості жителів тих регіонів, які
найактивніше проголосували «проти всіх». Просто ці люди, а особливо ті
з них, що виросли і сформувалися як громадяни вже в незалежній
Українській державі, опинилися в зоні надзвичайно сильного протистояння
двох пануючих сьогодні політичних сил і були змушені до самостійного
вибору. Приблизно так само, як ті, хто втікав у нічийне дике поле між
Річчю Посполитою і Турецькою імперією, мусили з кріпаків перетворитися
у вільних козаків або ж загинути.
У дуже схожій ситуації опинилася
ОУН влітку та восени 1941 року. Тодішні начебто раціональні міркування
та історичні аналогії, підказували, що треба підтримувати німців. Однак
ОУН(б) пішла на конфлікт із ними. А багато хто тоді казав: та це ж грає
на руку Сталіну, це ж допомога більшовизму... Однак подальший розвиток
подій засвідчив, що правими виявилися саме прихильники Бандери і
Шухевича.
Очевидно, що таке явище – свідоме маніфестування майже
мільйоном українських виборців свого небажання брати участь у цих
лицемірних ігрищах. Воно є загрозою і зухвалим викликом нашій
різнокольоровій владі перефарбованих комуністів, комсомольців, стукачів
і вихідців із криміналу. Однак навряд чи вони вже зможуть ліквідувати
це «дике поле» свободи і громадського спротиву. Можливо, ще обманути чи
задобрити. Але ненадовго.
Володимир Мартинюк
Карта –схема
про яку йде мова : http://zaua.org/action/file/download?file_guid=16243
maidanua.org
|
| Категорія: Нац. безпека і оборона | Додав: PORTAL_SOU (16.02.2010)
|
| Переглядів: 1073
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."
ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
