Офіційні сайти відомств




Статті

Головна » Статті » Історичні статті » Українська історія

Дні перемоги: паради, поминки…
09 травня щорічно для одних це День Перемоги над нацистською Німеччиною у Другій свтовій війні, закінчення Великої Вітчизняної війни – державне свято в Україні(до 1965р. в СССР цей день не був державним святом!) — святкується в деяких країнах бувшого Рад. Союзу, для інших це - поминання загиблих воїнів, які поклали своє життя за Вітчизну(кожен за свою!) та віру(теж кожен за свою!) і взагалі 08 – 09 травня щорічно – Дні пам’яті та примирення, присвячені пам’яті жертв Другої світової війни…
Цивілізований світ, бувші країни соцтабору і країни Євросоюзу, зокрема, святкують перемогу над фашизмом 08 травня.
А от коли світ буде святкувати свою перемогу над комунізмом?...

Як відомо, о третій годині ночі, під час штурму Рейхстагу 01 травня 1945 року у Берліні над Рейхстагом радянські воїни підняли один із завчасно заготовлених червоний, без будь-яких написів Прапор перемоги.


Це зробили українець Олексій Берест, росіянин Михайло Єгоров та грузин Мелітон Кантарія.
У Берліні опір фашистів був зламаний вже 02 травня 1945р.(середа): радянські війська 1–го Українського фронту під командуванням маршала Радянського Союзу І.Конєва у взаємодії з радянськими військами 1–го Білоруського фронту під командуванням маршала Радянського Союзу Г.Жукова завершили розгром Берлінської групи німецьких військ та повністю оволоділи столицею Німеччини м.Берліном. Гарнізон, що захищав Берлін, на чолі з командувачем обороною Берліна генералом від артилерії Гельмутом Вейдлінгом та його штабом склав зброю і здався в полон, після чого Вейдлінг підписав наказ про капітуляцію, тобто, перша капітуляція німецьких військ сталася вже 02 травня 1945р. !!!(штурм рейхстагу радянськими військами під час Берлінської операції почався ще 30 квітня 1945р.). На 15 годину дня німці припинили опір.
Під час штурму німецької столиці радянські війська втратили 300 тис. убитими і пораненими.
До 21 години радянськими військами було взято в полон в місті Берліні понад 70 000 німецьких солдатів і офіцерів.
Але бойові дії Другої світової війни ще продовжувались. Переможцям: США, СССР, Англія не терпілося заявити всьому світу про перемогу і тому вони примусили полонених(порушена всяка логіка капітуляції!) підписати чергову «капітуляцію».
Принцип беззастережної капітуляції нацистської Німеччини висунув президент США Рузвельт ще в 1943р. на конференції в Касабланці, і він був підтриманий антигітлерівською коаліцією. Проте командування Вермахту, розраховуючи на політичні суперечності між членами антигітлерівської коаліції, прийняло план капітуляції перед західними союзниками "частинами" і водночас план продовження війни з Радянським Союзом.
Але наполегливість Ставки СРСР та успішні військові дії радянської армії пришвидшили завершення цього процесу. Тому відбулася і друга капітуляція – 07 травня 1945р. в Реймсі(Франція) в штаб–квартирі генерала Ейзенхауера в Реймсі генерал Йодль підписав протокол про безумовну капітуляцію німецьких збройних сил.
За наполяганням Сталіна на наступний день 08 травня 1945р.(вівторок) о 22–43 за центральноєвропейським часом в окупованому радянськими військами передмісті Берліна Карлхорсті(Карлхості), в будинку колишнього військово–інженерного училища відбулась формальна церемонія підписання Акту, повторне друге підписання Акту про беззастережну капітуляцію збройних сил Німеччини полоненими представниками німецького головнокомандування на чолі з генерал-фельдмаршалом В.Кейтелем(капітулюють ті, хто керує боєм!, полоненні капітулювати не можуть! бо вони вже капітулювали здавшись в полон ворогові!!!) в присутності представників Верховного головнокомандування радянських військ і представників Верховного головнокомандування англо–американських і французьких військ – міжнародне свято перемоги над фашистською Німеччиною, святкує цивілізований світ.
Церемонію відкрив маршал Жуков. Зал було прикрашено державними прапорами СРСР, США, Англії та Франції. Цей договір за дорученням радянського уряду підписав Маршал Радянського Союзу Г.Жуков, а також представники США, Великобританії та Франції. Виконання акту розпочалося з 24 години.
Ще до цієї події 08 травня 1945р. в Москві Президія ВР СРСР ухвалила Указ "Про оголошення 9 травня святом Перемоги”, а Сталін негайно підписав указ Президії Верховної ради СРСР про оголошення 09 травня Днем перемоги(але це не було свято в нинішньому розумінні цього слова, це був нібито і святковий, але робочий день і лише 26 квітня 1965р.(понеділок) – Постановою(указом?) Президії Верховної Ради СРСР день 9 травня(День Перемоги) оголошено неробочим днем).
На цьому формально закінчилась «Вєликая отєчєствєнная» – друга частина Другої світової війни!, яка розпочалася нападом одного з "братів по зброї! – німецького агресора на радянського агресора 22 червня 1941р.
09 травня 1945р.(середа) на Центральний аеродром імені Фрунзе приземлився літак «Лі–2» з екіпажем О.І.Семенкова, що доставив у Москву акт про капітуляцію фашистської Німеччини.
В цей же день в Москві Президія ВР СРСР ухвалила Указ про заснування медалі "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр. ” ЦК ВКП(б) і РНК СРСР привітали радянський народ з перемогою над фашистською Німеччиною.
У населених пунктах України відбулися мітинги і демонстрації, в яких взяли участь мільйони людей. У Києві відбувся 200–тисячний мітинг робітників, присвячений перемозі.
09 травня 1945р. Український радіокомітет організував великий літературно–музичний концерт на честь Дня Перемоги. В концерті взяли участь: В.Сосюра "Радійте, настала жадана година” і "Цвіти, Україно”; О.Новицький – вірш "Слався, наш батьку”, М.Терещенко – "Стільки літ ми мріяли про щастя”. Народна артистка СРСР Н.Ужвій та народні артисти УзРСР Є.Пономаренко та О.Юрський виступили з читанням поезій М.Рильського, М.Терещенка, Т.Масенка.
10 травня 1945р.(четвер) Київ. Продовжувалося святкування Дня Перемоги. Проте ніякого параду в ці дні не було.
Вперше на ознаменування перемоги радянської армії у війні проти колишніх союзників - над фашистською Німеччиною у т.зв. Великій вітчизняній війні – Парад Перемоги над гітлерівською Німеччиною відбувся у Москві на Красній Площі лише 24 червня 1945р., який і увійшов в радянську історiю як Парад Перемоги.
Марш зведених полків фронтiв завершила колона солдатів, якi кинули до піднiжжя мавзолею Леніна 200 прапорiв розгромлених фашистських армій.
Командував парадом маршал Радянського Союзу Рокоссовський, приймав парад заступник Верховного Головнокомандуючого маршал Жуков.
Після знаменного Параду Перемоги в Москві 24 червня 1945 року радянське керівництво запропонувало американцям, англійцям і французам провести парад військ на честь перемоги над фашистською Німеччиною у самому Берліні.
Парад радянських військ і військ союзників було вирішено провести у вересні 1945 року в районі рейхстагу і Бранденбурзьких воріт, де проходили завершальні бої при взятті Берліна в травні 1945 року.
Згідно з домовленістю, парад військ повинні були приймати головнокомандувачі військами СРСР, США, Англії та Франції. Але напередодні радянське керівництво було попереджено про те, що по ряду причин головнокомандувачі союзними військами не можуть прибути в Берлін на парад, і уповноважили на участь у ньому своїх генералів. Приймати парад Сталін доручив маршалу Радянського Союзу Георгію Жукову .



І от 07 вересня 1945р.(за тиждень після капітуляції 01 вересня 1945р. Японії) з 11.00 до 13.00 у Берліні від Колони Перемоги до Бранденбургських воріт відбувся головний, черговий парад переможців - другий спільний військовий парад перемоги за період Другої світової війни (перший спільний військовий парад переможців в Другій світовій війні на честь "радянсько – німецького братства по зброї")
У параді військ країн антигітлерівської коаліції біля Бранденбурзьких воріт у Берліні взяли участь радянські війська, які штурмували Берлін, американські, англійські і французькі війська, які перебували в Берліні для несення окупаційної служби у відведених їм секторах західній частині міста.
Парад відкрили піші колони: піхотинці з 9-го стрілецького корпусу 5-ї радянської ударної армії, солдати з 2-й французької піхотної дивізії, альпійські стрілки і зуави, блиснула виправкою 131-а англійська піхотна бригада.
Замикали піший лад тисяча парашутистів із 82-ї американської повітряно-десантної дивізії. Особливо значне враження справили російські танки і самохідна артилерія. Кращою стройовою підготовкою відзначилися англійські війська.
У берлінському параді брали участь усі роди сухопутних військ. Військово-повітряні та Військово-морські сили вирішено було не залучати, оскільки вони були значно віддалені від Берліна.
У районі, де проходив парад, зібралися близько 20 000 берлінців.
На цьому параді з доповіддю виступив Жуков. За словами Жукова, «це було свято, що символізує перемогу антигітлерівської коаліції над кривавою фашистською агресією».
В Радянському союзі про цей парад лише один раз за всю історію було показано трихвилинний беззвучний кінорепортаж(див. http://ledilid.livejournal.com/ за 07 вересня) …
Цікаво, що був і "парад переможених" – він відбувся 17 липня 1944р. у Москві – понад 55 тисяч полонених німців пройшли під конвоєм через місто. Позаду них йшли поливальні машини(вищий рівень московського цинізму та приниження людської гідності полонених…)
09 травня 1945р. війська 1–го Українського фронту разом з повстанцями завершили далеко не останню !!! битву Великої Вітчизняної війни — за столицю Чехословаччини Прагу.
В Прагу вступили також війська 4–го і 2–го Українських фронтів.
Сталося так, що Прага від німецьких військ визволялася двічі.
Перший раз її «визволили» частини РОА (російської визвольної армії), які рятуючись від радянських військ і розуміючи, що в радянському полоні їх доля складеться трагічно, прагнули здатися англо-американським військам. Їх шлях втечі мав пройти через Прагу.
Але на їх шляху стали німецькі війська, що прагнули придушити антифашистське повстання.Тоді частини РОА вирішили прокласти шлях зброєю, завдавши удару по німецьким військам. Прорвавшись до міста, вони були зустрінуті пражанами як визволителі. Не затримуючись у Празі, колони РОА рушили далі на Захід.
Тим часом з півночі радянські війська ламаючи опір німців проривалися до Праги. 9 травня вони вступили на вулиці міста. Німецьке угруповання «Центр» було оточено і капітулювало.
В черговий раз радянські війська окупували Прагу 21 серпня 1968р…
З оперативного зведення за 09 травня 1945р.: радянські окупаційні війська 4–го Українського фронту зайняли на території Чехословаччини міста Шілперк, Мюгліц, Моравська Трюбау, Літовель, Простеєв; війська 2–го Українського фронту – міста: Велікіє Межирічі, Йіглава, Брод, Бенешов, Тржебіч; війська 3–го Українського фронту зайняли на території Австрії міста: Лоосдорф, Візельбург, Амштеттен, Мюрццусмлаг, Брук, Грац і з’єдналися з американськими військами в районі Амштеттен.
Проте бойові дії на західному фронті ще продовжувалися і далі, хоча опір німецьких військ майже був подавлений.
09 – 12 травня 1945р.(середа – субота) — радянські окупаційні війська Українських фронтів взяли в полон численну кількість німецьких солдатів і офіцерів: війська 1–го Українського фронту – 168.000(з них – 7 генералів), війська 2–го Українського фронту – 135.000(з них – 8 генералів), війська 3–го Українського фронту – 114.766(з них – 5 генералів), війська 4–го Українського фронту – 56.280.
12 травня 1945р.(субота) війська 1, 2, і 4–го Українських фронтів звільнили територію Чехословаччини і Австрії від розрізнених загонів німецьких військ.

Згадаймо, а як же розпочиналася Друга світова яка пізніше переросла в другу Вітчизняну війну?…
23 серпня 1939р.(середа) Москва. Проти ночі на 24 серпня підписано радянсько–німецький договір про ненапад(Пакт Молотова – Ріббентропа) терміном на 10 років.
Важливо відмітити, що москалі тоді вдруге «наступили на одні і ті ж граблі»…
Це було друге намагання москалів розділити світ пополам і закінчилось воно для них другою Вітчизняною війною.
Як відомо, перше намагання москалів розділити світ пополам відбулося 12 жовтня 1808р. – в Ерфурті імператори Наполеон Бонапарт і Олександр I підписали франко–російську союзну конвенцію, котра підтверджувала умови Тільзитського миру 1807р., Наполеон визнавав права Росії на Фінляндію, Молдавію і Валахію, а Росія зобов'язувалась надавати Франції допомогу в її війні з Австрією.
Не вдалося мені відшукати – чи був тоді спільний москало–французький парад…
І закінчилось це для московії першою Вітчизняною війною…
У статті 1 радянсько–німецького договору вказувалося: "Обидві сторони, які домовляються, зобов’язані утримуватися від усякого насильства, від усякої агресивної дії і всякого нападу у відношенні один одного, як окремо, так і спільно з іншими державами”. Тоді ж підписано таємний додатковий протокол між Німеччиною і Радянським Союзом про розподілення сфер впливів у Східній Європі. Зокрема до сфери інтересів СРСР віднесені Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Літви вважався одночасно кордоном сфер інтересів Німеччини і СРСР, при цьому визнавалися інтереси Литви по відношенню до Віленської області; у разі територіально–політичної перебудови областей, що входили до складу Польської держави, кордон сфери впливів Німеччини і СРСР визначався по лінії річок Нарева, Вісла та Сян. Визнавалися також пріоритети щодо сфери впливу СРСР на Бессарабію
А вже 26 серпня 1939р. лідер Німеччини Адольф Гітлер, опираючись на радянсько–німецький пакт Молотова–Рібентропа, в ультимативній формі зажадав від Польщі передачі Німеччині порту Данциг(Гданськ).
І пока війська СРСР за згодою німців безуспішно втрачали своїх вояків у війні проти Фінляндії, німці, тепер уже за згодою з СРСР формально 01 вересня 1939р. нападом на Польщу розпочали Другу світову війну і на початок якої т.зв. світова громадськість прореагувала лише 03 вересня 1939р. – Великобританія і Франція оголосили війну Німеччині, яка за три дні фактично окупувала Польщу, пройшовши в азарті легкої перемоги за узгоджену з союзником по агресії – СРСР лінію.
Вже 06 вересня 1939р.(середа) війська німецької 14–ї армії генерала В.Ліста захопили польське місто Краків і тоді, боячись, що Гітлер піде і далі, 09 вересня 1939р.(субота) Москва. Нарком оборони СРСР і начальник Генерального штабу Червоної армії видали накази №16633 Військовій Раді БОВО і №16634 Військовій Раді КОВО про підготовку бойових дій проти Польщі. Командуванню пропонувалося до 11 вересня військам слід було „приховано зосередитися і бути готовими до рішучого наступу з метою блискавичним ударом розгромити війська супротивника, що стоять напроти”. Накази передані у війська 14 вересня 1939р., а СРСР напав на Польщу 17 вересня 1939р., якраз в той день, коли 17 вересня1939р., в результаті запеклих боїв з польськими військами, місто-фортецю Брест захопили німецькі війська.
А вже 22 вересня 1939р. в Бресті відбувся перший спільний військовий парад перемоги в Другій світовій війні на честь "радянсько – німецького братства по зброї" - парад перемоги над Польщею радянських і німецьких військ та церемонія обміну прапорами, як відомо, відбувся в Бресті 22 вересня 1939р.




і заклав основу щорічних парадів перемоги радянських, а після розвалу імперії зла – білоруських військовиків які ніякого відношення ні до першого, ні до подальших парадів перемоги у раніше нікому не відомій Брестській фортеці не мають (парад перемоги білоруських військовиків в Брестській фортеці в 2012р.), але вже інших союзників – військ країн антигітлерівської коаліції, т.зв. "забутий парад" – парад союзницьких військ СРСР, США, Великобританії та Франції Парад військ країн антигітлерівської коаліції біля Бранденбурзьких воріт у Берліні. Його приймали: від Червоної Армії – комбриг С.Кривошеїн, а від німецького вермахту – генерал Хайнц Гудеріан. Подібні спільні паради Червоної Армії й вермахту відбулися також в Гродно, Ковелі та Пінську.
Збереглася і кінохроніка німецьких та радянських кінодокументалістів про ці паради…
А Й.Сталін в своїй телеграмі з поздоровленнями А.Гітлеру з приводу "перемоги союзників", зокрема писав:"дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров'ю…"(можливо він мав на увазі кров польських героїв–захисників Брестської фортеці?! так щедро пролиту німецькими і радянськими окупантами). Всі ці документи були таємними як для світової громадськості, так і для нас з вами, т.зв. радянського народу, зберігалися в особистій течці Й.Сталіна і оприлюднені лише у другій половині двадцятого століття.
Один з батальйонів польського гарнізону під командуванням капітана Радзишевського продовжував спротив німецьким військам навіть і під час того параду, а після нього – вже радянським військам (німці великодушно подарували собраттям по агресії – радянським окупантам Брестську фортецю разом з її захисниками-поляками).
Одні святкували перемогу, а радянські «герої» добивали оточених німцями поляків у Брестській фортеці!!!
Цей польський батальйон був остаточно вибитий з Брестської фортеці вже бійцями окупаційної Червоної Армії лише 26.09.1939р.
Щось подібне і знову ж пов’язане з поляками було і в нашій, українській історії: 09 травня 1920р.(неділя) Київ. Спільний парад польсько–українських військ на Хрещатику з нагоди звільнення Столиці України Києва від радянських окупантів, який приймав командуючий польською армією генерал Е.Ридз–Смігли. Парад замикала 6–а дивізія Дієвої армії УНР під командою полковника М.Безручка. А в цей час йшли бої частин польського війська(6–го піхотного полку легіонерів) з частинами московських окупантів т.зв. Червоної армії за лівобережну частину міста Києва(Дарницю)
В черговий раз запеклі бої за недобиту ними в 1939р. Брестську фортецю німцям прийдеться вести вже проти радянських військ 22 червня 1941р…
А до цього, у радянській пресі 23 серпня 1940р.(п’ятниця) були опубліковані позитивні матеріали про річницю радянсько–німецького договору 1939р. Газета «Правда» охарактеризивала його як «один з важливіших документів в історії міжнародних відносин нашої епохи»…

Та Друга Світова війна ще продовжувалась. Попереду ще були односторонній з боку СССР розрив міжнародного договору(пакту) про нейтралітет між СРСР і Японською імперією тривалістю 5 років підписаного у Москві


представниками СРСР і Японії 13 квітня 1941р. терміном до 13 квітня 1946р. – набрав чинності 25 квітня 1941р.(завершення чергової агресії СРСР розпочатої 20 серпня 1939р. на річці Халгін–Гол - радянсько–монгольські війська під командуванням Георгія Жукова почали військові дії проти японців.)
Цей договір дозволив багаторічним ворогам звільнити значні військові ресурси, задіяні у протистоянні на спірних територіях в Манчьжурії та Зовнішній Монголії.
На початку 1945р. на Ялтинській конференції Йосиф Сталін на прохання президента США Франкліна Рузвельта погодився оголосити війну Японії після перемоги над Німеччиною, але довго зволікав з виконанням цієї обіцянки, а в цей час 06 серпня 1945р. о 8.15 ранку американський бомбардувальник Б–29 "Енола Гей", названий так по імені матері командира екіпажу полковника Пола Тіббетса.(бригадний генерал ВПС США Пол Тіббетс народився 23 лютого 1915р.), скинув атомну бомбу "Малюк" на японське місто Хіросіма. Це був перший випадок в історії людства, коли атомна зброя застосовувалась поза межами полігонів. Від вибуху загинуло близько 75 тисяч чоловік(за іншими даними – 90–140 тисяч осіб) і ще більше 250 тисяч отримали радіоактивне зараження.
Світ був у шоці від такого бомбардування…
Нині щорічно 06 серпня світ вшановує жертви атомних бомбардувань – День Хіросіми і Нагасакі. Всесвітній день боротьби за заборону ядерної зброї.
Щоб не залишитись поза переможцями над Японією в Другій світовій війні, вночі 08 серпня 1945р. Радянський Союз порушив пакт про нейтралітет з Японією, оголосивши їй війну і почав ввід радянських військ у Манчжурію. Японія продовжувала оборонятися і 09 серпня 1945р. — через три дні після атомного бомбардування Хіросіми американці скинули другу атомну бомбу, названу "Товстун", на японське місто Нагасакі. Пілот бомбардувальника B–29 мав задачу скинути "Товстуна" на місто Кокура, але погані погодні умови завадили виконати наказ і в якості цілі було вибрано Нагасакі, в котрому від вибуху загинуло більше 70 тисяч, а поранення отримали 200 тисяч осіб. Цього ж дня імператор Японії заявив у парламенті про намір капітулювати, що й було зроблено наступного дня.
10 серпня 1945р. — Японія оголосила про свою капітуляцію.
Друга світова війна для СССР продовжилась війною з Японією фактично до 14 серпня 1945р., коли імператор Японії Хірохіто видав указ про безумовну капітуляцію Японії.
Цієї ж ночі прихильники продовження війни підняли путч і захопили імператорський палац, але до ранку 15 серпня заколот було придушено.
У США і Великобританії цей день відмічають як день перемоги над Японією, хоча юридично саме підписання акту про капітуляцію Японії відбулося лише 2 вересня1945р.
В гавані Токіо на борту лінкора "Міссурі" було піднято прапори США, Британії, Радянського Союзу та Китаю і о 9–00 за місцевим часом Акт про капітуляцію був підписаний міністром закордонних справ Японії Мамору Шігеміцу від уряду країни, генералом Йошихіро Умезу від збройних сил і верховним головнокомандуючим союзних військ МакАртуром. Потім свої підписи на документі поставили представники США, Китаю, Британії, СРСР, Австралії, Канади, Франції, Нідерландів і Нової Зеландії.
Ця 20–хвилинна процедура завершила найстрашнішу війну в історії людства – Другу Світову війну.
Але і тут радянські комуністи поступили підло. Акт про капітуляцію підписали, а стан війни між СРСР і Японією залишався!
Лише 19 жовтня 1956р., було підписано Спільну радянсько-японську декларацію про припинення війни і відновлення дипломатичних відносин, що узаконило припинення стану війни і відновило дипломатичні відносини між двома державами.
Декларація вступила в силу 12 грудня 1956 року.
Відповідно до Декларації стан війни, що існував між СРСР і Японією з 9 серпня 1945 року, було припинено з дня набрання Декларації чинності; між двома державами відновлювалися мир і добросусідські відносини; СРСР і Японія домовилися про відновлення дипломатичних і консульських відносин, погодилися продовжити переговори про укладення мирного договору.
Декларацією передбачалося, що в короткі терміни між СРСР і Японією розпочнуться переговори про укладення договорів або угод з питань торгівлі та торгового мореплавання; одночасно з Декларацією вступлять в силу конвенція про рибальство і угода про рятуванні людей, що зазнають лиха на морі, від 14 травня 1956 року.
Країни підтвердили, що у своїх відносинах будуть керуватися принципами Статуту ООН, зобов'язалися не втручатися прямо чи опосередковано у внутрішні справи один одного. СРСР виявив готовність підтримати прохання Японії про прийняття її в члени ООН, погодився звільнити всіх японських громадян, засуджених в СРСР, і репатріювати їх в Японію.
Декларація зафіксувала відмову сторін від взаємних претензій, що виникли в результаті війни, а також відмова СРСР від репараційних претензій до Японії.
Одночасно з Декларацією було підписано протокол про розвиток торгівлі і взаємне надання режиму найбільшого сприяння.
Важливим моментом Декларації була доля Южно-Курильських островів Шикотан і Хабомаї



- спірна територія, вони повинні були бути передані Японії після підписання мирного договору.
Однак в умовах «холодної війни» питання про це «зависло у повітрі», і острова і досі залишиються під юрисдикцією СРСР.
У 2004 році Росія як держава-правонаступник СРСР визнала декларацію 1956 року як існуючу і заявила про готовність вести на її основі територіальні переговори з Японією...
А хто – небудь може пригадати, щоб загарбані московітами землі нею колись, комусь добровільно повертались?
Дійсно, азіата-москаля лише "гарача війна" змусить віддати награбоване…
Важливо також знати, що в день фактичної капітуляції Японії, 14 серпня 1945р. у Москві між СРСР і Китаєм, представленим урядом Чан Кай Ші, підписано Договір про дружбу і союз вже на 30 років(попередній Договір про ненапад між СРСР і Китаєм був підписаний 21 серпня 1937р.)
Згідно з ним Гоміньданівський уряд визнавав незалежність МНР, Радянський Союз зобов'язувався не втручатися в хід громадянської війни в Китаї, а в обмін отримував право спільно з Китаєм володіти Схіно–Китайською і Південно–Манчжурською залізницею, арендувати порт Дальній і створити в Порт–Артурі військову базу.
Доля і цього російського «Договору», як всім відомо, теж була плачевною.
Т. зв. «русскіє» і на цей раз не збиралися його виконувати, їм потрібно було переформувати сили для чергової агресії та створити власну атомну бомбу…
20 серпня 1945р. – після атомного бомбардування американцями Хіросіми і Нагасакі в Радянському Союзі створено Спецкомітет уряду під керівництвом Лаврентія Берії, метою котрого стало прискорення розробки власної ядерної зброї.
Допоки американці атомними бомбардуваннями примушували японців здатися, радянські комуно–окупаційні війська захоплювали нові території.
В цей же день, 20 серпня 1945р. м.Харбін був окупований радянськими військами і повернений Китаю. 22 серпня 1945р. радянські окупаційні війська висадились на Квантунському півострові (Китай) і захопили Порт–Артур (Люйшунь) та порт Дальній (Далянь)…
24 серпня 1945р. радянські окупаційні війська 1–го Далекосхідного фронту у ході радянсько–японської війни, яка формально була припинена ще 14 серпня 1945р., зайняли столицю Кореї м.Пхеньян.
Внаслідок радянської агресії, Японські північні території — Маньчжурія, Корея, Південний Сахалін та Курильські острови були окуповані радянськими військами. Вторгнення на великий японський острів Хоккайдо, яке планував Сталін, вдалося уникнути лише завдяки підписанню Японією капітуляції 02 вересня 1945р. і закінченню Другої світової війни…
Не пройшло і року з дня підписання «Договору» з Чан Кай Ші, як у квітні 1946р. Народно–визвольна армія Китаю без бою увійшла в окуповане радянськими військами місто, очистивши його від гоміньданівських військ Чан Кай Ші.
Знову комуністичний удар в спину тим, з ким підписано угоду аж на 30 років…
Обурений підлістю комуно–«русскіх» євро–азіатів, пізніше Чан Кай Ші буде всіляко підтримувати створену Ярославом Стецьком міжнародну організацію «Антибільшовицький блок народів».
Тривалий час День Перемоги над нацистською Німеччиною у Другій свтовій війні не відзначався.
Тільки через 20 років після війни, коли вимерли більшість фактичних учасників цієї жахливої війни, її переможців, дню 9–го травня надали належного значення.
У ювілейному 1965р. цей день став вихідним.
Добру традицію вшановувати 9–го травня всіх, хто віддав життя і здоров'я заради великої перемоги, продовжують і прийдешні покоління.
Сьогодні і в Церкві, і в родинному колі, і на державному рівні ми згадуємо полеглих та бажаємо миру живим.
Почалась «Холодна війна».
Нині 9 травня – День пам'яті загиблих воїнів.
У православному церковному календарі можна знайти кілька дат особливого поминання померлих.
Одним із таких днів, установлених Церквою, є 9–те травня – День Перемоги над нацистською Німеччиною у Другій свтовій війні, закінчення Великої Вітчизняної війни.
Як співається у відомій пісні, це «свято зі сльозами на очах».
«Свято» – тому що ми в складі військ одного з наших окупантів перемогли іншого окупанта, і «сльози» – тому що ця перемога далася дорогою ціною.
Десятки мільйонів воїнів та мирного населення поклали своє життя, щоб наблизити травень 1945–го.
Найкращий спосіб віддячити їм за цю жертву є молитва.
Тож, нехай милосердний Господь подасть спокій душам їх.
Але, як застерігають автори сайту "В контактє" (Цей день в історії - vk.com/in.history Друга Світова війна для України - це не лише радянсько-німецька війна 1941-45 рр. На українських етнічних землях, розділених на той час між різними державами, бойові дії розпочалися раніше 41-го і не закінчилися у 45-му...
Пам'ятаймо!

Чи зробили ми в Незалежній Україні хоч якісь висновки з цих прикрих помилок нашої історії – «братання» з московськими окупантами?
Нажаль, ні!
09 травня 1996р.(четвер) у Севастополі відбувся спільний військовий парад частин Чорноморського флоту РФ та підрозділів ВМС і прикордонників України–унікальний випадок, коли на параді йдуть війська окупантів і окупованих!!!.
09 траня 2010р.(неділя) Київ. Спільний парад російсько–українських військ – йшли єдиною коробкою на Хрещатику. Чергове повторення 1996р. в Севастополі…
Батальон білорусів йшов своєю групою, йти разом з убивцями чеченців, грузин, які представляли Росію на цьому параді білоруси відмовилися. . .
Ось як "оспівує" ту перемогу відомий російський поет Олександр Галич(мовою оригіналу):


Александр Галич

И было так: четыре года
В грязи, в крови, в огне пальбы
Рабы сражались за свободу,
Не зная, что они - рабы.
А впрочем - зная. Вой снарядов
И взрывы бомб не так страшны,
Как меткий взгляд заградотрядов,
В тебя упертый со спины.
И было ведомо солдатам,
Из дома вырванным войной,
Что города берутся - к датам.
А потому - любой ценой.
Не пасовал пред вражьим станом,
Но опускал покорно взор
Пред особистом-капитаном
Отважный боевой майор.
И генералам, осужденным
В конце тридцатых без вины,
А после вдруг освобожденным
Хозяином для нужд войны,
Не знать, конечно, было б странно,
Имея даже штат и штаб,
Что раб, по прихоти тирана
Возвышенный - все тот же раб.
Так значит, ведали. И все же,
Себя и прочих не щадя,
Сражались, лезли вон из кожи,
Спасая задницу вождя.
Снося бездарность поражений,
Где миллионы гибли зря,
А вышедшим из окружений
Светил расстрел иль лагеря,
Безропотно терпя такое,
Чего б терпеть не стали псы,
Чтоб вождь рябой с сухой рукою
Лукаво щерился в усы.
Зачем, зачем, чего же ради -
Чтоб говорить бояться вслух?
Чтоб в полумертвом Ленинграде
От ожиренья Жданов пух?
Чтоб в нищих селах, все отдавших,
Впрягались женщины в ярмо?
Чтоб детям без вести пропавших
Носить предателей клеймо?
Ах, если б это было просто -
В той бойне выбрать верный флаг!
Но нет, идеи Холокоста
Ничуть не лучше, чем ГУЛАГ.

У тех - все то же было рабство,
А не пропагандистский рай.
       
Свобода, равенство и братство...
Свободный труд. Arbeit macht frei.
И неизменны возраженья,
Что, дескать, основная часть
Из воевавших шла в сраженья
Не за советскую-де власть,
Мол, защищали не колхозы
И кровопийцу-подлеца,
А дом, семью и три березы,
Посаженных рукой отца...
Но отчего же половодьем
Вослед победе в той войне
Война со сталинским отродьем
Не прокатилась по стране?
Садили в небеса патроны,
Бурлил ликующий поток,
Но вскоре - новые вагоны
Везли их дальше на восток.
И те, кого вела отвага,
Кто встал стеною у Москвы -
За проволоками ГУЛАГа
Поднять не смели головы.
Победа... Сделал дело - в стойло!
Свобода... Северная даль.
Сорокаградусное пойло,
Из меди крашеной медаль.
Когда б и впрямь они парадом
Освободителей прошли,
То в грязь со свастиками рядом
И звезды б красные легли.
Пусть обуха не сломишь плетью,
Однако армия - не плеть!
Тому назад уж полстолетья
Режим кровавый мог истлеть.
И все ж пришел конец запретам,
Но, те же лозунги крича,
Плетется дряхлый раб с портретом
Того же горца-усача.
Он страшно недоволен строем,
Трехцветным флагом и гербом...
Раб тоже может быть героем,
Но все ж останется рабом.
И что ж мы празднуем в угоду
Им всем девятого числа?
Тот выиграл, кто обрел свободу.
Ну что же, Дойчланд - обрела.
А нас свобода только дразнит,
А мы - столетьями в плену...
На нашей улице - не праздник.
Мы проиграли ту войну.

 
Святкуймо…
Поминаймо…



З повагою та впевненістю в прозріння поки що ще "зашорених гомосовєтікусів", колишній яничар,
а нині капітан 1 рангу Військово-морських Сил Збройних сил України







Євген Лупаков.


Київ, 2012р.

Категорія: Українська історія | Додав: PORTAL_SOU (04.05.2012)
Переглядів: 1216 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."





ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ

переглянути збільшену мапу
Логін:
Пароль:



НОВИНИ  © ВГО СОУ






Пошук

Календар


Наші друзі та партнери

Пам’ятай про Крути [Vox.com.ua] Портал українця
Пиши українськоюЕвропейський конгрес українців
Українці УгорщиниСпілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Український радіопортал - Украинский радиопортал
 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ
Воєнна історіяЧасопис Промінь Просвіти
zampolit
Українське життя в Севастополі
Український козацький портал

Сайти осередків СОУ

Кнопка ВОО СОУ




Кнопка КРоСОУ

Тернопільська СОУ

  • При використанні інформації посилання на  www.portsou.at.ua  бов’язкове.
  • Зміст матеріалів на сторінках сайту не завжди відображає офіційну позицію Всеукраїнської громадської організації СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ і адміністрації сайту.
  • Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає сервіс "Ucoz".
  • Відповідальність за точність наведених фактів, цифр, та імен несуть автори матеріалів.
                                                         
Locations of visitors to this page

© Портал українських офіцерів
(Спілки офіцерів України)
2017

E-mail редакції: rigsou@ukr.net




Використовуються технології uCoz