Офіційні сайти відомств




Статті

Головна » Статті » Історичні статті » Історія українського війська

Історія Збройних сил України у постатях. Лазоркін Віталій Ілліч.
ЛАЗОРКІН Віталій Ілліч, нар. 9 липня 1945 р. у м.Угліч Ярославської області в родині політв’язня, українець, полковник з 1988 року, є одним з засновників і першим офіцером Збройних Сил України, народний депутат Львівської обласної Ради народних депутатів Першого демократичного скликання (1990-1995 р.р.). 
Освіта: у 1958-1963 р.р. – навчання в Коломийському технікумі механічної обробки деревини, отримав диплом техніка-механіка; у 1964-1969 р.р. – навчання в Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі Протиповітряної оборони, отримав диплом інженера з радіоелектроніки за фахом автоматизовані системи управління військами і озброєнням, та військове звання інженер-лейтенант; у 1993 р. закінчив курси дипломатичної і консульської служби при Київському інституті міжнародних відносин Національного університету імені Т.Г. Шевченка, отримав свідотство військового аташе і готувався у відрядження до Братислави, Словацька республіка, не поїхав за браком коштів у держави. 
Робота: 1958-1964 р.р. – праця на підприємствах Івано-Франківська і Львова: учень токаря, токар, слюсар, технік-конструктор; 1969-1977 р.р. – бойове чергування в Системі попередження про ракетний напад (СПРН) військ Протиракетної та Протикосмічної оборони (ПРО і ПКО) Військ ППО країни Збройних Сил СРСР на Заполяррі та в Латвії. 
У червні 1977 р. переведений на службу в 1 радіотехнічну бригаду 28 корпусу ППО. З грудня 1977 р. до грудня 1987 р. проходив службу в Управлінні військами Протиповітряної оборони Прикарпатського військового округу (м. Львів) на посадах офіцера і старшого офіцера відділу автоматизованих систем управління військами та озброєння. 
1987-1991 р.р. переведений на посаду старшого викладача Львівського політехнічного інституту – начальника радіолокаційного циклу Об’єднаної військової кафедри. Був обраний членом Вченої ради радіотехнічного факультету Львівської політехніки. З травня 1988 р. – полковник. У 1990 р. був обраний головою секретаріату Львівського громадського комітету за відродження Української Національної Армії. Секретаріат Комітету був розташований на вул. Вірменській, 4. Полковник Лазоркін зробив суттєвий внесок у відвертання загрози громадянської війни в Україні, розробивши власну Концепцію створення національних Збройних Сил України. Цю Концепцію він оприлюднив 1 грудня 1990 р. на Великій Раді Народного Руху України в Будинку письменників на вул. Банковій, 2, у м. Києві. Після повернення з Києва полковник Лазоркін зазнав політичного та адміністративного переслідування з боку політорганів і командування ПрикВО та спроби звільнення з військової служби. 
На знак протесту проти політичної розправи у грудні 1990 р. полковник Лазоркін вийшов з членів КПРС. 
У січні 1991 р. за рекомендацією В’ячеслава Чорновола, голови Львівської обласної ради, колектив радіотехнічного факультету Львівської політехніки висунув полковника Лазоркіна кандидатом в народні депутати Львівської обласної ради по 197 в.о., м. Новояворівськ. Довіреною особою було призначено Георгія Гонгадзе, молодого енергійного студента, члена Народного Руху України та народного поета Львівщини Івана Пазина. 
У лютому 1991 р. був обраний депутатом Львівської обласної Ради народних депутатів. Наступного дня після виборів командувач військами ПрикВО генерал-полковник Скоков провів нараду керівного складу, де привітав полковника Лазоркіна з переконливою перемогою на виборах і побажав йому успіхів в роботі. 
У 1991 р. полковник Лазоркін став співзасновником Збройних Сил України як автор Концепції створення національних Збройних Сил України та як активний учасник її реалізації у 1991-1992 р.р. У квітні 1991 р. він став членом військової колегіі Народного Руху України, членом оргкомітету з підготовки і проведення Першого з’їзду українських офіцерів, який відбувся 27-28 липня 1991 р. у Києві, та став співзасновником Спілки офіцерів України; був обраний заступником Голови СОУ. У подальшому, протягом багатьох років, обирався до керівних органів Спілки. 
28 серпня 1991 р. полковник Лазоркін був викликаний до Верховної Ради України головою Комісії з питань безпеки і оборони генерал-лейтенантом міліції Дурдинцем для підготовки національного військового законодавства. Вже 6 вересня 1991 р. полковник Лазоркін передав до Комісії з питань безпеки і оборони розроблені ним проекти законів «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України», які були прийняті Верховною Радою України 6 грудня 1991 р. Цей день, 6 грудня, Україна щороку святкує як День Збройних Сил України. 
У липні 1991 р. Постановою Верховної Ради УРСР №1332-XII «Про хід виконання постанов і доручень з питань проходження громадянами республіки строкової військової служби» полковника Лазоркіна було введено до складу Комісії при Президії Верховної Ради Української РСР по розгляду звернень громадян республіки з питань загибелі та каліцтва військовослужбовців під час проходження військової служби. 
Полковник Лазоркін фактично є першим офіцером Збройних Сил України, організатором робочої групи із створення Міністерства оборони України, яку очолив призначений міністром оборони України генерал-майор авіації К.Морозов. У вересні 1991 р. полковник Лазоркін став представником від України у складі міждержавної робочої групи з військових питань при Комітеті з питань безпеки і оборони Верховної Ради СРСР, завдяки професіоналізму полковника Лазоркіна назавжди було знято з обговорення на міждержавному рівні питання про воєнну доктрину оновленого СРСР. 
У жовтні 1991 року став членом ініціативної групи зі створення Військово-Морських Сил України, до якої увійшли капітан-лейтенант Ігор Тенюх і капітан 1-го рангу Валентин Польовий. У лютому і березні 1992 року в Севастополі мав зустрічі з командувачем ЧФ адміралом Ігорем Касатоновим, на яких обговорював питання передачі ЧФ ло складу Збройних Сил України. Був призначений до складу двосторонньої робочої групи у переговорах між Україною і Російською Федерацією із розподілу ЧФ, де відстоював позицію щодо передачі Україні ЧФ усіх сил, що дислокуються на території України. 
21 грудня 1991 р. він був відряджений зі Збройних Сил СРСР на військову службу до Збройних Сил України, а 23 грудня 1991 р. наказом Міністра оборони України №2 був призначений керівником групи консультантів Міністра оборони України та введений до складу Вищої атестаційної комісії Міністерства оборони України. 
18 січня 1992 р. полковник Лазоркін за дорученням Виконкому СОУ здійснив приведення до військової присяги на вірність Українському народові офіцерів запасу Київського гарнізону на майдані біля Софії Київської. Цей захід транслювався центральним каналом телебачення України. 
21 квітня 1992 р. полковник Лазоркін виступив з доповіддю «Творчий науковий підхід до будівництва Збройних Сил України – вимога часу» в Харкові у Військовій інженерній радіотехнічній академії Протиповітряної оборони на науково-практичній конференції з питань розвитку військ Протиповітряної оборони (ППО) України. У своїй доповіді полковник Лазоркін розкрив зміст запропонованої ним Концепції розвитку ППО України, яка передбачала об’єднання сил корпусу ППО і ППО військового округу під єдиним командуванням Управління ППО військового округу з метою нарощування зусиль Протиповітряної оборони України у військових округах. Це дозволило б командувачу ППО України посилити ефективність Протиповітряної оборони України за рахунок нарощування її ешелонування по висотах з застосуванням усіх наявних типів засобів розвідки повітряних цілей та зенітно-ракетних комплексів, а також впроваджувати єдині підходи у тактиці бойових дій військ ППО, у військово-технічній та кадровій політиці. І хоча командувач ППО України генерал-полковник Лопатін підтримав цю концепцію і почав її реалізовувати, та міністр оборони України Морозов, займаючись механічним скороченням чисельності Збройних Сил і не дбаючи про наслідки цього для обороноздатності України, скоротив посаду полковника Лазоркіна і вивів його у розпорядження. Та у жовтні 1993 р. новий міністр оборони генерал-полковник Радецький поновив полковника Лазоркіна на генеральській посаді і у 1993-1996 р. полковник Лазоркін керував Центральним науково-дослідним інститутом Міністерства оборони України як заступник начальника з наукової роботи, видав більш ніж 50 друкованих наукових праць, серед яких проекти законів, Воєнної доктрини України та Концепції воєнної реформи. Внесок полковника Лазоркіна у створення Збройних Сил України не був належним чином оцінений державою і він не отримав ні державних нагород України, ні чергового військового звання, обіймаючи при цьому генеральські посади. 
Після звільнення з військової служби у 1996-1997 р.р. керував управлінням міжнародного забезпечення інформатизації в Національному агентстві з питань інформатизації при Президентові України і своєю працею сприяв розвитку інформатизації України та створенню її інформаційного простору. 
У 1998-1999 р.р. взяв активну участь у створенні Державної пошуково-рятувальної служби на водних об’єктах і до червня 2003 р. керував Службою як заступник начальника ДПРСВО – начальник Управління реагування на надзвичайні ситуації на водних об’єктах. Своєю працею сприяв покращанню роботи системи рятування на воді та зменшенню у 6 разів втрат людських життів, за що був нагороджений почесною грамотою Кабінету Міністрів України. 
У 2004 р. полковник Лазоркін створив і очолив Громадський інститут стратегічних досліджень і впровадження перспективних програм «Перспектива», який працює над дослідженням проблем національної безпеки, вдосконаленням термінології чинного законодавства, соціального захисту осіб, звільнених з військової служби, розробив проект державної програми розвитку виробництва біодизеля у період до 2010 р. та склав програму "Розвиток біоенергетики України як засіб вирішення соціальних проблем військовослужбовців запасу та у відставці у період 2004-2015 р.р.” (шифр "БІОДИЗЕЛЬ”). 
У листопаді і грудні 2004 р. полковник Лазоркін працював в Комітеті національного порятунку, в кабінеті 325, де організував цілодобове чергування офіцерів з питань контролю пересування військових формувань та координації дій державних військових структур. 
Протягом 2005-2013 р.р. організував проведення ряду всеукраїнських науково-практичних конференцій і круглих столів за участю народних депутатів України, науковців і провідних фахівців в сфері національної безпеки і оборони, представників громадських організацій на тему: „Концептуальні засади воєнної доктрини України і воєнної реформи” та „Проблеми національної безпеки в умовах сучасного розвитку України”, де було обговорено проблеми національної безпеки, оновлення воєнного устрою держави, створення цивільного міністерства оборони і нової структури Збройних Сил. Висновки з роботи цих заходів були передані до Секретаріату Президента України. 
Данні про родину. Батько – Лазоркін Ілля Васильович, українець, інженер-економіст, нар. 1901 р. в селі Комишанка Лебединського повіту Сумської області. По закінченні у 1927 р. Харківського інституту народного господарства, отримав диплом інженера-економіста і за фахом працював у Харкові, на той час – столиці України. З переїздом Уряду України до Києва був переведений на роботу у Київ. У 1931 р. був переведений до Свердловська, де організував і очолив кафедру економіки кольорових і чорних металів у Свердловському державному університеті. У 1934 р. за станом здоров’я був переведений на роботу у Вороніж. У 1935 р. був заарештований і направлений до трудових таборів в системі НКВС СРСР, де очолював планово-економічні структури на будівництві залізниці Воркута–Котлас, Череповецького комбінату з виробництва міді, Рибинського водосховища та залізниці Сталінград–Саратов. У 1939 р. одружився на Анастасії Мігуновій, разом з якою виховали трьох дітей: доньку Євгенію 1941 р.н., сина Володимира 1943 р.н. та сина Віталія 1945 р.н.. У 1946 р. був звільнений з ув’язнення і нагороджений медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной Войне», а у 1962 р. був реабілітований за відсутністю складу злочину. У 1946 р., після звільнення, разом з родиною повернувся до України, де працював з відродження харчової промисловості Чернівецької, Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської та Закарпатської областей. Помер у 1998 році, похований на Янівському цвинтарі Львова. 
Мати Анастасія Михайлівна, нар. 1918 р. в селі Чаплі Курської області, фармацевт, померла у 1979 р., похована на Янівському цвинтарі Львова. 
Сестра Євгенія 1941 р.н., інженер-архітектор, померла у 1981 р.. похована на Янівському цвинтарі Львова. 
Брат Володимир, 1943 р.н., військовий пенсіонер, з 1974 р. проживає у м. Солнечногорськ Московської області. 
Дружина Лазоркіна (Івасюта) Євгенія Михайлівна, пенсіонерка, разом з полковником Лазоркіним виховали трьох дітей. Мужньо переносила труднощі військової служби, нелегкі часи політичних репресій чоловіка, завжди була йому надійним другом і порадником. 
Нагороди: медаль «Ветеран труда»; медаль «Ветеран Збройних Сил», почесні відзнаки: «Офіцерський хрест з мечами» (СОУ), «Золотий Хрест» Союзу українських вояків у Англії, «15 років Збройним Силам України», «20 років Львівській обласній раді»; «Лицар мужності», також 10 військових медалей. 
Список статей Лазоркіна В.І., надрукованих періодичними і відомчими виданнях України: 
1. В. Лазоркін. «Концепція створення Збройних Сил України», матеріали 1-ї сесії Великої ради Народного Руху України від 01.12.1990 р., м. Київ. 
2. Лазоркін В.І. «Боягузи ховаються за танки», стаття, газета «За вільну Україну» від 21.08.1991 р., м. Львів. 
3. Лазоркін В.І. «Про оборону України», проект Закону України. Матеріали сесійного засідання Верховної Ради України від 06.12.1991 р. 
4. Лазоркін В.І. «Про Збройні Сили України», проект Закону України. Матеріали сесійного засідання Верховної Ради України від 06.12.1991 р. 
5. Лазоркін В.І. «Позиція була твердою». Актуальне інтерв’ю. Газета «Народна Армія». 06.12.1991р., м. Київ. 
6. Лазоркін В.І. «Творчий, науковий підхід до будівництва Збройних Сил України – вимога часу», доповідь, матеріали науково-практичної конференції з питань розвитку військ Протиповітряної оборони України. 21–23.04.1992 р. Видавництво Військової інженерної радіотехнічної академії Протиповітряної оборони, м. Харків. 
7. Лазоркін В.І. «Оборонна достатність України», стаття. Газета «Вечірній Київ». 1992 р. 
8. Лазоркін В.І. «Слово до випускників Львівського військового училища голови Державної екзаменаційної комісії полковника Лазоркіна В.І., депутата Львівської обласної ради народних депутатів, старшого консультанта міністра оборони України». Журнал «Атака» №16-18 17.06.1992 р. Львів. 
9. Лазоркін В.І. «П’ятої колони не буде!». Інтерв’ю. Газета ВІЧЕ. №17 стор. 8. Травень 1992 р. Видавництво «Вільна Україна». 
10. Лазоркін В.І. «Флоту України бути!». Газета Армія України. 04.08.1992р., м. Львів. 
11. Лазоркін В.І. «Якій бути воєнній доктрині України». Стаття, Газета Армія України №174 (15490) 15.09.1992р. стор.4, м. Львів. 
12. В. Лазоркін. «Воєнна доктрина України», проект, Газета «Армія України» № 174 від 15 .09.1992 р. 
13. Кохно В.Д., Лазоркін В.І. «Основи воєнної доктрини України» (проект документу). Матеріали засіданні Експертної наукової Ради Міністерства оборони України від 6 січня 1993 року, м. Київ. 
14. Лазоркін В.І. «СОУ – не політична, а громадська організація». Газета "Народна армія” від 16 жовтня 1992 року, м. Київ. 
15. Лазоркін В.І. «Співробітництво з НАТО та воєнна реформа в Україні». Матеріали інтерактивного семінару. Науково-аналітичний журнал «Економічний часопис» №6, стор. 38-42, 2001 р. www.soskin.kiev.ua 
16. Лазоркін В.І. «Львів. !989-1991 роки». Книга «Шануймося панове офіцери», стор. 121-183, Воєнне видавництво України «Ватра», 19.10.2001 року. 
17. Лазоркін В.І. «Створення Військово-Морських Сил». Книга «Шануймося панове офіцери», стор. 233-241, Воєнне видавництво України «Ватра», 19.10.2001 року. 
18. Лазоркін В.І. «Біопаливо: слово за Урядом». Стаття. Народна газета №17 (719) 2006 р., м. Київ. 
19. Лазоркін В.І. «Хто роздмухує четверту Світову війну - міфи і реальність», доповідь, матеріали 5-ї Всесвітньої конференції «Діалог цивілізацій чи 4-та Світова війна», 25.05.2006 р., Міжнародна академія управління персоналом, м. Київ. 
20. Лазоркін В.І. «Симон Петлюра і сучасність в контексті вимог національної безпеки», виступ на науковій конференції Всеукраїнського товариства «Знання». 2006 р., м. Київ. 
21. Лазоркін В.І. «Стратегія національної безпеки», доповідь. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми національної безпеки в умовах сучасного розвитку України» Міжнаціональної академії управління персоналом, наукове видання, стор. 18-32. 15 вересня 2006 року, м. Київ. 
22. Лазоркін В.І. «Вплив державної мови на понятійний апарат у сфері національної безпеки», доповідь. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми національної безпеки в умовах сучасного розвитку України» Міжнаціональної академії управління персоналом, 15 вересня 2006 року, м. Київ, наукове видання, стор. 430-437. 
23. Лазоркін В.І. «Актуальність прийняття нової воєнної доктрини України», доповідь. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми національної безпеки в умовах сучасного розвитку України» Міжнаціональної академії управління персоналом, 15 вересня 2006 року, м. Київ. наукове видання, стор. 459-475. 
24. Лазоркін В.І. «Biokraftstoffe sn der Ukraine». Ukr-200 000 Kiev. доповідь, матеріали 4-го Міжнародного конгресу з альтернативних джерел енергії /Kongress "Kraftsstoffe der Zukunft”. Берлін, 27-28.11.2006 р. 
25. Лазоркін В.І. «Контрабанда і катастрофа (з перших вуст)», стаття. Народна газета. 2007 р., м. Київ. 
26. Лазоркін В.І. «Україні потрібна нова політична сила», стаття, «Народна газета» №38 (836), 09-15.10.2008 р., м. Київ. 
27. Лазоркін В.І. «Криголам». Журнал «Військо України» № 11 2006 року, стор. 33-38, м. Київ. 
28. Лазоркін В.І. «Воєнна доктрина як складова національної безпеки України», стаття, матеріали науково-практичної конференції «Збройні Сили України та інші військові формування: історія і сучасність». Науковий збірник, стор. 44-65, 25 жовтня 2008 р. м. Львів. 
29. Лазоркін В.І. «Так гартувався флот». Журнал «Військо України» № 04/106 2009 року, стор. 36-38, м. Київ. 
30. Лазоркін В.І. «Так гартувався флот», стаття, матеріали Міжнародної наукової військово-історичної конференції «Воєнна історія північного Причорномор’я та Таврії». Науковий збірник. стор. 736-741. 6-7 жовтня 2011 р., м. Севастополь. 
31. Лазоркін В.І., «Актуальні проблеми національної безпеки та шляхи їх вирішення», доповідь, матеріали науково-практичної конференції: "Актуальні проблеми національної безпеки та шляхи їх вирішення”, Національний військово-історичний музей України, 14 грудня 2011 р., Київ. 
32. Лазоркін В.І., «Львівська обласна рада і Збройні Сили України», доповідь, матеріали Круглого столу: «Збройні Сили України: вибір шляху», присвячений 20-й річниці створення Збройних Сил України. Львівська обласна рада, 23 грудня 2011 р., м. Львів. 
33. Лазоркін В.І., «Нові методологічні засади у сфері національної безпеки», доповідь, матеріали науково-практичної конференції на тему: "Актуальні проблеми національної безпеки та шляхи їх вирішення”, Університет «Україна». 01 лютого 2012 р., м. Київ. 
34. Лазоркін В.І., «Робота правового механізму перерахунку раніше призначених пенсій, що закладений в Законі України (2262-XII) «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби…» доповідь, матеріали Круглого столу "Основні причини масових порушень в Україні конституційного права військових пенсіонерів на перерахунок раніше призначених пенсій за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби…” (2262-XII) та шляхи вирішення цієї суспільно важливої проблеми”, Львівська обласна рада, 22 березня 2012 р., м. Львів. 
35. Лазоркін В.І., «Збройні Сили України: 1991-2011», стаття, журнал «УНІВЕРСУМ» № 11-12, стор. 27-29, 2011, м. Львів. 
36. Лазоркін В.І., «Як усунути пенсійну нерівність», стаття, газета «Українські офіцери» № 35, 2012 р. м. Київ. 
37. Лазоркін В.І. «Холодна війна і Україна», стаття, матеріали Міжнародної наукової військово-історичної конференції «Холодна війна»: уроки історії. 1946-1991 р.р.». Науковий збірник, стор. 355-359. 4-5 жовтня 2012 року, м. Севастополь. 
38. Лазоркін В.І. «Геноцид в Україні», стаття, незалежний культурологічний часопис «Ї», http://www.ji-magazine.lviv.ua/anons2013/Lazorkin_Genocyd_v_Ukraini.htm 
39. Лазоркін В.І. Доповідь «Роль відомих діячів Волині і Полісся у створенні Збройних Сил України в 1990-1992 роках». Науковий збірник матеріалів науково-історичної конференції «Воєнна історія України. Волинь та полісся» 25-26 квітня 2013 р. м. Рівне, стор. 572-578. Видавництво Національного військово-історичного музею України. 
Використані джерела: 

1. Книга «Шануймося панове офіцери», вид. Київ, 2001 р., стор. 233-241 
2. Стенограма засідання Верховної Ради України від 3.09.1991 р., стор. 53-54. 
3. Газета «Народна армія» від 7 березня 1992 року. 
4. Доповідь голови Львівської міської організації Спілки офіцерів України Романа Терешка на тему: «Передумови створення Збройних Сил України» на круглому столі у Львівській обласній раді 21 грудня 2011 року до 20 річниці Збройних Сил України.
Категорія: Історія українського війська | Додав: PORTAL_SOU (01.11.2013)
Переглядів: 4416 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 1
1 vlazorkin  
0
Ця стаття заповнила "білу пляму" в інформації про тих людей яки творили Збройні Сили України. Початок 90-х років - це складний період в історії України і нащадки мають знати про тих, хто ризикуючи власним благополуччям, виборювали державність України. Полковник Віталій Лазоркін багато зробив для відвертання громадянської війни в Україні та для створення Збройних Сил України.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."





ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ

переглянути збільшену мапу
Логін:
Пароль:



НОВИНИ  © ВГО СОУ






Пошук

Календар


Наші друзі та партнери

Пам’ятай про Крути [Vox.com.ua] Портал українця
Пиши українськоюЕвропейський конгрес українців
Українці УгорщиниСпілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Український радіопортал - Украинский радиопортал
 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ
Воєнна історіяЧасопис Промінь Просвіти
zampolit
Українське життя в Севастополі
Український козацький портал

Сайти осередків СОУ

Кнопка ВОО СОУ




Кнопка КРоСОУ

Тернопільська СОУ

  • При використанні інформації посилання на  www.portsou.at.ua  бов’язкове.
  • Зміст матеріалів на сторінках сайту не завжди відображає офіційну позицію Всеукраїнської громадської організації СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ і адміністрації сайту.
  • Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає сервіс "Ucoz".
  • Відповідальність за точність наведених фактів, цифр, та імен несуть автори матеріалів.
                                                         
Locations of visitors to this page

© Портал українських офіцерів
(Спілки офіцерів України)
2024

E-mail редакції: rigsou@ukr.net




Використовуються технології uCoz