Офіційні сайти відомств




Статті

Головна » Статті » Аналітичні статті » Нац. безпека і оборона

«Воссоєдінєніє» як акт примусу
Нещодавні передвиборні перегони, кричущі приклади фальсифікації результатів виборів до Верховної Ради, коли суди брутально і неправомірно скасовували волевиявлення громадян, на деякий час відвернули увагу українців від залаштункових махінацій адептів «Русского міра» в Україні. Тим часом ідеологічні диверсії та спецоперації проти Української державності не припиняються.
 
21 вересня в Москві розпочався збір підписів за всенародний референдум щодо «возз’єднання України, Росії і Білорусі». Перед підписанням так званої «Хартии Воссоединения Народа России, Украины и Белоруссии» її ініціатори прибули до Храму Святителя Ніколая на Трьох горах, де звернулися до Бога з молитвою про дарування успіху в справі возз’єднання. Sic! Настоятелем храму є скандальний керівник синодного відділу зі взаємин церкви й суспільства РПЦ протоієрей Всеволод Чаплін, який в інтерв’ю «Російській службі новин» публічно закликав до війни проти сусідів Росії й запропонував забрати до армії оранжевих опозиціонерів. За його словами, Росії треба «нарощувати могутню військову присутність» у всіх регіонах, де «люди просять захисту від оранжевих експериментів, різних кольорових революцій». Понад те: «Навіть якщо Росії потрібно буде брати участь у бойових діях, цього сьогодні не варто боятися. Армії треба, нарешті, дати справжню роботу».
 
Але це так. До слова, як мовиться. Служителі РПЦ – тема окремої розмови. Наразі йдеться про так звану «Хартию воссоединения народа России, Украины и Белоруссии». Який «народ Росії, України, Білорусії» мається на увазі? Був уже «вєлікій совєтскій народ», була «общность совєтскіх людєй». Чим усе це закінчилось – відомо. Експеримент виявився невдалим.
 
Кілька фрагментів з «Хартии…» – відверто провокаційного документа: «Мы, живущие в разделенных государственными границами Белоруссии, Российской Федерации и Украине, опираясь на исторический опыт и стремясь к общему будущему, считаем это разъединение свершившимся вопреки воле нашего народа (?! – О. Р.), препятствующим нашему свободному развитию и благополучию. В связи с этим мы (Логіка авторів «хартії» дивовижна: ні в кого не запитавши дозволу, самочинно діють від імені мільйонів українців – «мы»! – О. Р.) провозглашаем Хартию Воссоединения Нашего Народа! (Про який це Народ без чітко окресленої ідентичності мовиться? Про яке «Воссоединение» йдеться? – О. Р.) <…> предлагаем присоединиться к нашей Конфедерации другим странам и народам (Треба розуміти – США, Франції, Німеччині, Великобританії?.. – О. Р.). Мы предлагаем настоящую Хартию оставить открытой для подписания всеми заинтересованными общественными объединениями и организациями, а также гражданами (американцями, французами, німцями, англійцями?.. – О.Р.)».
 
«Хартия воссоединения…» (скоріш «Акт примусу») – чергова антиукраїнська провокація проімперських сил, яку завбачливо, але вкрай незугарно взялися рекламувати як вияв народної ініціативи. Хто ж її виразник в Україні?
 
Виявляється, що такий собі «Собор православных женщин Украины поддерживает инициативу Русской Православной Церкви об объединении России, Украины, Белоруссии» . Очолює Правління Собору Наталія Вітренко – вже призабута скандально полум’яна «прогресивна соціалістка»
 
А ще підтримує «Хартию…» така собі «Конфедерация труда Украины», яку очолює теж призабутий Володимир Марченко, народний депутат України трьох скликань, поплічник таваріща Наталії Вітренко у Верховній Раді. Одне слово, «картіна маслом», як полюбляв примовляти герой одного з численних російських серіалів, що заполонили український телепростір.
 
Підтримує «українську громадську ініціативу» і такий собі інформаційно-аналітичний портал «Русский мир Запорожья». Цитуємо: «Идея воссоединения единого народа (?! – О.Р.) витает в воздухе с момента величайшей трагедии ХХ века распада Советского Союза… Редакция информационно-аналитического портала «Русский мир Запорожья» поддерживает любые инициативы, направленные на воссоединение нашей Великой Родины (?! – О.Р)». Чи не є такі «ініціативи» замахом на територіальну цілісність України?
 
На початку жовтня інтернет-портал «Главред» повідомив, що в Києві так звані православні братства почали збирати підписи за «воссоединение Украины, России и Белорусии». Принаймні так заявив голова організації «Православный выбор» Юрій Єгоров, кандидат до Верховної Ради від партії «Русский блок». Цитуємо: «Мы поддерживаем идею воссоединения наших русских народов (вражаюча сентенція! – О.Р.) и единства Православия. Мы вынесем 20 октября этот вопрос окончательно на рассмотрение собрания православной общественности со всей Украины. Будет принято решение о начале сбора подписей… Я думаю, что мы соберем 3 миллиона подписей, необходимых для проведения референдума на Украине. «Русский блок» нас поддерживает в этом, а также другие пророссийские силы откликнулись».
 
І справді. «18 октября, спустя сто лет, в столице Украины был воссоздан Киевский Русский клуб <…> Даже если проект единого общерусского движения не увенчается успехом, это приведет к созданию конфедерации русофильских движений, которая в дальнейшем должна выступить ядром консолидации русской части государства, а в «оранжевых» регионах, включая и Киев, – влиятельных политических групп. Это имеет целью остановить дерусификацию населения и рост украинского национализма, покончить с пассивной покорностью русской части населения, воспрепятствовать искусственному выдавливанию государства Украина из Русского мира. <…> Особое внимание в своей деятельности клуб уделяет возрождению малороссийской, южнорусской и русинской идентичности как части общерусского самосознания. <…> Вместе с тем, члены клуба лояльны к идеям воссоединения восточных славян в любой форме, формированию евразийских объединений, но своим приоритетом считают возрождение общерусского государства в форме православной империи. <…> Клуб признаёт временный статус государства Украина как формы социального порядка и защиты, и выступает за его совершенствование (в т.ч. федерализацию) и наполнение русским содержанием. Антирусские и антироссийские черты современной Украины претят членам клуба. Клуб выступает за переименование Украины в название, содержащее корень «рус». Знову постає запитання: чи не є такі «ініціативи» замахом на територіальну цілісність України?
 
Провокаційна метушня довкруж «Хартии воссоединения…», довкола усіляких «русскіх клубов» і партій тощо дуже вже нагадує історію німецько-австрійських та німецько-чехословацьких стосунків у 1938 році. Чим це закінчилось – відомо.
 
Але політичний маховик уже запущений. У Москві створено громадську координаційну раду на підтримку «Хартії…». За словами Валентина Халецького, голови такого собі «Общественного Совета Украины», голови такої собі міжнародної організації «Народна більшість Росії, України та Білорусії» (про яку «народну більшість» йдеться? – О. Р.), координаційна рада має координувати діяльність комітетів, які просуватимуть ідею «воз’єднання» на місцях, у кожній з трьох країн. Мовляв, «ідея Хартії возз’єднання народу (?! – О. Р.) стала продовженням української громадської ініціативи про конфедеративний міждержавний союз Росії, України та Білорусії».
 
Свої політичні карти Кремль вже не приховує. 28 жовтня член генради правлячої партії Російської Федерації – партії «Единая Россия» – депутат Держдуми Дмитро Саблін, який перебував в Україні як міжнародний спостерігач на виборах, безапеляційно заявив: «Від результату виборів (до Верховної Ради. – О.Р.) безпосередньо залежить майбутнє відносин між Російською Федерацією і Україною… Наша партія підтримує Партію регіонів. А також підтримує всі проросійські сили в Україні».
 
Від слоганів до референдуму?
 
«Хартия…» містить звернення до президентів трьох держав з пропозицією про сприяння у підготовці та проведенні загального референдуму про возз’єднання народу (? – О. Р.) і створення конфедерації.
 
Слід зазначити, що наразі Партія регіонів вважає недоцільним проведення такого референдуму. Мовляв, це веде до політизації та розколу. За словам Михайла Чечетова, заступника голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді, «ми не будем выступать за такие идеи, чтобы противопоставлять Запад и Восток Украины». Але, як мовиться, «ше не вечір»…
 
6 листопада 2012 року, якраз напередодні роковин більшовицького заколоту в Петрограді, депутати Верховної Ради без зайвого галасу розглянули у повторному другому читанні і ухвалили в цілому більш ніж сумнівний з правового погляду проект закону «Про всеукраїнський референдум» № 6278 від 29 квітня 2010 року. У цьому документі закладені підходи, які суперечать статутним принципам Ради Європи, баченню Парламентської асамблеї Ради Європи, зокрема Резолюції № 1121 «Про інструменти участі громадян у представницькій демократії» та низці позицій Венеціанської комісії, зокрема, Кодексу належної практики щодо референдумів.
 
Зв’язок між ухваленим законом і рекламним слоганом «Референдум за народною ініціативою», який вже не один місяць завзято нав’язує громадянам України Віктор Медведчук (див. мою статтю «Украинский выбор»: для кого чи для чого?», більш ніж прозорий. Не важко здогадатись, кому насамперед вигідний «референдум за народною ініціативою» – надто вже неприродно проникливо й наполегливо запевняє українців із численних білбордів і сітілайтів кум Володимира Путіна, що «референдум – це воля народу». Свого часу саме через референдум Александр Лукашенко запровадив другу офіційну мову. Наслідки для білоруської мови стали катастрофічними…
 
На тлі кричущих порушень Закону про вибори до Верховної Ради можна лише уявити, як проходитиме в Україні референдум щодо питання «воссоєдінєнія» тощо. Своєрідним підтвердженням сказаному є емоційна заява заступника голови ЦВК Жанни Усенко-Чорної: «На сьогодні виборчий процес був кинутий під ноги безвідповідальним правоохоронцям. Хтось вирішив, що взяв Бога за бороду і став чинити безчинства... Якщо держава прийме ці протоколи (результати виборів по 94 округу, де Окружком оголосив переможницею Тетяну Засуху. – О. Р.), то держави не існує». Протоколи ЦВК прийняла…
 
Висновок. Не народ треба вишколювати і робити його законослухняним, а найперш від влади слід вимагати дотримання Закону. Сьогодні проведення будь-яких референдумів на будь-якому рівні може перетворитись на жорстке і жорстоке протистояння, може завершитись цілковитою узурпацією влади. Бо в сучасній Україні референдум – це не метод з’ясування думки суспільства, а спосіб його ошукати. Попри цинічне артикулювання прав громадян щодо вільного волевиявлення: «Країною керуєш ТИ! А не ті, кого ТИ обираєш».
 
Возз’єднання з лузером?
 
«Без русского начала, без связей с русской историей и русской культурой Украина, как изначально антирусский проект, неизбежно склоняется к фашизации и шовинизму. <…> Уход от России для Украины – это уход от широких горизонтов, это «жить в лесу, молиться поломанному колесу», это узкие рамки этнополитического украинства, в которые загоняют всю страну. Если что и сможет спасти Украину от поголовной радикализации, так это углубление интеграционных связей с Русским миром – от культуры до экономики».
 
Цю більш ніж сумнівну, м’яко кажучи, сентенцію подибуємо на сайті «Сегодня.ру». І справді: «Из всех обещанных социальных реформ провалено пактически все» (Вадим Соловйов, депутат Держдуми Росії). А ще демографічну катастрофу в Росії видно неозброєним оком: на 1 січня 1992 року росіян було 148 мільйонів, у 2010 році – 142 мільйони. Брак лікарів, лікарень, ліків... Країна заражена бацилами націонал-соціалізму та ксенофобії. Міністра закордонних справ Сергія Лаврова просять зайнятися аморальною поведінкою російських громадян за кордоном, повідомляють «Известия». Росію переслідують техногенні катастрофи, численні терористичні акти… Росія так і не злізла з нафтової голки. За час правління Володимира Путіна Росія отримала близько 1,5 трильйона нафтодоларів, але дві третини російських доріг так і не відповідають міжнародним стандартам. Нафта – це біржовий продукт: ціна на неї то зростає, то спадає. Закономірне питання: якщо 1 барель нафти коштуватиме не 120 американських доларів, а 8-10 доларів, як це було у дев’яності минулого століття, то як це позначиться на бюджеті Росії? Що буде з 30 мільйонами пенсіонерів? Наприкінці 1990-х доходи 10% найбагатших росіян відрізнялись у 13 разів від доходів 10% найбідніших, а в 2010 році доходи відрізнялись вже у 17 разів, що є характерним для країн третього світу. Корупція за часів правління Путіна розквітла. За даними міжнародної недержавної організації з боротьби з корупцією Transparency International, Росію визнано чи не найкорумпованішою країною в світі. За експертними оцінками, корупційний обіг у Росії щороку становить 300 мільярдів доларів, що корелює зі щорічним російським бюджетом. А це 25% ВВП країни. В Росії правлять люди, котрі не пов’язують своє майбутнє і майбутнє своїх нащадків з цією країною. «Россия – уважения к закону, праву и суду нет! Слишком вороватая нация… В России преобладает азиатский тип мышления – одно чувствуют, другое думают, третье говорят, четвертое делают» (витяг з виступу члена науково-експертної Ради Палати податкових консультантів Росії).
 
Із суто прагматичного погляду випливає, що українців хочуть змусити вступити до політично-економічної спілки з лузером. За експертними оцінками відділу соціальної експертизи Інституту соціології НАН України (дані 2011 року), Росія займає менш ніж 2% у світовому ВВП, але 95% її експерту становить нафта, газ, первинні метали й ліс-кругляк. Це при тому, що 75% потреб Росії в продовольстві покривається імпортом. Разом з тим росіяни споживають 20% світового героїну й 18 літрів спирту на одну особу, а чоловіки ледве доживають до 60 років. Чи треба «возз’єднуватись» з ТАКОЮ країною? У нас власних проблем бракує?
 
Експерти вказують на раціональну стратегію для України: йти на об’єднання з ЄС і, водночас, поліпшувати стосунки з Росією. Але. «Але гірка правда полягає в тому, що, за даними найавторитетніших соціологічних фундацій Росії, 70% росіян виступають за анексію України Росією. Ну, і яке рівноправ’я можливе на такій основі? З тим, хто мріє тебе ліквідувати...» (Ігор Лосєв).
 
P.S. 7 листопада 2012 року, за повідомленням УНІАН, у Чернігівській області, поблизу міжнародного автомобільного пункту пропуску «Сеньківка» встановлено перший прикордонний знак на Чернігівсько-Брянській ділянці українсько-російського державного кордону…
 


Олег К. Романчук
член проводу Львівської ОО СОУ, шеф-редактор журналу «Універсум»
Категорія: Нац. безпека і оборона | Додав: PORTAL_SOU (16.11.2012)
Переглядів: 424 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."





ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ

переглянути збільшену мапу
Логін:
Пароль:



НОВИНИ  © ВГО СОУ






Пошук

Календар


Наші друзі та партнери

Пам’ятай про Крути [Vox.com.ua] Портал українця
Пиши українськоюЕвропейський конгрес українців
Українці УгорщиниСпілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Український радіопортал - Украинский радиопортал
 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ
Воєнна історіяЧасопис Промінь Просвіти
zampolit
Українське життя в Севастополі
Український козацький портал

Сайти осередків СОУ

Кнопка ВОО СОУ




Кнопка КРоСОУ

Тернопільська СОУ

  • При використанні інформації посилання на  www.portsou.at.ua  бов’язкове.
  • Зміст матеріалів на сторінках сайту не завжди відображає офіційну позицію Всеукраїнської громадської організації СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ і адміністрації сайту.
  • Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає сервіс "Ucoz".
  • Відповідальність за точність наведених фактів, цифр, та імен несуть автори матеріалів.
                                                         
Locations of visitors to this page

© Портал українських офіцерів
(Спілки офіцерів України)
2017

E-mail редакції: rigsou@ukr.net




Використовуються технології uCoz