Офіційні сайти відомств




Статті

Головна » Статті » Аналітичні статті » Нац. безпека і оборона

Лише сакура на згадку, або По чому сьогодні національна безпека?
6 серпня 1914 року в Австро-Угорщині з добровольців було створено легіон Українських січових стрільців. Створення УСС стало першою спробою організувати українську національну армію, яка могла б захищати інтереси українців і звільнити їх від іноземного панування. 
Легіон був, по суті, єдиною українською національною військовою частиною тих часів, як у військах Російської імперії, так і у військах Австро-Угорської імперії. Перший курінь УСС очолив підстаршина Дмитро Вітовський, в подальшому полковник Легіону Українських Січових Стрільців, полковник УГА, Державний секретар військових справ ЗУНР. 1 листопада 2002р. його прах урочисто перепоховано на Личаківському цвинтарі міста Львова поруч з бойовими побратимами - на Меморіалі УГА. Тут же, на Личакові, похована, перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера, хорунжа УСС О.Степанів-командир стрілецької чоти, яка відзначилась у боях за Маківку. А на Янівському кладовищі поруч з січовими стрільцями та вояками УГА спочиває Командувач УГА генерал-четар Мирон Тарнавський. 
У Верховній Раді України 20.03.2013р. зареєстровано проект Постанови про відзначення 100-річчя створення легіону Українських січових стрільців, та саме у 2014 році Львів перестане бути військовим центром України. У цьому році припинять у обласному центрі своє існування Захiдне оперативне командування та Повітряне командування "Захід." Відповідно до нової військової доктрини Україна отримала два нові оперативні командування (ОК). При Радянському Союзі на території України було три військові округи. Нові ОК були створені згідно з Указом Президента України про затвердження військово-адміністративного поділу держави, підписаним 2 вересня 2013 р. Після переходу Міністерства оборони України на нову систему управління Збройними Силами, штаби оперативних командувань перемістяться зі Львова і Одеси в Дніпропетровськ і Рівне. Новим ОК будуть підпорядковані командування армійськими корпусами, окремими з'єднаннями і частинами Повітряних Сил, які знаходяться на їх території . Чи треба розуміти, що виходячи з цього, при формуванні нових ОК використовувався принцип поділу, у майбутньому, території України на Лівобережну і Правобережну? 
Уперше за декілька століть Львiв втрачає свій статус військово-адміністративного центру, набутого ще за часів Австрії. Десятиліттями удосконалювався урядовий i спецiальний зв'язок, необхідний для таких значущих органів військового управління.Враховано було і географічне положення міста, і те, що Львів - це і крупний транспортний вузол. Перенесення цих вiйськових центрів -великi затрати для держави. 
До прикладу, щоб перемістити ОК, необхідні великі фінансові витрати для створення оперативного обладнання та систем зв'язку на нових місцях. Це може розтягнутися на кілька років, а за цей час може постраждати якість бойової підготовки та особового складу. Львів і Одеса десятиліттями напрацьовували систему управління об'єднаннями військ у своєму окрузі, тепер це потрібно перемістити в інші міста. Тільки на впровадження однієї системи зв'язку знадобиться десятки тисяч кілометрів. 
Небезпечними є і радикальні зміни у найчутливішій для військового організму сфері – системі управління, тим більш у час геополітичних зрушень. Недостатня обґрунтованість і поспішність заходів (за умов, коли стара система буде зруйнована, а нова ще не створена) може призвести до втрати керованості Збройними Силами та нераціонального використання вкрай обмежених ресурсів, що виділяються з державного бюджету.Такі плани – пошук спрощених підходів до вирішення складних завдань. Можна стверджувати, що поставлені цілі будуть досягнуті лише частково, а назагал від таких «реформ» можна очікувати більше шкоди, аніж користі. 
Серед сьогоднішнього українськго керівництва домінує думка, що в середньостроковій перспективі воєнна агресія проти України малоймоіймовірна. Ряд експертів, оцінюючи геополітичні та геоекономічні зрушення в сучасному світі,приходять до висновку, що глобальний воєнний конфлікт можливий вже в цьому десятиріччі. Порушено стратегічний баланс сил, який склався після розпаду СРСР. Домінуванню США все активніше почали опонувати, зокрема, Китай, Індія, Росія, Бразилія. Центр економічної могутності все більше зміщується із Заходу на Схід та Південний Схід. Вже на офіційному рівні прозвучали заяви щодо можливості використання ядерної зброї, а також про вихід із міжнародних домовленостей у сфері обмеження і скорочення озброєнь. 
Проблема реформування збройних сил є актуальною для більшості країн Європи і США, з різниця лише в потужності їхніх економік. З економічних міркувань скорочується чисельність ЗС, але вона компенсується ефективнішим сучасним озброєнням, що дозволяє зберегти або і збільшити їхній бойовий потенціал. Країни НАТО також компенсують скорочення збройних сил збільшенням потенціалу колективного захисту. Раніше, при проведенні скорочення, враховувався стратегічний курс України стосовно інтеграції в НАТО. Заплановане в попередні роки поетапне скорочення війська обумовлювалось перспективою приєднання України до системи колективної оборони – Організації Північно-Атлантичного Договору. Після обрання Президентом Віктора Януковича у 2010 році влада відмовилася від курсу на вступ до НАТО і проголосила позаблоковість держави. Однак цей статус, який вимагає готовності відбити потенційну агресію з будь-якого боку, передбачає велику чисельність армії, а значить фінансування на її утримання. Задекларовано масштабне скорочення Збройних Сил України. Очікується, що чисельність ЗСУ до 2017 року скоротиться до 122 тисяч осіб з нинішніх 180 тисяч. 
З такими реформами Збройні сили перестануть бути реальною мілітарною потугою. Внутрішні війська МВС нині налічують 33,3 тис. військовослужбовців, Прикордонна державна служба — 50 тис., міліція — 240,2 тис., СБУ — 41,75 тис. Разом — майже 450 тисяч осіб. Проти приблизно 122 тисяч військовиків ЗСУ після усіх скорочень. Схоже, нинішня влада боїться армії, в якій українські юнаки вчаться володіти зброєю, залишаючись частиною народу. Висновок напрошується сам: Україну перетворюють на поліцейську державу. У жовтні 2013 року Президент підписав указ про останній призов та перехід на формування Збройних Сил на контрактних засадах. Набір на строкову службу збережеться лише у внутрішніх військах(?). Це їх зараз вивели до майданів України на допомогу "Беркуту". 
Якщо б була реальна зацікавленість обороноздатністю України, то дещо по іншому виглядала б Державна програма комплексного реформування і розвитку ЗС на період до 2017 року. Наразі все зводяться до того, що паралельно зі скороченням Збройних сил, продаватимуть військове майно й містечка із землями за цінами, нижчими за ринкові. Інших цілей не проглядається. Збройні Сили перейшли у стадію самоліквідації. У нас давно йде роззброєння Збройних Сил, що тим самим деморалізує їх особовий склад. Влада не зацікавлена в тому, що не дає прибутку. Нинішній міністр оборони заявив , що Міністерство планує продати майна, військової техніки, озброєння майже на суму 9-ти мільярдів гривень. Фактично, армію готують до великого розпродажу. Розглянемо, наприклад, нашу регіональну ситуацію. Керівництво ЗахОК дислоковане на Батуринській, 2. Будівель такого проекту є лише дві — у Львові та Грузії. У Грузії розмістили Міністерство оборони. Ці будівлі характерні тим, що тут воєдино(в одному місці) зведені система зв’язку, система захисту, система інформації. Отже наступною складовою імітації реформування ЗСУ(а насправді механічного скорочення війська позаблокової держави) є продаж добротних об'єктів. На прикладі Львова: вивільнені будівлі ( така цінна львівська нерухомість) на Батуринській-2, Лисенка -12, де дислоковані Західне ОК та Пвк "Захід" за серйозні гроші(невідоме їх подальше призначення, але можна догадатись) підуть у продаж. А дальше піде у продаж, раз військ у Львові немає, і будинок офіцерів у центрі міста(це колишній Народний дім, збудований на добровільні пожертви українців, а у листопаді 1918 року - місце дислокації Секретаріату Військових справ). 
Аналізуючи процеси, що відбуваються у Збройних Силах, уже незабаром постане питання, а навіщо Львівщині Академія Сухопутних військ ім. П.Сагайдачного? У березні 2013р. на пропозицію ректора Національного технічного університету"Харківський політехнічний інститут", було прийнято рішення щодо переміщення підготовки військових фахівців за деякими напрямками зі Львова до Харкова. Реалізація цього рішення, фактично спричинить знищення єдиного у Західному регіоні видового навчального закладу Сухопутних військ Україн. До речі Яворівський полігон віддали під опіку Академії Сухопутних військ ім. П.Сагайдачного. Але може постати незабаром і питання, а навіщо Львівщині такий великий полігон? Яворівський полігон був створений в 1940 році на базі колишнього військового полігону Війська Польського. Під час розширення полігону звідси були примусово депортовані мешканці сіл, які знаходились на цій території, зникло з лиця землі більш ніж 170 сіл та хуторів, 12 церков та каплиць, 2 костели, 14 кладовищ, сотні культурних та історичних пам'яток. Виселення мешканців з земель, які було відведено для розширення полігону, проводилось в Південну Бессарабію (сучасний південь Одеської області) та прилеглі території. Яворівський полігон є одним з двох в Україні (разом з Широколанівським), доступних для проведення міжнародних військових навчань 
В рамках ліквідації ЗахОК, зникне і єдиний в Україні РХБЗ-полк, розташований у місті Самборі. РХБЗ — війська радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Зокрема особовий склад цієї військової частини брав участь у міжнародних операціях у Кувейті й Іраку, ліквідовував аварію в Ожидові, допомагав при снігових заметах минулої зими-весни. (ЗМІ поширили інформацію про переведення у Самбір виправної колонії для дорослих?). 
Процеси реформуванням Збройних Сил проходять приховано.Ніхто не подає ніякого обгрунтування. Чому оперативне командування, яке багато років було у Львові, має тепер функціонувати у Рівному ?Аргумент про віддаленість від кордонів у наш час серйозно не сприймається.Скільки це коштує — невідомо. Жодних офіційних сум на таке перенесення Міністерство оборони не оголошує(не один десяток мільйонів гривень-це точно).Тобто при майже 45 тисячах безквартирних –гроші на вітер.Але ж і в Рівному треба все облаштувати. Помешкання у Рівному новоприбулим наразі не надаватимуть. Переважна бiльшiсть офiцерiв переселятися зi Львова не бажають. Тобто зі збройних сил випадає велика кількість досвідчених фахівців.. Непродумане скорочення особового складу крім чергового вихолощення офіцерського корпусу, зазвичай його кращих представників, створить ще і додаткове навантаження на бюджет. Зокрема у Польщi вiйськово-адмiнiстративна реформа зазнала гострої критики, а в Нiмеччинi, де вона вiдбулась ранiше, поступово вiдмовляються вiд нововведень iз централiзацiєю. 
І ще декілька фактів для прихильників переміщення ОК зі Львова до Рівного.У Національній доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2012році ( 3.9.Загрози терористичного характеру.-С.196.) зазначено, що до об'єктів техносфери що мають найвищий ступінь небезпеки і можуть стати метою терористичних груп відносяться,зокрема, Рівненська (м.Кузнецовськ) та Хмельницька (м.Нетішин) атомні електростанції ( [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/files/prognoz/report/2012/3_9_2012.pdf ). Відстань між містом Нетішин та містом Рівне напряму - 42 км; відстань автошляхами - 57 км. Окрім цього, у м.Рівне є ВАТ "Рівнеазот", яке є диверсійно-уразливим. Чому такі чинники залишились поза увагою реформаторів? 
Отже на що спрямована ліквідація Західного оперативного командування і Повітряного командування "Захід" у Львові? 
На зміцнення обороздатності країни? Ні. 
На покращення оперативного управління військами? Ні. 
На посилення соціального захисту військовослужбовців? Ні. 
Вся ідея полягає в тому, як отримати за вивільнені об'єкти (а можливо і замовлення на будівництво нових) мільйони доларів і заникати їх в "закромах своєй Родіни", прикладів маємо предостатнньо. 
Але можливо є інші приховані причини такого розвитку подій? Загальновідомо, що важливою складовою побудови військової потуги є національне військово-патріотичне виховання. Процес цього виховання має бути безперервним i базуватись на засадах політики національної пам’яті, відповідати викликам, які постають перед Україною на даному історичному етапі, прищеплюючи любов до Батьківщини на прикладах героїчного військового служіння Україні. 
Кілька фактів, які свідчать про советизацію сьогодні ЗСУ. 
Звертає на себе увагу спільне святкування Дня флоту України та Дня ВМФ Росії, зміна святкування дня ВДВ (високомобільних десантних військ) за ініціативою Д.Саламатіна-колишнього МО святкують в Україні в один день з російськими ВДВ(воздушно-десантными войсками) .Напевно випадково?! 3 листопада в Україні відзначається День інженерних військ. Він затверджений Указом Президента 27 жовтня 1999 року на знак видатних заслуг саперів, ветеранів та воїнів-інженерів України.В цей день, 3 листопада 1941року, в Києві було підірвано Успенський собор Києво-Печерської лаври. Більшість дослідників вважає це справою радянських саперів. У 2014р.минає 500 років з часу перемоги у битві під Оршею . Переможне військо очолював український князь Костянтин Острозький, некоронований володар Руси-України.Він був похований в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря. В 2006 році керівництвом Академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного у Львові було прийнято рішення відзначати день видового військового навчального закладу Сухопутних військ-14 жовтня, але вже у 2013році це ж керівництво 
вирішило що це має бути 18 листопада? Хотілося б почути, а що за цим стоїть? 
26 липня 2013р. у Яворівському гарнізоні відбулося святкування 95-ї річниці із дня створення 24 окремої механізованої Самаро-Ульянівської, Бердичівської, Залізної, ордена Жовтневої Революції, тричі орденів Червоного Прапору, орденів Суворова та Богдана Хмельницького бригади імені князя( а чому не короля? ) Данила Галицького 13 армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України. З цієї нагоди відкрили пам’ятний знак першому командиру дивізії Гайну Гаю (Бжишкяну), який об’єднав бойові загони самарських та симбірських робітників у Сенгілєєвсько-Ставропольське угруповання. Саме на базі цього угруповання було сформовано Першу Симбірську стрілецьку дивізію Східного фронту.У складі ударної групи 12-ї армії дивізія під командуванням начдива В. Павловського воювала проти польсько-українських військ , з боями дійшла майже до Львова. Для тих, хто забув-спадкоємцем СССРє РФ, а відповідно і ЗС РФ є спадкоємцями ЗС СССР. А в 2013р.минає 760р. з часу його коронації короля Данила I Романовича та 775р. з часу його переможної битви під Дорогичином. Та чогось не чути про святкування цих цих дат у бригаді.Так що святкуємо,панове генерали? Невже за 22 роки нічого не чули і не читали про Українську Залізну дивізію.Під назвою «Залізна» була відома дивізія армії УНР, що прославилась своєю боєздатністю, за яку саме й отримала свою почесну назву «Залізної» дивізії. Командир дивізії полковник Олександр Удовиченко(з 5.10. 1920р.-генерал-хорунжий).Бойовий шлях 3-ї Залізної дивізії Армії Української Народної Республіки (УНР), який розпочався на початку червня 1919 року і проходив впродовж трьох (Другої українсько-більшовицької 1918-1919, українсько-білогвардійської 1919 та польсько-радянської 1920 р.) війн, припадає на найбільш трагічніший у ХХ столітті період збройної боротьби українського народу за власну державну незалежність. Мужність і звитяга, трагедія і героїзм українських генералів, старшин та вояків славетної 3-ї Залізної стрілецької дивізії викликали заслужене захоплення і повагу серед сучасників, адже їх супротивниками були військові формування, очолювані відомими воєначальниками того часу – командиром південної групи військ 12-ї радянської армії Й. Якіром, начальником 17-ї Кавказької червоної кавалерійської дивізії Г. Котовським, командиром 54-го ім. Леніна радянського стрілецького полку та ватажком одеських бандитів Мишкою Япончиком (М. Вінницьким), білогвардійським генералом М. Голіциним. 
Останній бій 3-я Залізна дивізія провела 21 листопада 1920 р. 8-м гармат 3-ї артилерійської бригади випустили по ворогу останні снаряди і о 18-й годині українські вояки залишили рідний берег. Після переходу за Збруч на польську територію Армія УНР була роззброєна, а її особовий склад був інтернований у таборах. Вояки 3-ї Залізної дивізії до 1924 р. перебували у таборі Каліш на Познанщині. 
Невелика частина колишніх вояків Залізної дивізії восени 1921 р. у в складі українських військ взяли участьу Другому зимовому поході. Під час останнього бою з червоними під Малими Миньками смертю героя загинув поручник 3-ї гарматної бригади Дем’ян Сікорський, який «кинув під себе гранату, щоб не датися у руки ворога» .Серед 359-ти і розстріляних більшовиками під Базаром українських вояків знайшли собі вічний спокій і 17-ть старшин та козаків легендарної З-ї дивізії. 
3-я Залізна дивізія була елітним військовим формуванням часів Директорії Української Народної Республіки. Зокрема, на посаді командира куреня Залізної дивізії проходив службу Олександр Петлюра – молодший брат Головного отамана та Степан Скрипник(майбутній Патріарх УАПЦ Мстислав). Патріарх УАПЦ Мстислав протягом багатьох років зберігав священну реліквію – бойовий прапор 3-ї стрілецької дивізії Армії УНР. 24 серпня 1992 р. в урочистій обстановці він передав її 1-му полку Національної гвардії України. Сьогодні цей прапор знаходиться у Національному військово-історичному музеї в Києві. 
І що твориться у голові 19-річного вояка-галичанина коли йому розповідають про "нашогоо героя"-першого начальника Симбірсько-Ульянівської "Залізної дивізії" , яка в 1920році воювала проти польсько-українських військ і "визволяла" Луцьк, Сокаль іт.п., а "Залізна дивізія" УНР виборюючи незалежну Україну, вела бойові дії і на теренах Галичини,зокрема, в районі Стрия. 
Що ми маємо йому відповісти шановні, панове генерали? Що ми "єдіний народ"? Чи нарешті ПРАВДУ… 
Вочевидь, що процес реформування на теренах Галичини має політичну складову і це зазделегідь спланована акція для пониження і приниження ролі Галичини за її вклад у будівництво української держави та її Збройних Сил, а також зменшення впливу вільнолюбних настроїв нашого краю на військовослужбовців. Згадаймо, що Повітряне командування "Захід", ініціювало присвоєння почесного найменування імені Петра Франка 7 бригаді тактичної авіації , 540 зенітному ракетному Львівському полку Повітряного командування "Захід" Повітряних Сил ЗС України ім'я Івана Виговського-переможця в битві під Конотопом, не зреалізована ініціатива щодо присвоєння одній із військових частин почесного імені Олени Степанів. Але залишиться у Львові у Стрийському парку алея сакури, яку посадили на честь воїнів-авіаторів Української Галицької Армії офіцери Повітряного командування «Захід». Перші військові капелани і перші каплички у військових частинах ЗСУ –це теж у Західному ОК та ПвК" Захід". На Маківці в серпні 1999 року був відкритий Меморіал-некрополь січових стрільців. Західне ОК і ПвК" Захід" надавали всебічну допомогу при його створенні. 
Президія Зборів офіцерів управління Повітряного командування "Захід" зверталась до Львівської міської ради з пропозицією встановлення пам'ятної дошки на будівлі військової частини А0780 по вул. Лисенка, 12, де у листопаді 1918 році був сформований 1-й Галицький полк ім. Князя Льва Української Галицької Армії, стрільці якого проявили мужність і героїзм у боях за Українську Соборну державу. Там же в листопаді 1918р. почав свою службу в УГА і Петро Франко, який в подальшому створював і розбудував авіацію УГА. Участь у національно-патріотичних заходах на теренах Галичини справляла вплив на рівень національної самосвідомості військовиків. 
Скидається на те, що йдеться про роззброєння не надто лояльної до нинішньої влади Галичини. Львів — великий адміністративний, політичний, культурний, проте більше не військовий центр. Втрата Львовом статусу військового центру значно понижує вплив міста та регіону на рівні держави і справлятиме вплив на власне позиціювання. За останні десятиліття Львів залишився без великої промисловості, а отже — без впливу на економіку. Зараз місто Лева позбавлять статусу військового центру. Що далі? Зникнення області як такої , про що вже поговорюють. Скидається на те, що це спланована акція для приниження ролі цього краю за вільнолюбні настрої . 

Згадаймо 2000р. коли виникло питання про ліквідацію Національної гвардії України( одне з об'єднань мало свій центр управління у Львові)? Вочевидь, ця структура не відповідала завданням влади того часу, а також була конкурентом іншим силовим структурам. І зрештою комусь дуже кортіло догодити"старшому братові". Адже там такої структури не було. Та і назва Національна цим «українським реформаторам" теж не дуже подобалась, Таким чином, перша збройна структура, створена після проголошення незалежності України в 1991 році, яка акумулювала національний військовий досвід, не отримала розвитку. Очевидно, що тодішнє керівництво та політична еліта не усвідомлювали значення військової потуги в державотворенні та не мали достатньої налаштованості на реалізацію національних інтересів. Хіба нинішні процеси "реформування" ЗСУ це не повторення помилок чи свідомого нищення? 
На сьогодні, влада не виконала програмних обіцянок перед армією щодо всебічного забезпечення. Президент не виконав програмних обіцянок перед народом щодо цивілізаційного розвитку., що ставить під сумнів майбутнє наших дітей. Віддання і виконання злочинного наказу щодо брутального розгону Євромайдану 30 листопада сколихнуло українців і неукраїнців у всьому світі . Офіцери присягали українському народові та клялись стояти на сторожі його свободи і незалежності України. СОУ звертає увагу на право не виконувати явно злочинні накази, що передбачено ст. 60 Конституції України. Вона чітко регламентує: «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.» Виконуючи свої службові обов’язки , ніхто не повинен посягати на життя та здоров'я громадян своєї держави. Спілчани висловили свою "беззастережну підтримку" українцям, які відстоюють власні права та стратегіче майбутнє нашої держави. 
Та за перебігом політичних подій зменшилась увага суспільства до інтенсивного реформування Збройних Сил України. Наполеон називав армію "Великою німою", тому що їй належало тільки безмовно виконувати накази і розпорядження. Та сьогодні не можна мовчати. 
Нашою мрією у 1991 році було-створити модерні професійні національні збройні сили. Ми вірили, що так незабаром і буде…Ця наша мрія могла вже здійснитися за роки незалежної української держави. Але її перетворили на мрію всього нашого життя. 
Спілка офіцерів України на ХХII позачерговому з’їзді ВГО СОУ(13.12.2013р.) ухвалила Ухвалу, в якій проаналізувавши хід реформи Збройних сил України до 2017 року, вимагає її зупинити та провести з цього питання парламентські слухання. 

Петро КОСТЮК, 
полковник, Голова Львівської обласної організації Спілки офіцерів України.
Категорія: Нац. безпека і оборона | Додав: PORTAL_SOU (21.12.2013)
Переглядів: 2104 | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."





ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ

переглянути збільшену мапу
Логін:
Пароль:



НОВИНИ  © ВГО СОУ






Пошук

Календар


Наші друзі та партнери

Пам’ятай про Крути [Vox.com.ua] Портал українця
Пиши українськоюЕвропейський конгрес українців
Українці УгорщиниСпілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Український радіопортал - Украинский радиопортал
 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ
Воєнна історіяЧасопис Промінь Просвіти
zampolit
Українське життя в Севастополі
Український козацький портал

Сайти осередків СОУ

Кнопка ВОО СОУ




Кнопка КРоСОУ

Тернопільська СОУ

  • При використанні інформації посилання на  www.portsou.at.ua  бов’язкове.
  • Зміст матеріалів на сторінках сайту не завжди відображає офіційну позицію Всеукраїнської громадської організації СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ і адміністрації сайту.
  • Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає сервіс "Ucoz".
  • Відповідальність за точність наведених фактів, цифр, та імен несуть автори матеріалів.
                                                         
Locations of visitors to this page

© Портал українських офіцерів
(Спілки офіцерів України)
2024

E-mail редакції: rigsou@ukr.net




Використовуються технології uCoz