Офіційні сайти відомств




Статті

Головна » Статті » 20 РОКІВ ЗС УКРАЇНИ » статті

МОРСЬКІ БУВАЛЬЩИНИ
Кох Алла
Замість передмови, або трішки автобіографії

Головне, що все почалося з радості. Несподівано з’ясувалося, що я – людина призовного віку. Можете усміхнутися і навіть смійтеся собі на здоров’я! Маю цілком правдиве підтвердження цього факту. Тому (тепер уже серйозно) рекомендую не шукати спростувань.

Сталася ця неймовірно щаслива історія зі мною в той день(середина березня 2012 року), коли українські військові моряки із Севастополя запропонували мені пройти вишкіл у Військово-Морському Флоті України. На зволікання у мене не було й хвилини, тому, не задумуючись, сказала: «Так!»

Моє врівноважене «так» розгорнуло переді мною таку перспективу: для того, щоб пройти вишкіл, необхідно постати перед лицем (в якійсь кількості чоловік) військово-морської комісії. Як Ви думаєте, я постала? Так, постала. Проте попередньо під час співбесіди багато чого з’ясувалося: по-перше, що я не завжди одягаюся за хвилину; по-друге, що плаваю в гірській річці Прут лише на глибині мого зросту; по-третє, до цього мені не завжди вдавалося слухати старших за званням. А якщо додати ще шнурівки дамських черевичок, зав’язані на бантик, завжди розстібнуті один (рідше два) верхні ґудзики сорочки і повну відсутність навиків стройової підготовки (все-таки воєнка в школі була енну кількість років тому), то ви повірите , що йдучи на зустріч із високоповажною комісією, я добряче хвилювалася: хоч би взяли.

Панове офіцери, заручившись моєю згодою таки пройти вишкіл, чемно запитали мене, що я вмію. У варіантах відповіді не було вказано мого навику, тому я попросила дописати його. Ні за що не здогадаєтесь, що може вміти сучасний призовник! Він може вміти писати вірші! У випадку зі мною варто додати: яке щастя писати вірші! Адже завдяки цьому мене прийняли на вишкіл військові моряки!


Морська бувальщина перша

Цивільна людина, я не з’явилася вчасно до місця вишколу, мені було невтямки, що так треба.

І знову про радість! Бо це ж прекрасно проходити вишкіл у Військово-Морському Флоті України і жити серед гірських смерічок і струмків. Думаючи так, я, звичайно ж, помилялася. А значить, і вчилася на своїх помилках.

Флотські новини не забарилися. Відшукуючи новоспеченого моряка, себто новоспечену морячку, до славної писанкової Коломиї (передали по рації) їхали представники Військово-Морських Сил України. Буде мені на горішки, - не встигла подумати я, але тут же заспокоїлась: у морі не ростуть горішки, тому, якщо мені і буде, то на щось інше. Іншого разу, можливо б, і почала римувати: що буде, коли корабель прибуде? Але все сталося настільки несподівано…

До порту «Коломийська гімназія» прибув корабель Військово-Морських Сил України, що звався «Віра, Надія і Любов». Сталося це 23 квітня року 2012 о 10год. 30 хвилин.

Щаслива зустріч

"І все-таки випадковостей не буває…” - зайшла у Музей історії гімназії і роздумую майже вголос. Переді мною - портрет Тараса Шевченка, а трохи вище, справа, - Ярослава Окуневського, одного з найвидатніших українців кінця 19 – поч. 20 ст. Адмірал австрійського флоту, керівник медичної служби у військово-морському флоті імперії, свій шлях у доросле життя він розпочинав у Коломийській гімназії.

Пройшло всього століття – і на карті Неба для нашого навчального закладу дуже вдало склалися зірки. Адже 23 березня 2012 року до нас завітав гідний послідовник справи видатного українця Окуневського, Голова Севастопольської організації "Спілки офіцерів України” полковник Василь Касюк. Добродій Касюк приїхав до Коломиї як представник дружної сім’ї українських офіцерів м.Севастополя. Уважно слухали гімназисти його розповідь. Звичні до настанов учителів гімназії, у цей день про любов до Бога і до України, про доблесть і честь почули вони від людини, яку колись покликало море. А тепер, можливо, покличе когось і з наших учнів. Адже полковник Василь Касюк сердечно запрошував гімназистів на навчання до Військово-морського ліцею, до Академії ВМС імені П.С.Нахімова.

І все-таки випадковостей не буває… Під час підготовки до зустрічі з’ясувалося, що керівник дитячого оркестру духових інструментів гімназії Микола Шепетюк у 1971 – 1974 рр. служив у Севастополі на легендарному крейсері "Слава”, а згодом і на крейсері "Жданов”. Школою мужності, порядності, дисципліни, працьовитості назвав Микола Іванович роки служби на Чорноморському флоті. Його тут же підтримав старшина 2-ої статті Олег Лещишин, який тільки-но закінчив військову строкову службу у Військово-Морських Силах України в м. Севастополі і погодився завітати до Коломиї разом із земляком із Тернопільщини добродієм Василем Касюком.

Цей рік - ювілейний для українських моряків і всіх українців. Адже 5 квітня виповнилося 20 років Військово-Морським Силам Збройних Сил України.

Із цим святом вітав севастопольців на коломийській землі заступник міського голови Ігор Граділь, ветеран військової служби Микола Солоненко, підполковник Іван Кампо - викладач предмету Захист Вітчизни, директор гімназії пан Йосип Матковський та гімназисти, які так щиро співали про рідний край.

Хвилюючими стали хвилини нагородження представників громадськості міста, членів колективу гімназії Почесними грамотами.

"Служу народу України!” - по-особливому урочисто звучало сьогодні у святковій залі.

Зустріч гімназійної родини із родиною севастопольців тепло вів директор гімназії пан Йосип Матковський. Тиша і оплески, пісня і щире слово – все це склало гармонію думок і почуттів людей, які, здавалось, знають одне одного багато-багато років.

А наприкінці свята ми усі разом слухали Марш Військово-Морських Сил України. Цей Марш прозвучав як Гімн Відродженому Національному Військовому Флоту. На екрані доганяли одна одну сині хвилі Чорного моря. З однієї із них, здалося, викотилась сонячна краплина і залишилась теплим спогадом у серці кожного з нас, щирим сподіванням на те, що ми таки ще не раз зустрінемось!

Із вдячністю і повагою від колективу вчителів та учнів Коломийської гімназії ім. Михайла Грушевського Алла Кох

Авторка щиро дякує Севастопольській організації "Спілки офіцерів України” за виявлену честь в нагородженні Відзнакою Спілки офіцерів України і вважає, що ця висока оцінка є заслугою усього колективу Коломийської гімназії ім. Михайла Грушевського, а теж виявом великої щедрості серця військових моряків України.

«Життя»

Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!..

Тарас Шевченко.
«Ну що б, здавалося, слова…»

Усе починається із зустрічі. Просто настає така мить, коли десь невидимо пересікаються наші життєві дороги, і тоді в точці перетину відбувається Зустріч… Ми говоримо один одному : «Доброго дня!» - і з цієї миті розгортається містерія знайомства.

Отож, Доброго дня, дорогі севастопольці. Вас вітає літературна газета «Берегиня» і я – її редактор Алла Кох – письменниця, викладач рідної мови і літератури Коломийської гімназії ім. М. Грушевського. Маю велику честь спілкуватися з Вами на сторінках «Берегині» і сподіваюся, що ці приємні хвилини подарують нам тільки Радість і Добро.

Берегиня, за давньослов’янськими віруваннями, - богиня добра і захисту від усілякого зла; охоронниця дому, домашнього вогнища. Берегинею ми можемо називати і рідну землю, а ще - Божу Матір, яка тримає свій Пречистий Покров над моїм рідним Прикарпаттям , над щедрим Севастополем і над усім світом.

Зустрічаємось із вами у святкові дні 20-річчя відродження Військово-Морських Сил України.

Тож нехай наші щирі діалоги відкривають нас для Любові і Єднання, оберігають наші серця від усього лихого , дарують нам таке Слово, назустріч якому б відкривалося кожне людське серце.

Із вдячністю і щирою повагою
до Вас Алла Кох

Епіграфом нашої першої зустрічі послужили слова Тараса Григоровича Шевченка. І не випадково. Дуже відповідально ставився геніальний Поет до слова. Про це ми не раз читаємо на сторінках безсмертного «Кобзаря».

Ти Матер Бога на землі!
Ти сльози матері до краю,
До каплі вилила! Ридаю,
Молю ридаючи: пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило.
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово, Божеє кадило,
Кадило істини. Амінь.

Тарас Шевченко.
Поема «Неофіти»

У моєму творчому доробку є книга «Життя» про Тараса Шевченка. Погортаємо разом із вами її сторінки.

Із розділу «Побратимство»

Лист до княжни

І при всьому цьому лихові мені
якнайсуворіше заборонено що-будь
рисувать і писать.

(Із листа Тараса Шевченка до
княжни Варвари Рєпніної.
Кріпость Орська, 24 жовтня 1847)


А я не можу не писати
І теж не можу не летіти.
Хоча зриває, наче листя
З дерев,
Мої пір’їни вітер.
А я не можу не летіти.
А тут цей вирок – заборона
І ці спокуси у пустелі:
Від світу – почесті, корона,
Від Батька – огненні купелі.
А я не можу не писати.
Мій Янголе, молись за мене,
За нас, що вмерли, аби жити.
Хай через мить мене не стане.
А я не можу не творити.

Із розділу «В казематі»

Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата…
Тарас Шевченко.

Послання «І мертвим,
і живим, і ненародженим…»

Розкажи життя своє на вервиці.
Кожне її зерно – «Отче наш».
Все в початок цей іще повернеться.
Але тут уже не буде нас.
Ми прийдем, щоб «Вірую» промовити
Ненародженим і суть живим.
Оповиє щирість нашу вроджену
Чистий, як Афон, кадильний дим.
Ми прийдем, зійдемося родиною
Всі докупки мачинки малі.
І замкнемо Всесвіт Україною
На Святій Оновленій Землі.

Із розділу «Листи до сина»
(пишучи цей розділ, спробувала уявити, що у Тараса Шевченка був син)

Лист №8

Поговоримо серцями.
Бог між нами – і нікого.
І тому-то наша мова буде щира й нелукава.
Сину мій! Найбільша слава – слава Божа. Мова ж гожа, коли Він устами мовить.
Все мовчить, коли глаголеть Дух із відданого серця.
Мова Піснею зоветься.
Українська. Хай мужицька! Хай проста, як ключ до Неба!
Помовчімо, синочку, гласом нам глаголати не треба.
Наші річі – наші очі, наша думка, слово й діло.
Помовчім…
І скажуть люде:
- Як вони казали сміло!

Як вони уміли славно по-вкраїнськи говорити! В краю вольнім чистим серцем свого Господа хвалити.
Многоцвіття мов на світі. Пелюстками ж всі – в єдину, в мову ту, що нам зіткала многострадну Україну.
Це записано не нами – то Всевишнього звоління, що вкраїнськими словами ми вимолюєм терпіння, що слов’янськими словами ми благаємо «Помилуй», і неможними устами речемо ми Символ Віри.

Мова була, є і буде!
Бо о тім ми щиро просим.
Помовчімо…Бог між нами.
Сину серця, Феодосій.
(Феодосій – те ж, що і Богдан:
Богом дана дитина).

Із розділу «Поет і княжна»

- Ви вмієте розмовляти з ангелами.

Княжна Варвара Рєпніна

- О добрий янголе…сестро моя єдина.

Тарас Шевченко

1.

Я не такий у будень, як у свято,
Коли із Музою наш танець – білий.
А ти, моя супутнице Варваро,
Буденним мною не переболіла.

Я не такий, як у палітрі ноти,
І це моя найбільша в світі мука.
А ти, моя святочна зустріч, хто ти:
Молитвениця, радість чи розлука?

Я не такий у віршах, як насправді,
І я від тебе цього не ховаю.
Нехай почнеться наша дружба з правди.
Я не такий, та я тебе кохаю.

6.

Славянские народы воспрянут от дремоты своей,
соединятся, соберутся со всех концов земель своих
в Киев…и загремит вечевой колокол у святой Софии;
суд, правда и равенство воцарятся…
Здесь (в Киеве) поднимется завеса тайны
и явится безвестное.

Н.Костомаров. «Панич Наталич»



А нам з Тобою, ненько Україно,
До Вогняного дорости б Меча.
Молім Архистратига Михаїла,
Поки горить во Храмі ще свіча.

Не думаю про себе і не дбаю.
Мої думки – то Хресна Твоя Путь.
Сьогодні всі стежки у нашім краї
Під Меч Архистратига нас ведуть.

А ти молись, свята моя Варваро,
Коли Вогонь тектиме між крильми.
Нас тричі спокушатиме лукавий,
Та, грішні, не спокусимося ми.

І так розвидниться
Нам врешті-решт Дорога.
Спитаємо себе:
«Куди ж ми йшли?»
Таж кожен шлях –
Це завжди Шлях до Бога.
Прийми його, Вкраїнонько, прийми.

м. Коломия,

Івано-Франківської обл.

http://sevsou.io.ua/s203683/literaturna_gazeta
Категорія: статті | Додав: PORTAL_SOU (02.05.2012)
Переглядів: 506 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."





ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ

переглянути збільшену мапу
Логін:
Пароль:



НОВИНИ  © ВГО СОУ






Пошук

Календар


Наші друзі та партнери

Пам’ятай про Крути [Vox.com.ua] Портал українця
Пиши українськоюЕвропейський конгрес українців
Українці УгорщиниСпілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Український радіопортал - Украинский радиопортал
 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ
Воєнна історіяЧасопис Промінь Просвіти
zampolit
Українське життя в Севастополі
Український козацький портал

Сайти осередків СОУ

Кнопка ВОО СОУ




Кнопка КРоСОУ

Тернопільська СОУ

  • При використанні інформації посилання на  www.portsou.at.ua  бов’язкове.
  • Зміст матеріалів на сторінках сайту не завжди відображає офіційну позицію Всеукраїнської громадської організації СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ і адміністрації сайту.
  • Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає сервіс "Ucoz".
  • Відповідальність за точність наведених фактів, цифр, та імен несуть автори матеріалів.
                                                         
Locations of visitors to this page

© Портал українських офіцерів
(Спілки офіцерів України)
2017

E-mail редакції: rigsou@ukr.net




Використовуються технології uCoz