Ці спогади написав інженер Василь Прохода, колишній підполковник Армії УНР. У 1918 році він служив у Сірій (Сірожупанній дивізії) армії Гетьманату, яка разом із німецькими союзниками Павла Скоропадського розміщувалася на Чернігівщині й Сумщині.

Під час антигетьманського повстання у листопаді 1918-го сірожупанники виступили на стороні Директорії УНР і два місяці утримували Конотоп із прилеглими районами - у конфліктах із вірними Скоропадському силами, потім німцями, які відступили додому, і нарешті сформованою в північних районах Чернігівщини Таращанською дивізією Миколи Щорса (вірною уряду Червоної України).

У січні 1919 року Директорія УНР перекинула Сіру дивізію з Конотопа (замість неї захищати північно-східний кордон прибув Чорноморський кіш) у Коростень, який з боку Білорусі наполегливо атакували більшовицькі частини.

Показова цитата Романа Коваля про перебування бійців у Києві під час залізничного переїзду з Чернігівщини на Житомирщину: "В місті безупинно лунали постріли. Хто в кого стріляв, розібратися було неможливо".

19 січня 1919 р. сірі полки прибули на вокзал Коростень-Подільський, де панічно метушилися якісь українські частини - станція в цей час обстрілювалася більшовиками з гармат. Командир 1-го Сірого полку Антін Пузицький, безпосередній начальник Василя Проходи, рішучими і вмілими діями зупинив панічну втечу українських частин, організував контрнаступ і відігнав більшовиків на десяток кілометрів. 

"Історична Правда"
пропонує вашій увазі спогади про те, що було далі. Написані непоганим стилем, вони дозволяють скласти уявлення про ньюанси кампанії Дієвої армії УНР на початку 1919 року. 

Ці мемуари були опубліковані 1968 року в науково-історичному журналі "Вісті комбатанта", який видавався ветеранами визвольних змагань у США. Його номери оцифровує блогер komb-a-ingwar , з дозволу якого ІП й передруковує спогади підполкованика Проходи.