Всеукраїнської громадської організації Спілки офіцерів України За результатами круглого столу на тему «70 років від початку війни нацистської Німеччини проти Радянського Союзу: уроки історії та український рахунок», проведеного 18 червня 2011 року у м. Києві. 

Ми, члени Виконавчого комітету Спілки офіцерів України – учасники круглого столу на тему: «70 років від початку війни нацистської Німеччини проти Радянського Союзу: уроки історії та український рахунок», проведеного з ініціативи Всеукраїнської громадської організації Спілка Офіцерів України за участі представників інших громадських організацій, політичних партій, наукових установ, в результаті обговорення проблем характеру початкового періоду війни, розгляду подій, які відбувалися на українській території, з акцентом на проблеми української складової війни, відповідно до сучасних найновіших досліджень і поглядів дійшли наступних висновків щодо причин початку війни між Німеччини та Радянським Союзом: Друга світова – війна Німеччини і її сателітів та антигітлерівської коаліції держав – відбувалася у часових рамках:1 вересня 1939 року – 2 вересня 1945 року.
Для українського народу Друга світова війна розпочалася ще раніше, а саме 15 березня 1939 року, коли союзник Гітлера – Угорщина потопила в крові незалежну Карпатську Україну.
1 вересня 1939 року, у відповідності до змови Сталіна з Гітлером (пактом Молотова-Рибентропа від 23 серпня 1939 р.) Німеччина напала на Польщу. Це, по-суті, був спільний акт агресії Німеччини та СРСР. Пакт про ненапад, і особливо таємний протокол до нього, був актом свавільного поділу Європи на «сфери інтересів» та розв’язав руки для агресій з боку СРСР і Німеччини проти низки країн і для розв’язання Другої світової війни. Близько 200 тисяч українців у складі польського війська вступили в двобій з німецькою армією. Зі вступом у війну на виконання союзницьких зобов’язань з Польщею Великобританії і Франції війна набрала характеру світової.
Відповідно до пакту про ненапад 17 вересня 1939 року, без оголошення війни, порушивши польсько-радянський договір про ненапад, Червона армія напала на територію Польщі. В результаті 12-денних боїв радянські війська вийшли на лінію Західного Бугу і Сяну, здійснивши відверту анексію Західної Волині і Східної Галичини.
Для скріплення військової дружби Червоної армії та вермахту 22 вересня на честь успішної перемоги над Польщею було проведено спільні військові паради радянських і німецьких військ у Брест-Литовську, Гродно, Пінську, Перемишлі та інших містах. Поділивши Польщу, СРСР і Німеччина 28 вересня 1939 року у Москві підписали новий договір про Дружбу і кордон між Німеччиною та СРСР.
Замість об’єднання зусиль міжнародної спільноти проти загрози німецького нацизму, радянське керівництво співпрацею з Німеччиною стимулювало і підтримало агресивні плани Гітлера.
Складовою частиною і продовженням Другої світової була німецько-радянська війна, що отримала назву Велика Вітчизняна війна (22 червня 1941 – 8 травня 1945) – війна між недавніми союзниками Німеччиною і СРСР, вірніше між німецьким націонал-соціалізмом та радянським соціалізмом – найбільш злочинними на той час політичними режимами в Європі, та з рештою і у світі.
Отже, нацистська Німеччина і радянський комуністичний режим на чолі зі Сталіним, засліплені планами світового панування, спільно розв’язали війну і є відповідальними за цей злочин перед людством. Важливим чинником розв’язання війни стало українське питання, яке активно використовувалося в своїх цілях, як Німеччиною так і Радянським Союзом. Український народ в умовах де-факто бездержавного існування, не маючи власних цілей, у війні і не будучи з точки зору міжнародного права суб’єктом міжнародних відносин, а відповідно і суб’єктом війни, став інструментом, заручником, розмінною картою геополітичного переділу і кривавого протистояння, розв’язаного у Європі двома імперськими диктаторськими режимами.
Формальна державність у формі УРСР жодним чином не вплинула на віртуальність її статусу, як воюючої сторони. Її населення брало участь у війні лише, як окреме адміністративно-територіальне утворення Радянського Союзу і як частина радянської етносоціальної спільноти.
Війна перетворила Україну на гігантське поле битви між найпотужнішими арміями тогочасного світу, на об’єкт колосального економічного грабунку й геноциду з боку окупантів, на місце розгортання безкомпромісного руху опору обом тоталітарним режимам. Трагізм ситуації поглиблювався ще й тим, що українці зі зброєю в руках опинилися по різні сторони фронту, в арміях воюючих сторін, а частина наших співвітчизників у лавах Української повстанської армії виборювала незалежність України як від Німеччини так і від СРСР. В результаті, прямі людські втрати України від Другої світової війни становлять у 8-10 млн., а демографічні- в 10-13 млн. осіб.
Окрім цього, 1 липня 2009 року Парламентська асамблея ОБСЄ виступила із резолюцією «Возз’єднання розділеної Європи», в якій прирівняла сталінізм до нацизму та закликала до засудження тоталітарних режимів на міжнародному рівні.
Автори резолюції зазначили, що в XX столітті європейські країни постраждали від двох тоталітарних режимів, які несли з собою геноцид і злочини проти людства, – нацистського і сталінського.
Для засудження тоталітаризму ОБСЄ запропонували встановити загальноєвропейський День пам`яті жертв сталінізму і нацизму, який відзначатимуть щороку 23 серпня, в день підписання Московського пакту в 1939 році. Цим актом, також відомим в історії як пакт Молотова-Ріббентропа, СРCР і Німеччина поділили Європу і розв’язали Другу світову війну
Отже, для українців як етнічної спільноти за тогочасних умов окупації українських земель так і для сучасної України, визначення війни – Велика Вітчизняна – є ненауковим, невідповідним ні її суті, ні історичним реаліям – в цьому є історична правда.

За дорученням

ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ

ГОЛОВА СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ ІІ СКЛИКАННЯ
ПОЛКОВНИК В.БІЛОУС

Прес-служба СОУ