 Тисячі військовиків-українців, котрі після 24 серпня 1991року покинули свої високі службові посади поза межами рідної землі, багато в тому числі й генеральські, сподівалися, що тепер зможуть прислужитися своїй Батьківщині. Бо найдорожчою матір’ю була вона для них — багатостраждальна, але найдорожча мати — Україна. Тож відтепер їм належало не лише сформувати боєздатні Збройні Сили України, а й потурбуватися про створення системи національної безпеки нашої країни, запропонувавши відповідні структури, що відповідають за сферу державної безпеки і є найбільш гострим та потенційно ефективним механізмом управління. Такі офіцери одразу ж заявили: розвідку та контррозвідку бачимо не придатком примх або потреб вождів чи вожаків, а важливим інструментом державної політики, суспільним явищем, що діє на основі певних принципів, переконань, світовідчуття, патріотичних і професійних зусиль колективу людей, об’єднаних спільними завданнями й метою. І коли волинянин Олександр Скіпальський очолив в системі Служби Безпеки України підрозділ з військової контррозвідки, то він одразу ж заявив претендентам на службу в ньому: "Безмежна відданість національним інтересам України, єдиний критерій що дає право рахуватися співробітником українських спеціальних служб, відсутність цієї риси, природно зараховує особу, яка займає відповідну посаду до випадкових. Офіцер спецслужби дуже відповідальна професія, вона вимагає специфічних знань у галузі психології, права, науки та культури, техніки і таїнств людської поведінки. Романтика це один із зовнішніх елементів, що супроводжують виснажливу та не завжди приємну працю. Без щирої любові до простих громадян, без усвідомлення того, що саме вони складають суть рідної держави відбувається швидке переродження дійсного співробітника у звичайного держиморду". Очевидно, саме такий підхід до формування національних спецслужб одержав схвалення Верховного Головнокомандувача Збройними Силами України Президента Леоніда Кравчука, оскільки через рік, коли постало завдання створити окрему військову стратегічну розвідку, то вибір зупинився саме на Олександру Скіпальському. Відтак перший керівник управління військової контррозвідки в системі СБУ став тепер першим керівником нового напряму складової національної безпеки. Провід Спілки офіцерів України щиро вітає одного з засновників спочатку Спілки офіцерів України, а потім і Голову Спілки офіцерів України, а нині – заступника Голови Спілки офіцерів України, засновника військової розвідки України генерал–лейтенанта Скіпальського Олександра Олександровича, інших своїх членів-засновників та багатолітніх членів СОУ: генерал-лейтенанта Мельника Миколу Івановича, капітана 1 рангу Яшана Остапа Ярославовича, підполковника Редько Фелікса Івановича та багатьох інших своїх членів-розвідників і всіх інших діючих та ветеранів військової розвідки з їх професійним святом та бажаємо міцного здоров'я, безмежного щастя, перемог завжди, у всьому і над усіма…
Голова Спілки офіцерів України
Народний депутат України ІІ скликання
капітан першого рангу Є.ЛУПАКОВ
З історії військової розвідки України.
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
