 «Дослідження в Інституті психології ім. Г. Костюка АПН України та
Інституті соціальної та політичної психології АПН України засвідчили, що
15 відсотків громадян України займають антиукраїнські позиції. Ці
громадяни й досі не хочуть визнавати української незалежності, зі
зневагою, презирством і ворожістю ставляться до будь-яких проявів
українськості і не сприймають найменших поступок на користь української
мови», — констатував минулого року Владислав Кирей в «Урядовому
кур’єрі». Інакше кажучи, йдетьтся про п’ятнадцять відсотків населення,
котре, по суті, ототожнює/визнає/ позиціонує себе з нацією-окупантом.
Цим самим підтверджується факт існування в України «п’ятої колони»,
представники якої більш ніж привільно почувають себе у Верховній Раді.
Тож не дивно, що такий собі громадський рух «Русскоязычная Украина»
(для захисту прав російськомовного населення?!), який очолює відвертий
українофоб нардеп-«регіонал» Вадим Колесниченко, без жодних проблем, при
потуранні влади організовує у Києві провокаційну виставку «Волинська
різня: польські та єврейські жертви ОУН і УПА». Логіка проста:
антибандерівська, антишухевичівська риторика — лише привід для
розпалювання антиісторичної, антиукраїнської істерії.
П’ятнадцять відсотків громадян України, котрі займають антиукраїнські
позиції (до речі, ці відсотки Владімір Путін вперто
трансформує/перетворює в 17 мільйонів «саатєчєствєнніков в Украінє»),
вже навіть демонстративно «не хочуть визнавати української
незалежності, зі зневагою, презирством і ворожістю ставляться до
будь-яких проявів українськості». Для них навіть тривіальні докази,
аксіоматичні речі неприйнятні. Подумаймо. Боролись Петлюра, Бандера,
Шухевич за самостійну, незалежну Україну? Боролись. Факт. Доконаний.
Існували, визнані світом, Держава Гетьмана Павла Скоропадського, УНР і
ЗУНР? Існували. Факт. Доконаний. Виступали проти незалежної,
самостійної України Ленін, Сталін, Косіор, Каганович, Хрущов,
Брежнєв, Щербицький? Виступали. Факт. Доконаний. Існує від 1991 року
самостійна Українська держава за яку боролись оунівці й упівці? Існує.
То в чому річ? Хто вправі заборонити українцям мати власну історію,
писати її, творити її? Вітренко і Симоненко? КПРФ і КПУ? Цілком
погоджуємося з думкою віце-ректора Українського католицького
університету Мирослава Мариновича, що українофоби, які є в Україні,
живуть відчуттям, що це їхній останній і вирішальний бій. На
запитання, скільки років нам йти до української України, уже цитований
доктор історичних наук Ярослав Дашкевич відповів: «Боюся, що довго.
Завдання, мабуть, на десятиліття. Можуть бути на тій дорозі і якісь
катаклізми, які той процес можуть приспішити. Можуть люди не
витримати…». Останнє речення професора Дашкевича звучить нині більш ніж
застережно. 
Олег К. РОМАНЧУК
шеф-редактор журналу Універсум, член СОУ. Читати повністю статтю "ЧИ МОЖЛИВІ «УКРАІНСКІЄ НАСТРОЄНІЯ» НА ПЕЧЕРСЬКИХ ПАГОРБАХ?"
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
