Кияни зібрали для в’язнів чималенько ліків і продуктів харчування. Щоправда, ліки буде дуже складно передати. Їх у СІЗО приймають тільки в передачах і тільки якщо прописав лікар (який практично не відвідує в’язнів), пояснив мені знайомий із досвідом перебування "у діда Лук’яна”. Адміністрація перешкоджає передачі ліків нібито для того, щоб під виглядом ліків не передавали наркотики. Але за хабарі наркоманам у СІЗО охорона приносить все, що завгодно.

Організаторами акції були Самоврядна Альтернативна Мережа (САМ), Комітет визволення політв’язнів та Центр інформації з прав людини. Де б ще я побачила чи не всіх одразу своїх знайомих, крім як під стінами СІЗО? :( (Подумалось, до речі, який величезний їхній відсоток має досвід перебування за гратами!)

Політв’язень радянського режиму Василь Овсієнко тримав в одній руці свій тюремний смугастий одяг з біркою на грудях, а в другій – портрет у такому одязі Януковича.

Акція допомоги в’язням пройшла одночасно як гостра антивладна акція. Присутні тримали дотепні плакати проти Януковича, а також проти мажорів, які уникають відповідальності за скоєні злочини. На кожному такому плакаті був портрет мажора, інформація про те, що він скоїв, і великий підпис внизу: "Мажор – ганьба моєї країни!”.

Серед конкретних пропозицій пролунало – люстрація усіх суддів разом із керівниками прокуратури, міліції та СБУ та створення Національного комітету протидії тортурам, уповноважені від якого матимуть право вільного входу і зустрічі з будь-яким в’язнем.

Єгор Соболєв, який був ведучим, пригадав відомі слова Мартіна Німьоллера, пристосувавши їх до української дійсності: спочатку арештовують "патріотівців” – вони "фашисти”, за них ніхто не заступиться, потім політиків, які не виконали свої обіцянки, теж ніби не шкода, і так далі – аж поки не залишиться нікого, щоб нас захистити.
Виступала Ганна Гнап – дружина Дмитра Гнапа, який вже два роки сидить у Чернівецькому ізоляторі. Як стверджує Ганна, він – чесний міліціонер, який розслідував справи про викрадення машин і був сам несправедливо звинувачений у викраденні автівки. З нього катуваннями вибили явку з повинною, і тепер він дуже жаліє, що пішов працювати у міліцію.

Найкращі цитати з виступів:

Єгор Соболєв: "Тут є люди з правими і люди з лівими поглядами. Я дуже радий, що ми перестали сваритися через те, чий в’язень кращий, і об’єдналися, щоб допомогти усім в’язням”.

Євген Сверстюк: "Такий закон, як пістолет – можна застосувати, а можна ні – нікому не потрібен. Закінчу євангельським застереженням – "яким судом ви судите, таким засудять і вас”.

Ігор Гаркавенко: "Два года пропасти, бездны, болота”.
"Рівень імунитету нації визначається рівнем відгуку на поклик героїв”.

Володимир В’ятрович: "Ці торби, набиті харчами і ліками – це конкретні дії, які нас об’єднують, і це запорука того, що врешті-решт сядуть ті, що треба”.

Микола Коханівський: "Коли мене засудили у 2009 році за Леніна, Ющенко був Президентом, Юля була прем’єром, а Луценко міністром МВС. Вони мене не захистили, суд триває. Зараз сидять вони, але я не зловтішаюся і не кажу, що це добре. Їх судять не за те, що їм вішають, а за політику”.

"Рано чи пізно у цій країні буде всенародний зрив. Бо ця влада сама його провокує. Коли цей зрив станеться, ми мусимо відкинути цей хворобливий український гуманізм і покарати злочинців – які мордують наших хлопців у відділках, які підпалюють наших дівчат… Коли настане час "Ч”, треба буде виходити на вулиці, карати злочинців, забирати їхні будівлі, встановлювати свій провід, революційний трибунал, національну гвардію. І тоді ми залишимось при владі, і ця країна буде наша. І тоді в нас не буде політв’язнів, а будуть засуджені за економічні, соціальні, національні злочині. Ось це є українська правда. Інакше так і будемо ходити, носити передачки”.

В кінці як завжди прекрасно співав Сергій Василюк. Виконав дві пісні – одну на вірші Василя Стуса, другу повністю власну – про холодноярських отаманів, що сиділи тут-таки, у Лук’янівській в’язниці. "По Вкраїні йде війна народна, про яку колись співав Кобзар”…

http://www.bilozerska.info/?p=6401