» 2012 » Квітень » 5 » "Про те, що 6 квітня буде підписано указ президента Росії ми... знали ще до нашої поїздки на ІІІ з'їзд СОУ" Євген ЛУПАКОВ про створення ВМСУ

---

11:49 "Про те, що 6 квітня буде підписано указ президента Росії ми... знали ще до нашої поїздки на ІІІ з'їзд СОУ" Євген ЛУПАКОВ про створення ВМСУ

"...Того ж дня о сьомiй годині вечора посильний передав мені наказ прибути в штаб до адмірала Касатонова. В суботу я був у командувача. Він поставив вимогу відмовитися від присяги. Я сказав, що цього не буде. Тоді наступного ж дня мені було вручено обхідний лист про складання обов’язків. Коли я зажадав номер наказу про звільнення з посади, командир частини послався на усний наказ командувача Чорноморського флоту. Увечері того ж дня, хоч я і не здав справи, мені запропонували покинути частину.” Так розправилися з тим, хто перший склав присягу. Потім Олександру Клюєву довелося пройти через усі приниження на засіданні атестаційної комісії, де з нього зробили "професiйно непридатного” офіцера, хоча рота, якою він командував, тривалий час була найкращою. Серед тих, хто склав присягу в школі водолазів, були капітан 2-го рангу Микола Тихонов, капітан 3-го рангу Петро Піддубний, капiтан-лейтенант Яків Древаль, 21 мічман, серед них Микола Хомич, та інші. Командування частини на чолі з українцем, капітаном 1-го рангу Олександром Крамаренком, який погрожуючи Клюєву пістолетом кричав:"Я вас хохлов всех перестреляю…", організувало справжнє цькування офіцерів та мічманів, які склали присягу на вірність народові України. Згодом було усунено від виконання обов’язків, а потім просто виведено за територію частини капітана 3-го рангу Олександра Клюєва, капiтан-лейтенантів Юрія Шарлая і Валерія Кравченка. Я вже пізніше, будучи народним депутатом України, запитував у народного депутата України(у 1991—1994рр. — Президента України) Л.М.Кравчука чому він не прийняв тоді Командувача ЧФ І.Касатонова? Відповідь була однозначна – бо ЧФ на то й був стратегічним об'єднанням… Лукавить Леонід Макарович... Якщо 3 січня 1992р. ЧФ стратегічний, а тому Президент України не допускає до себе на прийом Командувача ЧФ Касатонова, то чому вже 5 квітня того ж 1992р. той же Президент України Леонiд Кравчук підписує свій Указ "Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України”, яким передбачалося сформувати Військово-Морські Сили України на базі сил Чорноморського флоту, дислокованих на території України? Мiнiстерство оборони мало почати формування органів управління Військово-Морських Сил України, узгодити з головнокомандувачем Сил СНД перелік кораблів та частин Чорноморського флоту, що тимчасово передаються в оперативне підпорядкування командуванню стратегічних сил держав Співдружності. Як стверджують наші нинішні історики відродження ВМСУ, "до підписання такого Указу Президента Леонiда Кравчука, мабуть, підштовхнули останній приїзд віце-президента Росії Олександра Руцького до Севастополя та його заява про те, що Чорноморський флот є російським, а також зроблена напередодні заява самого Президента Російської Федерації Бориса Єльцина про готовність підпорядкувати флот." Зокрема, виступаючи на телебаченні 3 квітня, він заявив, що, коли Україна спробує змінити статус-кво Чорноморського флоту, то Росія візьме його під свою юрисдикцію. Главком ВМФ СНД адмірал флоту Володимир Чернавiн пізніше в своїх мемуарах напише: "Єдиною противагою Указові Президента України міг та мусив стати терміново виданий Указ Президента Росії про взяття Чорноморського флоту під юрисдикцію Росії... Зустріч для переговорів призначили на ранок. За години, що залишилися, разів з п’ять, і навіть вночі, виходив на Шапошникова: — Ну як? — Проект Указу складено. Лежить у канцелярії Президента. Дзвоню вранці, за годину до початку переговорів, вести які від імені Росії доручено мені. — Підписано? — Щойно. — Без корективів? — Без корективів. Я полегшено зітхнув. Тепер можна боротися” ("Флаг Родины”, 10 липня 1993 р.). Бреше, м’яко кажучи адмірал Чернавін. Про те, що 6 квітня буде підписано той указ президента Росії ми, члени Севастопільської СОУ, через наших "розвідників" в лавах "ворожого" ЧФ, знали ще до нашої поїздки на ІІІ з'їзд СОУ (в кінці березня). Це була наша (членів Севастопільської СОУ) остання можливість примусити нашу українську владу офіційно заявити про те, що наш український Чорноморський флот дійсно наш. Адже, якщо про свої загарбницькі бажання захопити в додачу до вже підпорядкованих Росії трьох флотів та флотилії ще і наш Чорноморський флот своїм указом заявить Президент Росії, то антиукраїнськи налаштована більшість в Севастополі, при підтримці москалів та яничар-хохлів "нічийного" ЧФ, просто, в кращому випадку, викинуть нас з Криму, в гіршому – арештують або ж поб'ють… Головна наша задача - указ Президента України про офіційне визнання нашого Чорноморського флоту українським хоча б на добу раніше, ніж це зроблять в понеділок 6 квітня москалі… Наш Указ був на добу раніше – в неділю [виділення порталу] 5 квітня! Фактично ж, підписати Указ такого змісту Президента України Л.Кравчука не пізніше 5 квітня 1992р. примусила делегація членів Севастопольської організації Спілки офіцерів України на чолі з її Головою на той час капітан-лейтенантом Олександром Пляшечніковим, яка прибула до Києва на свій ІІІ з’їзд Спілки офіцерів України, де ми вперше офіційно і відкрито доповіли і з'їзду, і українській владі про реальний стан справ на ЧФ, рішення Президента Росії Єльцина 06 квітня 1992р. підписати його указ про повне підпорядкування ЧФ Росії, та офіційно заявили про свій намір не їхати з Києва до-ти, доки проблеми ЧФ не будуть вирішені на державному рівні. Реалізувати наші вимоги нам допомагали народні депутати України на чолі з Степаном Хмарою. Вони організували нам зустріч з найстаршим керівником держави на той момент, який перебував в Україні - заступником Голови Верховної Ради України Василем Дурдинцем (ні Президента України Л.Кравчука – перебував в Німеччині, ні Го-лови Верховної Ради Плюща – теж був десь за кордоном, в Україні не було), а по команді В.Дурдинця – з Міністром оборони України Костянтином Морозовим, якого, вражений нашою інформацією, В.Дурдинець викликав до свого кабінету, а потім наказав йому не-гайно вирішити всі наші питання згідно його компетенції. Вже 04 квітня 1992р. старший за військовим званням та службовою посадою в складі делегації капітан 1 рангу Євген Лупаков отримав мандат представника Міністра оборони України К.Морозова на ЧФ. Ці ж народні депутати і запропонували нам повертатися до Севастополя для проведення його українізації згідно отриманих повноважень, обіцяної допомоги від міністра оборони та гарантуючи, що Указ Президента України Л.Кравчука про підпорядкування ЧФ України буде підписано раніше 06 квітня 1992р., тобто раніше, ніж це зробить Росія… Свого слова наші депутати дотримались! На мою думку, причиною проблем з ЧФ, які виникли в 1992р. і не вирішені до цього часу, була некомпетентність у питаннях флоту невійськового, а тим паче не фахівця-моряка Президента, відсутність біля нього толкового радника-моряка, а в Києві, в складі уряду, поза юрисдикцією Міністерства оборони – відповідної військово-морської структури… " Повністю спогади капітана 1-горану Євгена ЛУПАКОВА про створення ВМС України читати мовою оригіналу у його статті "Ми випередили! Україна першою заявила про своє право на наш Український Чорноморський флот!"

1 2 3 4 5 : 564 | : PORTAL_SOU | : 5.0/2

: 0