Офіційні сайти відомств




» 2012 » Квітень » 13 » Чи хтось відповість за смерть людини в погонах, яка схожа на вбивство, і за злочин, у якому її звинувачували?
11:06
Чи хтось відповість за смерть людини в погонах, яка схожа на вбивство, і за злочин, у якому її звинувачували?
Військова прокуратура Південного регіону вклалася в строк. Рівно у два місяці, які відводить закон на розслідування кримінальної справи, день у день. 7 грудня 2011 року вона висунула командиру військової частини полковнику Ігорю Олійнику обвинувачення у службовій підробці та зловживанні повноваженнями. А 7 лютого його… поховали. Олійникові було всього 44 роки.

Ну що поробиш — серце не витримало. Буває. Але ми не садисти. Ви можете приїхати й подивитися в очі слідчому, прокурору — чи була в нас мета довести людину до в’язниці чи смерті? Так відреагували у військовій прокуратурі Південного регіону на запитання автора цих рядків.

Проте два місяці під слідством перевернули все його життя, зруйнували, знищили. «За що?» — запитував він сам. Це саме риторичне запитання ставлять собі рідні, близькі, товариші по службі.

В останню путь бойового командира проводжало все колишнє військове містечко Чорноморське. Відходять герої — з таким сюжетом, присвяченим цій сумній події, вийшли одеські новини. Ідуть найкращі — таке повідомлення про раптову смерть полковника Олійника з’явилося для товаришів по службі на офіцерських сайтах в Інтернеті.

Затримання командира 28-ї окремої механізованої бригади стало повною несподіванкою. І не тільки для самого Олійника. А й для всіх, хто його знав. І навіть для самих співробітників прокуратури. Крім, звичайно, прокурорського начальства, яке все зробило, щоб командир частини відчув почім ківш лиха.

Спочатку губернатор області (це було 5 грудня) вручив командирові Олійнику перехідний червоний прапор. Військову частину під його командуванням визнали найкращою. Церемонія проходила в урочистій обстановці в переддень святкування 20-річчя Збройних сил України. А через день
(7 грудня) його затримали прокурорські (він приїхав до них на співбесіду) і доправили в ізолятор тимчасового утримання УВС міста. Газети (з посиланням на прокуратуру) написали скупо, але дошкульно: заповзятливий полковник О., чия частина розквартирована в Чабанці під Одесою, наживався на харчуванні військовослужбовців, його викрито в крадіжці бюджетних грошей, і тепер йому загрожує до восьми років за ґратами.

Тим часом за три доби в ізоляторі прокурорські «вибили» в Олійника визнання власної вини. Умовляннями, порадами, обіцянками. Точніше, переконали зізнатися в недбальстві. І відмовитися від адвоката. Натомість пообіцяли перекваліфікувати кримінальну справу й звільнити з-під варти. Перед допитом Олійникові повідомили, що мати в реанімації. Він і підписав запропоновану заготовку, щоб вийти на волю.

Олійник не міг собі уявити, що його, бойового офіцера, допитуватимуть годинами, вивуджуватимуть зізнання, вестимуть у суд під конвоєм. Він просив: «Тільки не надягайте кайданки». Він не міг повірити, що, обіцяючи звільнити, прокурорські вимагали для нього десять діб тримання під вартою. Слова в суді лунали як автоматна черга: «підозрюваний у вчиненні тяжкого й середньої тяжкості злочину, перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність, тиснути на свідків, переховуватися від суду й слідства і завадити встановленню істини…»

Олійник зрозуміє ціну їхнього офіцерського слова, поверне адвоката і подасть скаргу до суду, який 16 грудня змінить йому запобіжний захід на підписку про невиїзд. І, попри потуги прокуратури знову запроторити офіцера за ґрати, Апеляційний суд Одеської області залишить його на волі.

Кримінальну справу проти командира прокуратура готувала недбало, з порушеннями процедури. Олійник — депутат Чорноморської селищної ради. І, за Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», кримінальну справу проти нього порушує не слідчий, а прокурор. У суді охоронці закону доводитимуть, що цю помилку виправили в день порушення кримінальної справи і що копію нової постанови за підписом прокурора Олійник отримав. Її відправили йому в ізолятор поштою. Суд не повірив. До того ж прокуратура не надала суду матеріалів кримінальної справи. З усього цього також випливало, що допити Олійника, свідків, очні ставки, обшуки за місцем проживання проводилися незаконно.

Обшуки — окрема історія. Прокурорські навіть прийшли додому до двох співробітниць Чорноморської селищної ради, які до кримінальної справи жодного стосунку не мають. Вони стояли під судом разом з дочкою командира, і їхні підписи були під зверненням, яке селищна рада надіслала президенту країни, прем’єру, міністру оборони, начальнику Генштабу, генпрокурору та військовому прокурору Південного регіону з проханням захистити честь бойового офіцера.

Олійник не міг позбутися почуття образи, болю й ніяковості за те, що через нього в інших проблеми. Він почувався винним перед рідними, знайомими. Сто разів казав: вибачте, що через мене до вас прийшли…

Та повернімося до хронології. Коли після додаткового тижневого ув’язнення Олійник вийшов на волю, його відразу довелося госпіталізувати. «Мікроінсульт», — констатували лікарі. Після двох тижнів лікарняного ліжка виписали додому. Він мучився від того, що не може поїхати в частину, пояснити особовому складу, що «накоїв». Єдине, що міг, так це відвідувати інститут, бо готувався до захисту. 9 лютого він мав отримати диплом магістра держуправління.

Але у п’ятницю 3 лютого йому повідомили про порушення прокуратурою Одеської області проти нього кримінальної справи. За тими самими фактами, але вже із застосуванням тяжчих статей, зі строком покарання від восьми до 12 років з конфіскацією майна. Виявляється, Олійник зі своїм заступником і бухгалтером приватної фірми заволодів 238 тисячами бюджетних коштів.

У суботу, після якоїсь зустрічі, він повернувся додому, поголився, ліг спати, а вранці (5 лютого) у квартирі вже була зовсім інша метушня. Діагноз — гостра серцево-судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця. Прибули і прокурорські: ні слів співчуття, ні вибачень. У день похорону вони теж були — знімали, фотографували, спостерігали, хто приходить, хто виходить.

Кримінальну справу не закрито. І, треба думати, суд установить істину. Але чи адекватні заходи, які застосували до командира на стадії слідства? Хто відповість на це запитання? Судячи з розповідей рідних і товаришів по службі, застосований прокуратурою до Олійника «набір заходів» фактично був не сумісний із життям. Він із тих офіцерів, для яких краще куля в скроню, ніж незаслужена ганьба й приниження.

Олійник — бойовий командир, який присвятив армії все життя. Вихованець Суворовського училища. Пройшов шлях від командира роти до командира бригади. У нього безліч орденів і медалей. Брав участь у бойових діях на території Боснії та Герцеговини. На посту командира 28-ї окремої механізованої бригади — із серпня 2006 року. Бригада під його керівництвом мала добру репутацію, демонструвала непогані результати бойової готовності.

Олійника поважали товариші по службі, цінували за чесність і порядність. Жителі колишнього військового містечка Чорноморське на виборах 2010 року довірили йому мандат депутата селищної ради. Як сказав один з його товаришів по службі, ні в кого з військових рука не підніметься кинути в полковника Олійника камінь. То чому ж піднялася вона в прокурорських?

Є дві версії. Почнемо з офіційної.

В основу кримінальної справи лягли факти трирічної давності. Влітку 2008-го і 2009 рр. на базі 28-ї окремої механізованої бригади, якою командував Олійник, мали стажуватися курсанти кафедр військової підготовки офіцерів запасу двох вищих навчальних закладів Одеси — політехнічного інституту та юридичної академії. Відповідно було подано заявки на харчування в їдальні військової частини, а потім складено акти й виставлено рахунки до сплати. У результаті з казначейського рахунка Міноборони було перераховано бюджетні кошти на рахунок ПП «Артек-Союз», яке займається організацією харчування військових. У першому випадку фірма отримала понад 87 тис. грн., у другому — 150 тисяч. Разом — 238 тис. грн.

Але, як установила військова прокуратура Одеського гарнізону, 2008 року, у зв’язку з відвідуванням військової частини президентом України, навчальні збори скасували. А 2009 року через нестачу бюджетних коштів курсанти в їдальні не харчувалися. У цьому зв’язку 13 квітня 2011 року прокуратура порушила кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем невстановленими особами військової частини в інтересах третіх осіб за двома статтями — 366 ч. 2 КК України «Службова підробка» і 423 ч. 2 КК України — «Зловживання військовою посадовою особою владою або службовими повноваженнями». Потім цю справу затребувала військова прокуратура Південного гарнізону, і 7 грудня 2011 року порушила кримінальну справу проти Олійника. Цього ж дня було винесено постанову про його затримання як підозрюваного у вчиненні злочину за вказаними статтями.

На той час ПП «Артек-Союз» частину коштів, отриманих на харчування «мертвих душ», відшкодувало державі. (Воно отримало від міністерства менше грошей за організацію харчування в листопаді 2011 року.) І до кінця грудня в такий же спосіб погасило решту суми.

Фактично приватна компанія визнала факт незаконного отримання грошей. Але яка реальна міра вини командира частини, котрий відповідає за все? Сам Олійник прокурорським пояснив так: у його підпорядкуванні величезна кількість військовослужбовців, є штат відповідальних осіб за певні ділянки роботи. І свій підпис він ставить тільки після перевірки всіх документів підлеглими, будучи впевненим, що відомості в них достовірні. Тобто документи, які подавав командирові начальник продовольчої служби, він лише візував. До цього слід додати, що Олійник іще років зо два тому звільнив начальника цієї служби, чиє ім’я нині фігурує в матеріалах кримінальної справи. Що стосується бухгалтера, то це співробітниця ПП «Артек-Союз», а з цією приватною кампанією, яка годує військових усього Південного регіону, договір укладало Міноборони.

Ті, хто співчував долі Олійника й у ці два останні місяці намагався допомогти, не сумніваються, що командира вирішили зробити крайнім. Військовій прокуратурі, яку можуть ліквідувати, як і військові суди, потрібні показники, гучні справи. От вони й вирішили пошкребти по засіках. Але, оскільки на приватній цивільній компанії слави не заживеш, вирішили як свій головний «трофей» виставити напоказ командира, за яким ніхто не стоїть, який не має «волохатої руки» і високого «даху», на відміну від комерційної структури з мільйонним оборотом.

В Олійника за плечима тільки важке армійське життя та залізні медалі... Відтоді як прийняв керівництво бригадою, жив у гуртожитку, в малосімейці. Та ще мав б/в авто, взяте в кредит. Лише торік отримав трикімнатну квартиру, в якій жили він, дружина, дочка з чоловіком і маленькою дитиною.

Понад двісті підписів жителів Чорноморського стояло під зверненням на адресу владних структур із проханням не калічити, не чорнити життя бойового офіцера. Тепер, коли він пішов з життя, завдання — відстояти його честь і репутацію.

Смерть командира не поставила крапки у кримінальній справі. Родичі наполягають на подальшому її розслідуванні, щоб реабілітувати посмертно чесне ім’я батька, діда, чоловіка, офіцера. Рідні, близькі, друзі, товариші по службі сподіваються, що розслідування продовжать, і добре ім’я бойового командира буде відновлено.

ДТ




: 361 | : PORTAL_SOU | : 5.0/2
: 0

[ | ]

"Спілка офіцерів України (СОУ) є всеукраїнською неприбутковою громадською організацією військово-патріотичного спрямування, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України: військовослужбовців-офіцерів, прапорщиків і мічманів кадру, зарахованих до Збройних Сил України до запровадження військової служби за контрактом, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, курсантів (слухачів) випускних курсів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку спеціалістів для військових формувань України, військової служби за контрактом, за призовом, запасу і у відставці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Міністерства з надзвичайних ситуацій, військовослужбовців які проходять службу у резерві (надалі - Збройних Сил України), а також громадян офіцерів (старшин) - ветеранів військових формувань, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України..."





ОФІС ВГО СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ

переглянути збільшену мапу
Логін:
Пароль:



НОВИНИ  © ВГО СОУ






Пошук

Календар

«  Квітень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Наші друзі та партнери

Пам’ятай про Крути [Vox.com.ua] Портал українця
Пиши українськоюЕвропейський конгрес українців
Українці УгорщиниСпілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Український радіопортал - Украинский радиопортал
 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ
Воєнна історіяЧасопис Промінь Просвіти
zampolit
Українське життя в Севастополі
Український козацький портал

Сайти осередків СОУ

Кнопка ВОО СОУ




Кнопка КРоСОУ

Тернопільська СОУ






  • При використанні інформації посилання на  www.portsou.at.ua  бов’язкове.
  • Зміст матеріалів на сторінках сайту не завжди відображає офіційну позицію Всеукраїнської громадської організації СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ і адміністрації сайту.
  • Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає сервіс "Ucoz".
  • Відповідальність за точність наведених фактів, цифр, та імен несуть автори матеріалів.
                                                         
Locations of visitors to this page

© Портал українських офіцерів
(Спілки офіцерів України)
2017

E-mail редакції: rigsou@ukr.net




Використовуються технології uCoz