Героїка

Історична довідка. Гаврило Базильський походив з селян с. Соколівка Київської губернії. 30 вересня 1900 року вступив на військову службу однорічником 2-го розряду до 175-го піхотного Батуринського полку. 1902 р. був зарахований до Чугуївського піхотного юнкерського училища, з якого вийшов званні підпоручика. Згодом у 1911 р. був переведений до 74-го піхотного Ставропольського полку. З початком Першої світової війни був переведений до 258-го піхотного Кишинівського полку, протягом 7 місяців командував ротою. З 12 березня 1917 р. - в.о. командира 258-го піхотного Кишинівського полку. 16 червня 1917 року дістав звання полковника. За Першу світову війну нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня, Георгіївською зброєю, солдатською відзнакою Святого Георгія IV ступеня з лавровою гілкою, всіма бойовими орденами до Святого Володимира ІІІ ступеня з мечами та биндою. У 1917 році став ініціатором українського військового руху у 65-й піхотній дивізії. В кінці 1917 року українізував дивізію та у березні 1918 року передав її у розпорядження української військової влади, вивівши з Румунського фронту. До червня 1918 року - в.о. начальника 65-ї піхотної дивізії Армії Української Держави. З 10 липня 1918 року - командир 42-го пішого Сумського полку 11-ї пішої дивізії Армії Української Держави. З грудня 1918 року - начальник 11-ї пішої кадрової дивізії. З 11 червня 1919 року - начальник 8-ї Запорізької дивізії. У грудні 1919 року був інтернований поляками. У травні-липні 1920 року - командувач Запасових військ Армії УНР. Згодом стає начальником 1-шої Кулеметної дивізії. З 5 жовтня 1920 року - генерал-хорунжий. З 12 жовтня 1920 року - начальник 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР. Помер 17 жовтня 1937 року та похований у місті Каліш (Польща).