На 93-му році життя відійшов у вічність Володимир Миколайович Ференс, ветеран Другої світової війни, вояк Української Повстанської Армії, багаторічний в’язень комуністичних концтаборів, кавалер ордена Ярослава Мудрого, великий патріот України, людина світлого розуму, доброго серця, щедрої душі і працьовитих рук.
    На долю Володимира Ференса випали важкі випробування. Народився він 1918 року в родині офіцера армії Української Народної Республіки у розпалі кривавої війни за незалежність молодої Української держави. Пережив голодомор, колективізацію. Його діда, дбайливого, працьовитого господаря, шановану людину, більшовицька влада розкуркулила і вислала з рідного села.
       Батькові дивом вдалося уникнути репресій, але пан Володимир бачив, як енкаведисти заарештовували вчителів, священників, колишніх петлюрівців, та інших освічених, національно свідомих, порядних людей.
Радянсько-німецька війна застала його на службі в червоній армії. Після оточення і розгрому підрозділу, в якому воював, потрапив до німецького полону. Двічі втікав. Повернувшись на рідну Житомирщину, пішов до українських повстанців.
       Під час служби в УПА не один раз потрапляв у здавалось безнадійні, небезпечні для життя ситуації. Але Бог і доля вберегли його від поранень і від смерті. У березні 1944 року важко хворим на тиф у непритомному стані потрапив у лапи емгебе. Вирок суду: 25 років позбавлення волі. Провів у ГУЛАГівській неволі довгі 12 років. Останні 50 років прожив на Київщині, в с. Кірове (Кучаків) Бориспільського р-ну. Любив життя, людей і Україну. Усім, чим міг, допомагав представникам місцевих українських патріотичних організацій. Нас, молодше покоління борців за українську справу, він вважав своїми ідейними послідовниками і всіляко підтримував. Не тільки словом, але й ділом. Односельці цінували й глибоко поважали Володимира Ференса за доброту, повсякчасну готовність прийти на допомогу.
       Провести покійного в останню земну дорогу, віддати останні людські почесті зібралися друзі, серед них представники Київського обласного Братства вояків ОУН-УПА, Від Спілки офіцерів України участь у похороні взяв заступник голови СОУ, капітан першого рангу, народний депутат України попередніх скликань Євген Лупаков. Від Комітету захисту України - пані Наталія Осьмак.
       Під час траурного мітингу промовці високо оцінили вклад Володимира Ференса у боротьбу за волю України І закликали присутніх брати з нього приклад, як з людини, Українця, християнина, товариша і героя.
       Вічна пам’ять і вічна слава Володимиру Миколайовичу Ференсу!

       Від імені друзів і соратників, усіх , хто знав і завжди пам’ятатиме цю світлу людину

Анатолій Ковальчук, м. Бориспіль