Цікаво, чи будуть колись пишатись наші діти чи онуки, що їх батьки чи діди були офіцерами Української армії, як пишається своїм дідом пан Анатолій? Сьогодні престиж військових впав так низько, що далі нікуди! Держава не цінує своїх захисників, не дбає про їх добробут. Хто захоче бомжувати та погодиться на жебрацьке існування після навчання у ВУЗах? Чи зможе молодий офіцер достойно забезпечити свою родину? Кому потрібна бідна та напівбоєздатна армія?! Коли нарешті влада зрозуміє, що пора нарешті повернутись обличчям до своєї армії! Інакше ж прийдеться годувати чужу.

На жаль, не так вже й багато справжніх патріотів України в офіцерському середовищі, тим паче, в керівництві МО. Бо їх виживають пристосуванці та підлабузники, котрих більше, котрі ради кар'єри будуть служити кому завгодно, котрі будуть пасивно спостерігати за тим, як гине українська армія - захисник нашої незалежності. Щирих українців вони не терплять поруч із собою. Тому таких, як капітан 1-го рангу Грищук, котрий має честь і гідність, а саме головне - велику любов до України, як правило звільняють у запас, позбавляють можливості впливати на життя Збройних Сил держави. Потрібно бити на сполох, бо скоро Україна залишиться без боєздатного війська! Якщо це вже не трапилось.