12 лютого представники Львівської обласної організації Спілки офіцерів України взяли участь у заходах з вшанування пам`яті діячки українського визвольного руху Ольги Басараб.
Біля її могили на Янівському кладовищі у Львові зібралися представники влади, громадських організацій, школярі і пластуни, щоб вшанувати світлу пам’ять цієї видатної жінки.Крім представників влади та громадських організацій, біля могили Ольги Басараб зібралися школярі, учні Львівського державного ліцею із посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут та пластуни.
У річницю смерті О.Басараб о 12-ій годині до її могили на Янівському цвинтарі представники громади Львівщини поклали квіти, відтак було відслужено поминальну панахиду та відбулося громадське віче. Hа честь видатної українки співав хор «Повстанець».
О.Басараб входила до складу Української військової організації. Її разом з подругою заарештували 9 лютого представники польської поліції у Львові. Поліція знайшла в квартирі зібрану розвідувальну інформацію, та звинуватила її у шпигунстві на користь Німеччини та більшовицької України.Жінку ув`язнили і жорстоко катували. 12 лютого її знайшли повішеною на вишитому рушнику на ґратах вікна камери.
«Молодь повинна пам’ятати її як героїню. Вона своїм прикладом показала, як повинні чинити люди заради своєї України», – заявив учасник заходів Олег Вакульчук.
Заслужений учитель України, науковий співробітник Центру досліджень визвольних змагань Ігор Федик розповів, що саме на прикладі життя Ольги Басараб вчилися хлопці з УПА, адже саме ця жінка «запалила Галичину і підняла її на боротьбу».
«У 24 роки Ольга Басараб стала вдовою. Від чоловіка їй залишились лише шабля і два листи. Здавалось, що жінка б мала зламатися, але вона поринула в громадське життя і працювала для нашої громади. Нема такої організації, де б не була Ольга Басараб. Вона загинула за ідеал, який ми зараз повинні плекати», – розповів Ігор Федик.
Після віча, щоб вшанувати пам’ять українки, пластуни і школярі запалили лампадки на її могилі.

Під час громадської панахиди.Фото ZIK

Ольга Басараб у однострої УСС.

Ольга Басараб народилася 1 вересня 1889 року в селі Підгороддя на Рогатинщині в родині відомого громадського діяча о. Михайла і Савини (з дому Стрільбицької) Левицьких. Вона мала старшу сестру Іванну та молодшого брата Северина.

Навчалася в приватному пансіоні для дівчат у Вайсвассері (Сілезія), ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі (1902–1909) та однорічних курсах у Віденській торговій академії. З 1910 р. працювала в страховому товаристві «Дністер», Земельному іпотечному банку. 1914 року вийшла заміж за студента «Політехніки» Дмитра Басараба, який очолював студентське товариство «Основа». Подружнє щастя виявилося недовгим: 22 червня 1915-го Дмитро загинув на італійському фронті в першому своєму бою. Ольга була організатором 1 жіночої чоти УСС у Львові. У 1918–1923 рр.Басараб працювала бухгалтером посольства України у Відні, водночас була українською розвідницею. З метою збору військово-стратегічної та політичної інформації вона відвідувала Данію, Німеччину, Норвегію, інші держави. Провадила доброчинну й просвітницьку діяльність у Комітеті допомоги раненим і полоненим у Відні та в Комітеті допомоги цивільному населенню, за що відзначена міжнародною організацією Червоного Хреста.

Член управи Українського жіночого союзу у Відні. Після ліквідації дипломатичних представництв УНР 1923 р. Ольга переїхала до Львова, де стала членом Головної управи філії Союзу Українок у Львові, активно співпрацювала з Українською Військовою Організацією (УВО – підпільна організація військовиків, яка 1929 року трансформувалася в ОУН), була зв’язковою полковника Євгена Коновальця.

Як член УВО О. Басараб була заарештована польською поліцією. О шостій годині ранку 9 лютого 1924 р. у квартиру, яку вона винаймала разом зі Стефанією Савицькою по вул. Виспянського (тепер – Вишенського), увірвалася польська поліція. Поліцаї виявили та вилучили в О. Басараб тексти зібраної розвідувальної інформації та заарештували обидвох жінок. Їх звинуватили в шпигунстві водночас на користь ваймарської Німеччини та більшовицької України й ув’язнили у тюрмі по вул. Яховича (нині – Ак. Кучера, 5, тепер тут розташовано РВВС Шевченківського району).

Поліцейські здогадувалися, що вдалося заарештувати поінформованого представника українського опору, і, звісно, їх вабила перспектива виявити українську підпільну мережу, достатньою інформацією про яку вони не володіли. Тому допити були «інтенсивними», простіше кажучи, із застосуванням тортур. Два останні відбулися 12 лютого в передобідній час і від 21.00 до 03.00. Уранці Ольгу знайшли повішеною на вишитому рушнику на ґратах вікна камери.

Найправдоподібнішою версією є катування О. Басараб слідчим Левом Кайданом; не стерпівши принижень, горда українка померла. Завдяки агентам УВО в цій в’язниці не вдалося приховати факту смерті О. Басараб. Маніпуляції поліції спричинили масове обурення. Кампанію протесту розпочав «Союз українок» (Ольга була бухгалтером цього товариства) 20 лютого, акцію продовжили інші українські товариства Львова, Галичини й осередків еміграції. Голова українського клубу в Сеймі Республіки Польща С. Хруцький виступив з інтерпеляцією (депутатським запитом). Єврейський клуб узагалі вимагав створити спеціальну депутатську комісію для дослідження умов утримання в’язнів у польських в’язницях. Польська влада змушена була розпочати слідство.

26 лютого відбулася ексгумація тіла О. Басараб. Після огляду трупа загиблу перепоховали на Янівському цвинтарі за участі декількох тисяч львів’ян і кількасот поліцейських. Слідство в справі загибелі О. Басараб невдовзі припинили «за відсутністю складу злочину».