Капітан Левко Мацієвич будував Чорноморський флот, розробляв підводні човни і авіаносці, став одним із перших льотчиків Російської імперії і заснував Революційну Українську партію. А його смерть оспівав Олександр Блок.

Патріот України, який будував Чорноморський флот

А втім, Мацієвич не належав до когорти служак-малоросів, вірнопідданих Імперії та Престолу. Недарма ж до історії увійшов з українським іменем Левко. Недаремно був кревним святого великомученика Арсенія Мацієвича, що за свою непокору Єкатєріні II загинув у казематах.

Ще навчаючись у Харківському технологічному інституті, майбутній авіатор приєднався до українофільського гуртка "Студентська громада". Серед його тодішніх друзів – майбутній класик української літератури Гнат Хоткевич.

Левко демонстративно перейшов на українську мову, розмовляв і листувався нею не лише в гурті однодумців, а й у сімейному колі, активно долучаючи близьких до української культури.

1900 року був серед засновників Революційної Української Партії (РУП), із якої згодом вибрунькувалися всі українські націонал-демократичні сили, що згодом утворять Центральну Раду.

У самій РУП Мацієвич займав радикально-самостійницьку позицію, близьку до позиції Миколи Міхновського. За таку діяльність надміру активного студента відрахували з інституту й вислали під нагляд поліції у… Севастополь.
Офіцер Левко Мацієвич

Виявляється, якби не українофільство, могло й не бути морського офіцера Мацієвича.

Разом з інститутським другом, РУПівцем Олександром Коваленком (теж офіцером Чорноморського флоту) Мацієвич створив у Народному домі Севастополя самодіяльний робітничий театр з українським репертуаром, організовував вечори пам’яті Тараса Шевченка. Фінансово підтримував український рух.

Серед його знайомих – Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Михайло Грушевський, Микола Міхновський, Симон Петлюра.

До речі, згаданий Олександр Коваленко був єдиним офіцером, який підтримав повстання матросів на панцирнику "Потьомкін". А вони, на відміну від офіцерів, усі були українцями.

Виразно український характер того повстання замовчувала радянська пропаганда, та й досі не всі люблять згадувати про це.

Тим часом керівник повстання, харків’янин Опанас Матюшенко в юності належав до тих самих українофільських кіл, що й Мацієвич, Хоткевич, Коваленко. Але це вже тема іншої розмови…

Льотчик замість бухгалтера

"Якбитологія" – річ невдячна, але деколи важко втриматися.

Якщо так собі уявити, що Левко Мацієвич не загинув фатального 1910-го, а потім пережив Першу світову, неважко здогадатися, серед кого він міг би опинився 1917-го.

І нікого не здивувало б, якби на чолі Армії УНР стояв морський офіцер, улюбленець публіки, герой-льотчик, а не цивільний публіцист – за сумісництвом бухгалтер.

У червні цього року 100-річчя першого польоту вітчизняного літака, здійсненого в Києві вже згаданим князем Кудашевим, не проминуло зовсім непомітно. Були публікації в пресі, сюжети на телебаченні.

Якщо майже непоміченим у квітні залишилося 300-річчя Конституції Пилипа Орлика, а в липні ніхто не зауважив 600-річчя Ґрюнвальдської битви, то що казати про роковини загибелі нікому нині не відомого льотчика - 7 жовтня 2010 року? 

Меморіальна дошка на батьківщині. Олександрівка Кіровоградської області. Фото звідси

Про Левка Мацієвича в Україні нагадує лише пам’ятна таблиця на одному з корпусів Харківського політехнічного. Та ще на одному з будинків райцентру Олександрівка Кіровоградської області: тут народився "піонер авіації і визначний діяч соціал-демократичного руху України".

Можливо, земляки великого українця якось ушанували його пам’ять у день 100-річчя загибелі. Але заледве чи хтось дізнається про це за межами Олександрівки.

Ви чули щось про Славолюба Пенкалу? Ось і я донедавна не чув. Але маленька Хорватія так гучно відзначала 100-річчя своєї авіації, що й в Україні дізналися про батька першого хорватського аероплана.

Чи велика Україна зможе донести вістку про свого видатного сина хоч би до власних громадян?

Фрагмент статті Андрія Квятковського "Перший український авіатор - оспіваний Блоком соратник Петлюри"