“Наше бачення Конституційного процесу в Україні”
Конституція України як суспільний договір, що гарантує стабільність держави після внесення в грудні 2004 року відомих змін перестала виконувати свою головну функцію.
Фундамент державної будівлі було підірвано в багатьох місцях і за 4 роки стіни дістали великі тріщини, що загрожують загальним руйнуванням.
Тому питання державного облаштування гостро стоїть на порядку денному українського політикуму як парламентського так і позапарламентського останні 2 роки, але єдиної компромісної, тим більше консенсусної позиції досі не вироблено і, навіть, не запропоновано механізмів її досягнення.
Більш того, з наближенням Президентських виборів основні політичні гравці намагаються цей державотворчий процес перетворити на процес здобуття влади, не враховуючи інтереси українського суспільства, ментальність і традиції українського народу.
Яскравим прикладом такого нехтування стала спроба лідерів Партії регіонів В.Януковича та БЮТ Юлії Тимошенко самочинно прийняти основний документ, що фактично позбавляв народ права волевиявлення при обранні Президента і давав можливість цим двом політичним силам узурпувати владу на 15-20 років, запровадивши в Україні вразливий ззовні і недемократичний внутрішній режим з підконтрольними ЗМІ та судовою владою.
Під тиском громадськості, а також загрозами гострого конфлікту із Секретаріатом Президента, а головним чином через недовіру та суперечності “коаліціянтів”, процес зірвався, але сам факт його появи є серйозним попередженням українській державності та демократії.
Але конституційні проблеми залишаються невирішеними і вони створюють конфліктний грунт і після Президентських, і після можливих позачергових парламентських виборів. Хвороба загострилась, але біда у великій кількості лікарів, що пропонують курси та рецепти лікування, причому взаємовиключні.
Тобто, кожна поважна політична сила, як парламентська так і ні, вже заявила про свій конституційний рецепт для народу і про свій намір реалізувати цей рецепт через конституційний референдум. При такому підході, враховуючи недосконалість і неприйнятність багатьох положень нового Закону “Про всеукраїнський референдум”, українському конституційному процесу загрожує повна профанація.
Ярмарок Конституцій при переході в стадію параду референдумів може стати серйозним викликом національній безпеці та державності України.
Ще одна проблема полягає в тому, що орган, який єдиний наділений правом Конституційних змін – Верховна Рада України – користується довірою всього лише близько 4 % населення і є в цьому відношенні по суті нелегітимним. Зрештою, навіть технічно, в цьому складі парламенту зміни до Конституції України можливі лише при згоді фракцій ПР та БЮТ, чого найближчим часом не передбачається. Президентський варіант змін до Конституції, попри його схвалення Венеціанською комісією, не сприймається більшістю депутатів Верховної Ради і не факт, що в даний час може дістати схвалення на всенародному референдумі.
Варіанти позапарламентських сил носять скоріше агітаційний характер і не мають шансів на проходження ні в парламенті, ні на референдумі.
В ситуації, що виглядає конституційним глухим кутом, Українська
асамблея рекомендує наступні напрями дій:
1. У зв’язку з наявністю проекту Конституційних змін, запропонованих Президентом України, що в основному дістав схвалення Венеціанської комісії, розглянути даний законопроект у ВР України, а також провести його всенародне обговорення в політичних та експертних середовищах. З врахуванням висловлених зауважень, даний проект може стати основою майбутньої Конституції з наступним її прийняттям на Всеукраїнському референдумі.
2. Рекомендуємо розглянути можливість прийняття нової Конституції України незалежним органом – Конституційною асамблеєю, порядок скликання якої визначити окремим Конституційним законом. Останній варіант вважаємо доцільним лише при умові блокування інших можливостей для Конституційних змін.
3. Чинний склад ВРУ до Президентських виборів може і зобов’язаний внести певні зміни до діючого Основного Закону, які носять технічний характер і викликані як недосконалостями змін 2004 року, так і певними не зовсім політично адекватними рішеннями Конституційного Суду.
А саме:
· Необхідно збалансувати терміни обрання міських, сільських, селищних голів рад, що мають відбутися в березні 2010 року і відповідних Рад, що чинною Конституцією передбачаються в березні 2011 року.
При чому пропонуємо встановити єдиний термін повноважень для голів та відповідних Рад – 4 (чотири) роки, як у більшості демократичних держав.
· Пропонуємо встановити термін повноважень ВРУ – 4 роки і обмежити депутатську недоторканність приміщеннями ВРУ.
· Необхідно чітко визначити терміни чергових виборів органів місцевого самоврядування і встановити, що позачергові вибори – це на термін до чергових, тим самим знівелювати постанову Конституційного Суду, що загрожує втягнути державу в хаос перманентних місцевих виборів з усіма фінансовими, організаційними, політико-правовими наслідками.
Маємо надію, що наші пропозиції можуть стати знаками на “дорожній карті” для виводу конституційного процесу із глухого кута.
УКРАЇНСЬКА ПАТРІОТИЧНА АСАМБЛЕЯ
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
